Рішення № 81491929, 23.04.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6896/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника

Органу опіки та піклування

Костянтинівської міської ради Карпушина В.С.,

психолога Радченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2011 року шлюб було розірвано, після чого дитина залишилась проживати з нею. Після розірвання шлюбу відповідач припинив спілкуватись з дитиною, забув про її існування, самоусунувся від виховання та належного її утримання, аліменти на утримання дитини не сплачує, матеріально не підтримує, зловживає алкогольними напоями, не працює. 03 серпня 2018 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_6, який повністю забезпечує сім'ю всім необхідним і заборонив звертатись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів. ОСОБА_6 фактично замінив дитині біологічного батька, повністю утримує її, допомагає в навчанні; наразі вирішується питання про усиновлення дитини її новим чоловіком, що було підтримано дівчинкою.

Позивач просить:

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, зазначивши, що між нею та колишнім чоловіком склались напружені стосунки, він не приділяє достатньої уваги доньці, спілкується з дитиною випадково зустрічаючись у тамбурі, під час навідування до належної йому квартири, що розташована по сусідству з тією, в якій проживають вони. Визнала, що з позивача в судовому порядку стягуються аліменти, заборгованість по сплаті аліментів відсутня; 11 березня 2013 року ОСОБА_2 подарував доньці квартиру; іноді телефонує дитині. Після того, як не знайшла із колишнім чоловіком спільного вирішення питання щодо лікування доньки у лікаря-окуліста, більше із проханнями про матеріальну допомогу до нього ніколи не зверталась.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову та пояснив, що він не ухиляється від виховання доньки ОСОБА_5, прагне спілкування з дитиною, але колишня дружина на грунті неприязних відносин чинить йому перешкоди. Сплачує аліменти на утримання дитини і не має заборгованості, не зважаючи на те, що офіційно не працевлаштований. В теперішній час здійснює догляд за матір'ю-інвалідом, тому не має змоги працевлаштуватись. 11 березня 2013 року подарував дитині квартиру. Безпосередньо спілкується із дитиною, яка до 2018 року часто бувала за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1, іноді залишалась на декілька днів. Зазначив, що спілкується із дитиною під час відвідування належної йому квартири, яка розташована в одному тамбурі із квартирою, де мешкає донька, телефонує їй, допомагав готуватись до конкурсу, придбав шведську драбину та мольберт для дитини, оскільки донька захоплюється малюванням. Коли бачиться з дитиною, завжди пригощає її гостинцями.

Свідок ОСОБА_7, якає подругою позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що в 2013-2014 році вона знімала квартиру, належну ОСОБА_2 і бачила, що він декілька разів намагався поспілкуватись із донькою, яка мешкає в квартирі, розташованій поруч, але вдома в той час нікого не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що зі слів позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 їй відомо про те, що ОСОБА_2 участі в житті дитини не приймає, її шкільним не цікавиться. Їй відомо про те, що відповідач придбав для дитини шведську драбину та мольберт.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що перебуває у дружніх стосунках із позивачкою, часто спілкується з останньою і їй відомо про те, що ОСОБА_2 участі в житті дитини не приймає а практично з нею не спілкується. З 2011 року не бачила, щоб відповідач спілкувався із донькою. У вирішенні побутових питань ОСОБА_2 позивачці не допомагає.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що мешкає по сусідству із відповідачем по справі по АДРЕСА_2. Особисто бачила, що до 2017 року ОСОБА_5 часто приходила за місцем проживання батька. Бачила, що взимку відповідач катався з дитиною на санчатах, згодом навчав її їздити на велосипеді. В 2018 році за місцем проживання батька дитину бачила рідко.

Свідок ОСОБА_11, яка є двоюрідною сестрою відповідача пояснила, що мешкає по АДРЕСА_2 неподалік від відповідача. Вона підтримує гарні відносини із ОСОБА_1, дружні стосунки підтримують їх діти, тому ОСОБА_5 часто буває у неї в гостях. В той час, коли ОСОБА_5 приходила до них в гості, ОСОБА_2 завжди приходив, приносив гостинці та сувеніри, спілкувався з нею, катав на санчатах, розважав. Батько завжди прагнув спілкування з донькою, відносини між ними теплі. Останній рік ОСОБА_5 не ходить за місцем проживання батька та бабусі, з невідомих їй причин, а до цього бувала у них доволі часто - на вихідних та на канікулах. ОСОБА_2 за місцем свого проживання облаштував для дитини гральний майданчик та гойдалку.

Відповідно до ст.171 СК України суд в присутності психолога Радченко Н.О. вислухав думку дитини - ОСОБА_5 з приводу питання, що розглядається судом. З пояснень дитини суд дійшов висновку про те, що дитині не байдужі стосунки із батьком, але вона не бажає та уникає спілкування з ним через напружені відносини між батьками та через побоювання виникнення конфліктів між ними з цього приводу.

Представник Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради Карпушин В.С. підтримав висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, оскільки відповідач сплачує аліменти на її утримання, подарував дитині квартиру, прагне спілкування з донькою, але цьому перешкоджають напружені стосунки з колишньою дружиною.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача, представника Органу опіки та піклування, допитавши свідків, з*ясувавши думку дитини - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2011 року (а.с.17).

Сторони по справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с.10).

Після розірвання шлюбу між батьками дитина - ОСОБА_5 залишилась проживати із матір*ю, що не оспорюється сторонами по справі; є ученицею 7 класу, добре характеризується за місцем навчання (а.с.12) є здоровою та на диспансерному обліку не перебуває, що підтверджується копією довідки № 2391 від 14 вересня 2018 року (а.с.13).

03 серпня 2018 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 (а.с.11).

ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проходження військової служби (а.с.14), за період часу з березня по серпень 2018 року отримав дохід у вигляді заробітної плати в загальному розмірі 73880 гривень 93 копійки, що підтверджується копією довідки № 290 від 03 жовтня 2018 року (а.с.15).

Відповідач ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.62), не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, що підтверджується довідкою № 05/25-28 від 04 лютого 2019 року (а.с.34).

Згідно довідки Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14 грудня 2018 року № 14.17/42233 заборгованість за виконавчим листом № 2-2237 від 26 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня (а.с.42).

11 березня 2013 року ОСОБА_2 подарував дитині - ОСОБА_5 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору дарування (а.с.85-86).

Як вбачається із трудової книжки, ОСОБА_2 не працює (а.с.48-61), з 2011 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Костянтинівської міської ради як фізична особа, яка надає соціальні послуги інваліду 1 групи - ОСОБА_12, що підтверджується довідкою від 27 грудня 2018 року № 01-22-3692-11 (а.с.43).

Відповідно до висновку № 62/26 від 14 січня 2019 року Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради не вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, оскільки він сплачує аліменти на утримання дитини, не має заборгованості; подарував дитині квартиру; здійснює догляд за матір*ю, яка є інвалідом по зору першої групи; бажає спілкуватись з дитиною та приймати участь в її вихованні, але колишня дружина чинить йому перешкоди (а.с.21).

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п.16 вказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Дослідивши всі докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову зважаючи на нижчевикладене.

З досліджених доказів суд дійшов переконання, що відповідач ОСОБА_2 належним чином виконує обов'язки з утримання дитини, не має заборгованості по сплаті аліментів, подарував їй квартиру, із прихильністю та теплом ставиться до доньки, бажає спілкуватися з нею та приймати участь в її вихованні, але цьому певною мірою перешкоджають відсутність взаємопорозуміння та напружені стосунки з колишньою дружиною.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати, що з боку відповідача має місце свідоме нехтування своїми батьківськими правами.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перебувають у дружніх стосунках із позивачкою ОСОБА_1, оскільки про обставини справи їм відомо зі слів останньої. Крім того, показання цих свідків спростовуються іншими дослідженими судом доказами, які узгоджуються між собою.

Викладені в позовній заяві доводи позивачки про зловживання ОСОБА_2 спиртними напоями, несплату аліментів є неспроможними, оскільки спростовуються довідкою № 05/25-28 від 04 лютого 2019 року (а.с.34), характеристикою відповідача за місцем проживання (а.с.62), довідкою Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14 грудня 2018 року № 14.17/42233 (а.с.42).

Суд прийшов до висновку, що неприязні відносини між сторонами по справі негативно впливають на дитину, її психоемоційний стан та зумовлюють позицію висловлену ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо спілкування з рідним батьком.

Теплі взаємини та порозуміння, якого дійшли вітчим та дівчинка беззаперечно заслуговують на увагу і є схвальними, але не можуть за вищенаведених обставин бути підставою або будь-яким чином впливати на вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Передбачені ст.164 СК України підстави позбавлення батьківських прав не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог і свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов'язками.

Крім того, на переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, яка потребує участі батька в своєму житті та його турботи і піклування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 9,18 Конвенції про права дитини, ст. ст.150, 164 СК України, ст.ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_4; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5) про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 02 травня 2019 року.

Суддя