Ухвала суду № 81490884, 02.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/6283/19

Провадження № 1-кп/638/1194/19

02.05.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря - Жакун Н. О.

з участю прокурора - Бунецького О. О.

з участю обвинуваченого - ОСОБА_1

з участю захисника обвинуваченого - Ткаченка В. М.

з участю обвинуваченого - ОСОБА_3

з участю захисника обвинуваченого - Бегенчева М. Х.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220480000043 від 03.01.2019 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні ними кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12019220480000043 від 03.01.2019 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні ними кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ткаченко В. М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливим обрати більш м'який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Бегенчев М. Х.також заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливим обрати більш м'який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

Так, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема судом зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий за вчинення корисливого злочину, зазначений злочин вчинив в період іспитового строку при звільненні від покарання з випробуванням, яке призначено вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 31.05.2018 року, не працевлаштований, не має стабільного доходу, що свідчить про ризик вчинення ним повторних злочинів, родини не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних та сімейних зв'язків. Вказані обставини свідчать про зухвале ігнорування ОСОБА_1 норм правопорядку, загально прийнятних норм поведінки, що свідчить про наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, а також чинення перешкод кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за вчинення зазначеного злочину та можливості переховування від слідства та суду, в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Суд приходить до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема судом зазначено, що у якості ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, у клопотанні зазначено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений факт суд вважав підтверджений матеріалами кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не працевлаштований, не має стабільного доходу, що свідчить про ризик вчинення ним повторних злочинів, родини не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних та сімейних зв'язків. Вказані обставини свідчать про зухвале ігнорування ОСОБА_3 норм правопорядку, загально прийнятних норм поведінки, що свідчить про наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, а також чинення перешкод кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за вчинення зазначеного злочину та можливості переховування від слідства та суду, в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Суд прийшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, а також не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому у відношенні ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, відсутні.

Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особи обвинувачених, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2011, справа «Харченко проти України», ст.ст.314-316, 331, 334, 369, КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Харкова, українцю, громадянина України, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю м. Харкова, українцю, громадянину України, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року.

В підготовчому судовому засіданні за матеріалами по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12019220480000043 від 03.01.2019 року за підозрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні ними кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, оголосити перерву до 11.06.2019 року, до 11 години 00 хвилин.

Підготовче судове засідання провести в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр-т. Перемоги, 52-В, зал судових засідань №5.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: