Рішення № 81492483, 02.05.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/3700/19

Провадження № 2/243/1503/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

вимоги позивача: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

учасники справи: не з?явилися,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. ОСОБА_3 позиції позивача.

1. ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є власником будинку № 1 по вулиці Юрія Богатикова у м. Слов’янську на підставі рішення народного суду м. Слов’янська від 09.10.1974 року та на підставі договору купівлі продажу від 19.04.1977 року. Право власності на Ѕ частку зазначеного житлового будинку зареєстровано в реєстрі Слов’янського БТІ під номером 14150/52 від 03.05.1977 року та Ѕ частку в Державному реєстрі прав по реєстровому номеру 38650487 від 18.12.2012 року. В належному їй будинку проживав як член сім’ї та був зареєстрований її онук – відповідач по справі, однак він з кінця 2015 року за місцем реєстрації не проживає, у будинку відсутні його особисті речі. Оскільки відповідач добровільно вибув на інше місце проживання і не проживає в належному їй житловому будинку, але з реєстраційного обліку не знявся, це обмежує її права як власника житла, вона вимушена нести витрати на оплату комунальних послуг із розрахунку на відповідача, позбавлена можливості використати своє право на отримання субсидії. Просить суд визнати ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня вул. Гайдара), 1, таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Представник позивача ОСОБА_4 надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення заперечень не має.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Відповідно до ухвали судді від 12.04.2019 року прийнято до розгляду позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу у п?ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, по справі призначено судове засідання (а.с.13).

4. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), в судове засідання не з?явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

6. Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.1977 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1348, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила 1/2 частку будинок № 1 по вул. Гайдара м. Слов’янська Донецької області. (а.с. 5)

7. Відповідно до витягу про державну реєстрацію права КП БТІ м. Слов’янськ № 36791408 від 18.12.2012 року, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки житлового будинку № 1 по вул. Гайдара в м. Слов’янську. (а.с.6)

8. З домової книги для приписки громадян, що проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що за даною адресою зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 7)

9. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна № 163333639 від 12.04.2019 р., ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення народного суду м. Слов’янська від 09.10.1974 року, належить Ѕ частка житлового будинку № 1 по вул. Гайдара у м. Слов’янську. (а.с.16)

10. Згідно акту № 113 від 15.03.2019 року, затвердженого керівником комітету мікрорайону «Северний» ОСОБА_5, у присутності сусідів ОСОБА_6, що мешкає по пров. Тургенєва, буд. 29, м. Слов’янська, та ОСОБА_7, що мешкає по пров. Тургенєва, буд. 29, м. Слов’янська, встановлено, що онук ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з 2015 року і до теперішнього часу за зазначеною адресою не мешкає, його особисті речі в будинку відсутні. (а.с.9)

11.Відповідно до відповіді відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов’янської міської ради № 22-15/1872 від 17.04.2019 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 з 25.12.2012 року. (а.с. 18)

V. Оцінка Суду.

А. Загальні принципи.

12. В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

А, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

13. В свою чергу в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов?язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

14. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Отже, в даній конкретній ситуації визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого житла, яке в свою чергу не є абсолютним.

15. Окремо Суд звертає увагу, що питання щодо позбавлення житла в багатьох випадках можуть охоплюватись і змістом статті 1 Протоколу 1 Конвенції, які стосуються захисту права власності.

Але враховуючи конкретні обставини справи, зміст позовних вимог та надані сторонами докази, Суд вважає за недоцільне розглядати питання обґрунтованості втручання у право відповідача в контексті статті 1 Протоколу 1 Конвенції.

16. Таким чином, втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (пункт 47 рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».

17. Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» Суд враховує, що право членів сім?ї власника житла на користування цим житлом врегульовано нормами Цивільного кодексу України, а порядок збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами регламентовано нормами Житлового кодексу України.

Зокрема, відповідно до положення частини другої статті 405 ЦК України член сім?ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім?ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Так, в даній ситуації втручання у право відповідача здійснюється на підставі статті 405 ЦК, оскільки виходячи із матеріалів справи відповідач є членом сім?ї власника житла (позивача), а положення статті 71 ЖК регулюють правовідносини щодо збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами і стосуються наймача або членів його сім?ї.

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

2). Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.

18. Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров?я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд приходить до переконання, що в даних правовідносинах втручання у право відповідача здійснюється з метою захисту прав і свобод позивача (його права власності, права на житло, вільне користуванням житловим приміщенням, про що ним зазначено в позовній заяві), що підпадає під виняток, передбачений пунктом 2 статті 8 Конвенції і підтверджує наявність вимоги щодо «законної мети».

3). Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).

19. Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції.

20. Отже, Суд при співставленні «балансу інтересів» враховує, що спірний будинок має статус приватного житлового фонду, користування жилими приміщеннями, в якому регулюється главою 6 ЖК та відповідними нормами ЦК.

Відповідач є членом сім?ї позивача (її онук) і не проживав у будинку з кінця 2015 року, будь-яких угод про порядок користування жилим приміщенням між сторонами не укладалось.

21. Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов?язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтями 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

Зі змісту частини першої статті 317 ЦК України, проживання у будинку, що є об?єктом права приватної власності, за своєю юридичною природою є складовою права користування нею як об?єктом власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

22. Проте, як було зазначено вище, відповідно до вимог частини другої статті 405 ЦК, член сім?ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім?ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

23. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не проживає в спірному домоволодінні більше одного року.

Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов?язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

З іншої сторони відповідачем в судове засідання не надано доказів, що він проживає в спірному домоволодінні, користується ним, доказів, які б підтверджували поважність причин не проживання в спірному будинку.

24. При цьому, тривала відсутність відповідача (більше трьох років) свідчить про те, що він має інше місце проживання, а матеріали справи свідчать про те, що відповідач не є власником житла, в якому проживає позивач, а тому визнання відповідача втратившим право на користування жилим приміщенням, не буде свідчити про втрату ним житла взагалі і, в свою чергу, буде захищати права власника такого приміщення (позивача), що в сукупності з наведеним вище є свідченням того, що «втручання у право відповідача» є співрозмірним із переслідуваною законною метою, а відповідно є «необхідним у демократичному суспільстві».

25. Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

27. Позивачу відстрочено сплату судового збору при зверненні до суду з зазначеним позовом до ухвалення судового рішення у цій справі, тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1, таким, що втратив право користування будинком № 1 по вулиці Юрія Богатикова (колишня вул. Гайдара) у м. Слов’янську Донецької області.

3. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на р/р 31211256026001 у ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_8