Рішення № 81492991, 27.04.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/10/2019

Справа № 317/1706/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

за участю секретаря Коваль В.В.,

представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовами загального позовного провадження:ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням уточнень (а.с. 95-96) просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суму в розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 25 липня 2016 року на 459 км+300 м а/ш Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в результаті дорожньо-транспортної пригоди з транспортним засобом Богдан-211120, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, було знищено його майно, а саме через зіткнення та наїзд автомобіля на місці ДТП загибла кобила, яка була його власністю, в результаті чого йому спричинено матеріальну шкоду.

Через втрату худоби, яку він використовував в сільськогосподарських роботах, йому нанесено матеріальну шкоду в сумі 12000,00 грн. До того ж, він вимушений був придбати нову худобу, в результаті чого поніс витрати в сумі 25000,00 грн. Відповідно до розписок, ним у 2014 року придбано у ОСОБА_7 в селищі Червоний Яр кобилу (яка загинула внаслідок ДТП 25.07.2016 року) за ціною 12000,00 грн., а у 2016 року згідно розписки він витратив 25000,00 грн. на придбання нової кобили.

Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення №317/3256/16, на момент зіткнення з кобилою позивача, автомобіль відповідача рухався, відповідач не знизив швидкість, не здійснив зупинку, як того вимагали правила дорожнього руху. Позивача поряд з твариною не було, зіткнення він не міг бачити. Будь-яких обставин непереборної сили, які б виключали вину відповідача, не існувало.

Матеріальну шкоду позивач за первісним позовом оцінює в 25000,00 грн.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.01.2017 року та квитанцій, витрати на послуги адвоката складають 3000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди суму в розмірі 65355,00 грн., яка складається вартості відновлювального ремонту в розмірі 64655,00 грн., та вартості оцінки - 700,00 грн.

Зустрічний позовом мотивовано тим, що 25 липня 2016 року, приблизно о 06-55 год., він, перебуваючи за кермом свого автомобіля марки Богдан-211120, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, та рухаючись по автомобільному шосе Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя (в районі 459 км), побачив, як на проїжджу частину дороги вибігла тварина, а саме кобила, яка різко повернула в бік його автомобіля, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

У результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди, працівниками поліції була складена схема наслідків дорожньо-транспортної пригоди, зроблені фотознімки, відібрано пояснення від очевидців пригоди, а також від учасників самої пригоди, після чого працівниками поліції було встановлено, що тварина належить ОСОБА_6

Після встановлення особи, винної у вчиненні ДТП, працівниками поліції відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 316938 від 25.07.2016 року за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди заподіяної автомобілю, між позивачем за зустрічним позовом та оцінювачем Завгороднім Р.О., був укладений договір на проведення незалежної експертної оцінки колісного транспортного засобу № 142 від 26.07.2017 р. Вартість проведення незалежної оцінки згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 142 від 26.07.2017 року становить 700,00 грн.

На підставі даного Договору, оцінювач провів огляд автомобіля та надав звіт № 142 від 02.08.2016 року про оцінку автомобіля з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, у відповідності до якого вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу за зустрічним позовом як власникові автомобіля, в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді на дату проведення, складає 48941 грн. 69 коп.

Оскільки на всі звернення стосовно відшкодування матеріальної шкоди завданої йому, як власникові автомобіля, відповідач ніяким чином не відреагував, тому він був вимушений провести ремонт автомобіля за власні кошти. Ремонт автомобіля виконувався на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_9. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 64655,00 грн. Факт виконання ремонтних робіт та їх вартості підтверджується рахунком та прибутково-касовим ордером. Оскільки ремонт автомобіля був виконаний перед зверненням до суду, тому розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, становить суму відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 64655,00 грн.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 з'явився у судові засідання 22.02.2018 р., 06.11.2018 р., 19.12.2018 р., 19.02.2019 р., первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Аналогічну точку зору висловили його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та, відповідно, позивач за зустрічним позовом, в судове засідання з'явився, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечував.

Аналогічну точку зору висловив його представник ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення первісного позову, просив задовольнити зустрічний позов.

ОСОБА_6. пояснив суду, що тримав у себе тварину, яка загибла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Місце випасу знаходиться далеко від траси, під час події кобила паслася, поряд з нею ніхто з хазяїв не знаходився. Коней він міняє часто. За яку ціну купував загиблу кобилу визначитися не зміг. Чому в позові зазначив суму в 25000 гривень пояснити не міг. Тварину не реєстрував. Очевидцем ДТП не був.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_6 є його сусідом. Вони їздили в с. Водяне Дніпропетровської області купувати коня за 25000,00 грн. Це відбувалося приблизно через кілька місяців після загибелі іншої тварини. Причиною покупки нової тварини, була загибель попередньої. Гроші передавалися продавцеві ОСОБА_6 в його присутності. Загибла кобила раніше належала саме свідку. Про продаж її ОСОБА_6 ОСОБА_11 написав розписку, але про її зміст не пам'ятав. Кобилу свідок отримав на рахунок майнового паю з колгоспу в 2003 році. Коли продав її ОСОБА_6. не пам*ятав. Вік тварини не знає. Вартість кобили зазначив як 8 тисяч гривень. Раніше кобила, що загинула тікала від своїх хазяїв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначив, що 25.07.2016 р., приблизно о 06-15 год. він був свідком тому, як на автошляху бігла кобила з ціпком. Кобила стрибнула на капот автомобіля ОСОБА_3. ОСОБА_6 неодноразово повідомляли, що його тварина недогледіла. Його тварина пошкодила майно свідка. Про це повідомили власника коня, він відшкодував шкоду. Автомобілі на автошляху стояли коли кінь кинувся з посадки. Свідок знаходився в 15-20 метрах від місця події.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначила, що 25.07.2016 р. вона була на зупинці на автошляху Запоріжжя-Дніпро приблизно о 07-00 год., побачила як буг кінь з ціпком в 10-15 метрів, який потрапив в ДТП. Далі, почала телефонувати сусідці ОСОБА_6 та розповіла, що його тварина кидалася на автомобілі, потім різко вискочила з узбіччя на капот автомобіля ОСОБА_3. Кобила вискочила із посадки. Автомобіль ОСОБА_3 на той час майже зупинився, коли кінь на нього кинувся. Смерть коня настала від шоку, пошкоджень тварини вона не пам*ятає. Автомобіль був сильно пошкоджений. Люди в автомобілі були легко травмовані. Будь-яка особа могла опинитися на місці ОСОБА_3, оскільки кобила бігла назустріч автомобілям. Через деякий час до автомобіля підійшли, свідок дала свій номер телефону, щоб бути свідком. Свідку відомо, що ОСОБА_6 раніше бив коня. Раніше ця кобила пошкодила майно, що належить свідкові. Свідок повідомила, що їй відомо, що загиблу кобилу ОСОБА_6 купував за 10000,00 грн. з бричкою. Також повідомила суду, що свідки з боку ОСОБА_6 є зацікавленими в розгляді справи, оскільки отримали обіцянку від позивача. Також свідком події був ОСОБА_12

Суд, вислухавши учасників судового провадження, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

Так, під час судового розгляду були досліджені такі письмові докази та встановлені наступні обставини.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 316938 від 25.07.2016 р. зафіксовано, що 25 липня 2016 року о 06 год. 55 хв. на 459 км + 300 м а/ш Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя ОСОБА_6 залишив на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасав їх, чим спричинив ДТП з транспортним засобом Богдан-211120, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортний засіб пошкоджено, постраждалих немає.

З дослідженої у судовому засіданні справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що провадження у справі було закрите у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Згідно звіту № 142 від 02.08.2016 р. вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Богдан-211120, державний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження складає 48941,69 грн.

Власником вищезазначеного транспортного засобу є ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2).

Як видно з квитанції до прибутково-касового ордеру № 100 від 02.08.2016 р., ОСОБА_3 за відновлювальний ремонт автомобіля сплатив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_9 64655,00 грн..

Матеріали справи містять рахунок ФОП ОСОБА_9 саме на вказану суму.

У відповідності до розписки від 12.07.2014 р. ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_6 12000,00 грн. за продаж спец. коня червоного кольору. Надати будь-які пояснення з приводи змісту розписки свідок ОСОБА_11 та позивач ОСОБА_6. не змогли.

За змістом розписки від 18.08.2016 р. ОСОБА_7 продав кобилу громадянину ОСОБА_6. за 25000,00 грн.

Суд, проаналізувавши надані розписки та пояснення позивача ОСОБА_6. та свідка ОСОБА_11, вважає, що вказані розписки не є доказом спричинення ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, саме на чому наполягав позивач відповідно до ст. 1166, 1197 ЦК України. Свідки, що допитані у судовому засіданні плуталися в своїх показах, жоден зі свідків не зміг зазначити суму матеріальної шкоди, не зміг чітко вказати на обставини скоєння зіткнення тварини з автомобілем, а тому суд вважає, що їх не можливо покласти в основу прийнятого рішення.

Інших доказів у справі немає.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. ч.1, 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Підставою ж для визначення розміру шкоди спричиненої внаслідок ДТП при розгляді вказаної справи слугують висновки фахівців-автотоварознавців за результатами досліджень, проведених на замовлення власника речі. На час подачі позову до суду автомобіль був вже відремонтований, а фахівець не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Також підставою визначення розміру шкоди згідно зі ст. 1192 ЦКУ розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Але позивач за первісним позовом жодного допустимого доказу на підтвердження вартості майна (кобили) суду не надав, реальна вартість майна не встановлена.

Окрім того, суд зазначає, що жодним із судів, що розглядав адміністративний матеріал за фактом спричинення ДТП не встановлена винуватість а ні ОСОБА_6. а ні ОСОБА_3 Вимог, щодо встановлення вказаного факту жодною із сторін не висувалося.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду суд роз'яснював сторонам право заявляти клопотання про проведення судових експертиз, проте сторони даним правом не скористались.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на наявність у діях (бездіяльності) ОСОБА_6 чи ОСОБА_3 вини у даній дорожньо-транспортній пригоді.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду виготовлений 27.04.2019 року.

Суддя І.Б. Громова