Рішення № 81490619, 17.04.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1102/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.01.2011 року в розмірі 28565,19 грн. та судові витрати у розмірі 1762 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 20.01.2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав. Станом на 17.06.2018 року заборгованість становить 28565,19 грн., яка складається з наступного: 1779,18 грн. - заборгованість за кредитом; 21769,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1336,44 грн. - штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Згідно поданої заяви представником відповідача – адвокатом ОСОБА_4, останній просить справу розглянути без їхньої участі. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що було завищено суму нарахованих відсотків. Вказує, що при укладенні кредитного договору відсоткова ставка складала 27,60%, яка не могла збільшуватись, проте позивачем в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку, спочатку із 01 вересня 2014 року до 32,40%, а потім із 01 квітня 2015 року до 42% річних. При цьому доказів повідомлення відповідача про збільшення відсоткової ставки, позивачем не надано. Рахуючи заявлені відсотки по ставці 27,60%, то до задоволення підлягало б лише 2046,04 грн. Тому нарахована позивачем сума процентів 21749,57 грн. є недоведеною, необґрунтованою і недостовірною. Також позивачем, поряд із стягненням пені заявлено вимогу про стягнення з відповідача і двох штрафів, які з пенею є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне їх застосування буде суперечити положенням ст.61 Конституції України. Отже, правових підстав для стягнення штрафів немає, оскільки це буде подвійна відповідальність за одне і те ж саме порушення, що заборонено законом. Крім того, заявлена відповідачем 1000 грн. пені нарахована в межах останнього року перед заявленням позову, а решта 2200 грн. перебувають за межами строку позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у позові. Тому немає правових підстав для стягнення 2200 грн. пені, нарахованої за межами 12 місяців перед поданням позовної заяви до суду. Відтак, зважаючи на всі наведені розрахунки, заборгованість становить 4825,22 грн., яка складається з наступного: 1779,18 грн. – заборгованість за кредитом, 2046,04 грн. – заборгованість по процентам, 1000 грн. – пеня. Тому у задоволенні позову в частині стягнення 23739,97 грн., з яких 19703,53 грн. заборгованість по процентах, 500 грн. та 1336,44 грн. – суми штрафів та 2200 грн. – пеня, слід відмовити.

У свою чергу, скориставшись своїм правом, представником позивача подано відповідь на відзив в якому просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3 % в місяць або 27,60 % на рік. Потім процентна ставка була змінена, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Також вказує, що нараховані позивачем пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій і мають різні призначення і функції у цивільних правовідносинах, а тому не суперечить ст.61 Конституції України. Крім того, зазначає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов’язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 20.01.2011 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питаннях банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.

Відповідно до положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, керуючись законодавством України, АТ КБ "Приватбанк" пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує "Умови та правила надання банківських послуг". Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком клієнтам.

При укладені договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як зазначено позивачем, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором за відповідачем станом на 17.06.2018 року рахується заборгованість у розмірі 28565,19 грн., яка складається з наступного: 1779,18 грн. - заборгованість за кредитом; 21769,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1336,44 грн. - штраф (процентна складова).

Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви.

Як вбачається із вказаного вище розрахунку заборгованості, витягу з тарифів обслуговування кредитних карт (а.с.53-54, 56), базова процентна ставка, яка нараховується на залишок кредиту була встановлена в розмірі 27,60% річних, яка з 01.09.2014 року змінена і встановлена в розмірі 32,40 % річних та з 01 квітня 2015 року - 42,00 % річних.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що Клієнт прийняв нові умови.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (далі - Правила), реєстроване поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку, а повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.

Згідно з п. 105 Правил, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред’явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Посилання представника позивача на те, що відповідачу 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року було направлено повідомлення про підвищення процентної ставки (а.с.186, 187), проте заяв про розірвання кредитного договору не надходило, суперечать положенням ст. 1056-1 ЦК України та не може бути прийняте судом, оскільки надані позивачем суду копії повідомлень про відправлення SMS-повідомлення щодо зміни розміру процентної ставки, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, оскільки не містять даних щодо отримання такої інформації відповідачем.

Отже, дослідивши докази по справі в частині законності підвищення позивачем процентної ставки з 01 вересня 2014 року до 32,40 %, а з 01 квітня 2015 року до 43,2%, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів щодо належного повідомлення відповідача про підвищення банком процентної ставки, тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2046,04 грн., виходячи з процентної ставки 27,60% річних, яка була узгоджена сторонами при укладенні кредитного договору та виходячи з наступного розрахунку, наданого відповідачем та який не спростований позивачем, а саме: 1779,18 х 0,276 = 491,05 грн. (за 1 рік) х 4 р. = 1964,20 грн.% за 4 роки; 491,05 / 12 х 2 міс. = 81,84; 1964,20 + 81,84 = 2046,04 грн.

Частина 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачають, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 3200 грн.

Суд вважає, що відповідно до вказаних положень закону до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а з врахуванням того, що відповідач заявив про застосування строків позовної давності, з позичальника в користь кредитора підлягає стягненню пеня за один рік в межах останнього року перед заявленням позову в розмірі 1000 грн.

Щодо нарахування позивачем штрафів (фіксована частина, процентна складова) слід враховувати таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу, - 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1336,44 грн. штраф (процентна складова), відсутні, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, за змістом вказаної норми закону, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статтей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, станом на 17 червня 2018 року, з урахуванням процентної ставки за кредитним договором 27,60 % та кількості днів простроченої заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 4825,22 грн., з яких: 1779,18 грн. – заборгованість за кредитом; 2046,04 – заборгованість по процентах; 1000,00 грн. - пеня.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення позивачем сплачено 1762 грн. судового збору, однак, позовні вимоги задоволені на 17 %.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 299,54 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволити частково

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 4825,22 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять п’ять гривень двадцять дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 299,54 грн. (двісті дев'яносто дев'ять гривень п’ятдесят чотири копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: ОСОБА_5