Рішення № 81490614, 22.04.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12523/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, усунення від права на спадкування звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача розмір заявлених позовних вимог зменшили, повністю їх підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, остаточно просять суд позов задоволити та усунути від спадкування ОСОБА_2 по смерті спадкодавці ОСОБА_3, померлої 06 квітня 2016 року.

Свої вимоги позивач та його представник мотивують тим, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу та потребувала стороннього догляду та піклування, а відповідач ОСОБА_2 не надавала їй будь-яку матеріальну чи фізичну допомогу, чим самим ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні. Свої заперечення мотивує тим, що її довірителька не ухилялася від надання допомоги спадкодавці, з таким проханням ОСОБА_3 при житті до її довірительки не зверталась, а посилання позивача на те, що відповідач ухилялася від матеріального утримання спадкодавці ОСОБА_3, не цікавилася станом її здоров’я, не відвідувала, не надавала будь-якої допомоги, безпідставні і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 являється рідним братом спадкодавці ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 являється її рідною онукою.

30 січня 1996 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено ОСОБА_4, приватним нотаріусом Рівненського та районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №272 з якого вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_5.

06 квітня 2016 року спадкодавця ОСОБА_3 померла, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №188453 виданим 06 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_3 померла 06 квітня 2016 року в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №626.

До складу спадщини померлої ОСОБА_3 входить нерухоме майно, яке належало їй на прав власності, а саме квартира №122, яка знаходиться в м.Рівне по вул.Буковинській, 4.

З дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) І.П. - рідної сестри відповідача від 16 липня 2016 року вбачається, що вона звернулась до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3

З дослідженої в судовому засіданні заяви відповідача ОСОБА_3 від 31 травня 2016 року вбачається, що вона звернулась до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3

З дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_6 від 31 серпня 2016 року, посвідченої ОСОБА_8, нотаріусом Белгородського нотаріального округу Белгородської області та зареєстрованої в реєстрі за №4пп-3223 вбачається, що ОСОБА_6 повідомляє, що їй відомо, що вона являється спадкоємицею по заповіту і закону майна, померлої 06 квітня 2016 року її баби ОСОБА_3, яка постійно проживала на день смерті за адресою Україна, АДРЕСА_1, спадкоємцем якої був її батько ОСОБА_9, померлий 31 жовтня 1995 року. Даною заявою ОСОБА_6 відмовилась від належної їй частки в спадковому майні з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося на користь своєї сестри, відповідача по справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на всіх підставах.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, як правило, спадкування відбувається або по заповіту, або по закону. Усунення від спадкування – це виключення із вказаного правила і для цього суду необхідно встановити виключні обставини.

Позивач, як на правову підставу, посилається на ч.5 ст.1224 ЦК України відповідно до якої особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначено норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст.ст.212-214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі саме цієї особи, або покладення на цю особу такого обов’язку у встановленому законом порядку відповідним рішенням.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

На необхідність з’ясування судом таких обставин зазначено у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Встановлюючи обставини які необхідно встановити при прийнятті судом рішення про усунення від спадкування за ч.5 ст.1224 ЦК України в частині безпорадного стану спадкодавця, який має бути через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, судом встановлено, що померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час смерті мала не повних 84 роки.

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №6 від 18 лютого 2019 року проведеного судово-медичною експертною комісією КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» РМР вбачається, що на підставі даних матеріалів цивільної справи №569/12523/16-ц щодо стану здоров’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, медичних документів на її ім’я та у відповідності до поставлений запитань, судово-медична експертна комісія приходить до наступного:

1. Згідно наданих медичних документів у гр-ки ОСОБА_3 в період часу з 1999 року по 06 квітня 2016 року лікарями було встановлено і підтверджено рентгенологічними та клініко-лабораторними даними такі патологічні стани: травми: перелом шийки лівого стегна зі зміщенням (20.02.1999), оперативно лікований за допомогою метало остеосинтезу; в процесі консолідації ускладнений частковим порушенням функції лівого кульшового суглобу та опоро здатності лівої нижньої кінцівки; захворювання кишково-шлункового тракту: гострий гангренозний калькульозний холецистит, ускладнений обмеженим перитонітом, лікований оперативно (видалення жовчного міхура); захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний аорто кардіосклероз, фібриляція передсердь, постійна форма, нормо систолічний варіант; гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, м’яка за рівнем АТ, дуже високий ризик ускладнень; серцева недостатність І-ІІ А, функціональний клас ІІІ; захворювання ендокринної системи: цукровий діабет, тип ІІ, легка форма; захворювання опорно-рухового апарату: остеоартроз лівого променево-зап’ястного і лівого колінного суглобів; судинні захворювання: атеросклеротично-діабетичне ураження нижніх кінцівок, оклюзія (тромбоз) стегнових артерій правої нижньої кінцівки, гомілкових артерій лівої нижньої кінцівки, ретромбоз загальної гомілкової артерії справа, хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки ІІІ ступеня, лівої нижньої кінцівки ІІ Б ступеня, діабетична мікро – макроангіопатія нижніх кінцівок; неврологічні захворювання: ішемічний інсульт в басейні лівої середньої мозкової артерії з правобічним геміпарезом з акцентом в руці, що супроводжувався зупинкою серцевої діяльності (28.03.2016), яка відновилася після проведення реанімаційних міроприємств.

2. Відмічені серцево-судинні, неврологічні та ендокринні захворювання є хронічними, розвивалися протягом багатьох років і як в періоди загострень, так і в стані ремісії потребували постійного медичного нагляду та періодичного амбулаторного чи стаціонарного лікування, що підтверджено відповідними записами у медичній документації.

3. 4. Виходячи з того, що безпорадність – це стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, які забезпечують їй існування або оберігають її життя та здоров’я, та оцінюючи дані медичних документів, а саме відмічене клінічне протікання ішемічного інсульту (розвиток геміпарезу – різке ослаблення рухової діяльності правих кінцівок і тяжкість загального стану після реанімаційних заходів), судово-медична експертна комісія приходить до висновку, що гр-ка ОСОБА_3 з 28 березня 2016 року до настання смерті 06 квітня 2016 року могла перебувати у безпорадному стані, а тому беззаперечно потребувала сторонньої допомоги в цей період.

5. Узагальнюючи клінічне протікання та характер інших захворювань і травм із відміченою у медичних документах симптоматикою (періодичні загострення у вигляді порушень серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, задишки, порушень опорно-рухової функції травмованої кінцівки тощо), експертна комісія зазначає, що з 1999 року по 28 березня 2016 року гр-ка ОСОБА_3 частково могла забезпечувати свої щоденні побутові потреби життєдіяльності, але для підтримання належної якості життя, яка в періоди погіршення загального стану в кожному випадку визначається індивідуально, потребувала певної сторонньої допомоги та догляду.

Отже, висновком експерта №6 від 18 лютого 2019 року проведеного судово-медичною експертною комісією КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» РМР встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , з 1999 року по 28 березня 2016 року, частково могла забезпечувати свої щоденні побутові потреби життєдіяльності, але для підтримання належної якості життя, яка в періоди погіршення загального стану в кожному випадку визначається індивідуально, потребувала певної сторонньої допомоги та догляду, а з 28 березня 2016 року до настання смерті 06 квітня 2016 року, могла перебувати у безпорадному стані, а тому беззаперечно потребувала сторонньої допомоги в цей період.

У той час коли, на думку позивача, ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, вона відповідно до досліджених в судовому засіданні медичних документів на її ім’я перебувала під постійним наглядом медичного персоналу лікарні.

Представник відповідача не заперечила факту перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у Рівненській обласній клінічній лікарні Рівненської обласної ради з 10 березня 2016 року до дня виписки 01 квітня 2016 року з діагнозом: ішемічний інсульт та перебувала під постійним наглядом медичного персоналу лікарні, однак її довірительці відомо про це не було.

В судовому засіданні позивач та свідки на стороні позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 дали показання про те, що позивач опікувався ОСОБА_3, доглядав, допомагав їй та не заперечували той факт, що про те, що ОСОБА_3 потрапила у лікарню, а її внучці – відповідачці по справі відомо про це не було.

Крім цього, позивач про цю обставину не повідомив нікого із рідних померлої спадкодавці, до відповідачки за допомогою не звертався, хоча і мав контактні дані.

Допитана в судовому засіданні представник відповідача пояснили, що безпосередньо сама ОСОБА_3 до її довірительки за допомогою у той час не зверталася.

Допитані в судовому засіданні свідки на стороні відповідача ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 дали показання про те, що вони при житті ОСОБА_3 часто її відвідували, вона могла забезпечувати свої щоденні побутові потреби життєдіяльності самостійно, мала достатні матеріальні кошти, щоб матеріально забезпечувати і утримувати себе. Позивач, після того як ОСОБА_3 10 березня 2016 року потрапила до лікарні не повідомив нікого із рідних померлої спадкодавці, хоча і мав їх контактні дані.

Отже, відповідачка не могла ухилятися від надання допомоги бабі, так-як їй навіть не було відомо, що вона потрапила у лікарню.

Таким чином, позивач не надав суду безспірних доказів того, що відповідач вчинила умисні дії чи бездіяльність, які б свідчили про невиконання нею обов’язку надати підтримку бабі та чи мала вона можливість надавати їй таку підтримку.

В судовому засіданні представник відповідача крім того суду пояснила, що ОСОБА_3 при житті, не потребувала матеріальної допомоги, оскільки майже весь час працювала та отримувала пенсію, крім того мала заощадження від реалізації земельної ділянки та будівельних матеріалів після смерті свого сина.

Тобто баба відповідача ОСОБА_3 мала достатні матеріальні кошти , щоб матеріально забезпечувати і утримувати себе.

Що стосується ухилення відповідача від надання допомоги бабі, суд вважає слід зазначити, що ухилення повинне бути пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Позивачем в судовому засіданні не доведено свідоме ухилення відповідача від виконання обов’язку по догляду та надання допомоги спадкодавцю, а неналежне, на його думку, виконання таких обов’язків носить оціночний характер, що за своїм критерієм не може бути віднесене до умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на умисне ухилення від обов’язку надання допомоги спадкодавцю, у розумінні ст.1224 ЦК України.

Зокрема, посилання позивача на те, що відповідач ухилялася від матеріального утримання баби, не цікавилася станом її здоров’я, не відвідувала, не надавала будь-якої допомоги, безпідставні і не підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, в суді не здобуто доказів, які б свідчили про ухилення внучки від надання допомоги бабі, не доведено, що вона вчиняла умисні дії чи бездіяла щоб ухилятися від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Відповідно до позиції Верховного суду України, висловленій у постанові Пленуму №7 від 30 травня 2008 року для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування, відповідно ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Така сукупність обставин, яка вище зазначена на думку суду, у даному випадку відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами заявлені ними позовні вимоги, а представником відповідача дані вимоги повністю спростовані письмовими доказами, показаннями свідків, тому у задоволенні позвах вимог позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, ст.ст. 1217,1223,1224 ЦК України суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн.1316906994.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 Російської Федерації, іпн.2929022847.

Суддя :