Рішення № 81490312, 12.04.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1284/17

№ пров. 2/544/10/2019

Номер рядка звіту 55

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 квітня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - ОСОБА_2, ОСОБА_3, (діють на підставі довіреності),

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 (діє на підставі ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до ОСОБА_4 про стягнення шкоди завданої внаслідок незаконного виконання службових обов’язків,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у грудні 2017 року звернулося з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_4 працювала на посаді начальника виробничо-технічної лабораторії філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Пирятинський комбінат хлібопродуктів» на підставі наказу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» від 31 березня 2011, №239/1-к «Про призначення начальником виробничо-технічної лабораторії Філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП». Згідно посадової інструкції до її обов’язків входило організація ведення технологічних аналізів продовольчого зерна та продуктів його переробки, кормового зерна, насіння олійних культур, з метою забезпечення лабораторного контролю відповідності якості зерна та продукції діючим стандартам; забезпечення приймання, зберігання та відвантаження збіжжя; контроль ведення техніками-лаборантами лабораторних журналів, аналізних карток, посвідчень про якість зерна; інформування директора Філії про всі випадки порушень встановленого порядку технологічних процесів на підприємстві, вимагаючи термінової ліквідації порушень.

10 червня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір №12 «Про повну матеріальну відповідальність», відповідно до пункту 1.1. даного договору, та на підставі п.1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей начальник виробничо-технічної лабораторії приймає на себе повну матеріальну відповідальність за зберігання матеріальних цінностей. Згідно пункту 2.1. Договору працівник зобов'язується: бережно ставитись до переданих йому для зберігання або інших цілей матеріальних цінностей роботодавця, приймати міри для запобігання збитків; своєчасно доповідати роботодавцю про всі обставини, які загрожують зберіганню переданих йому матеріальних цінностей; вести облік, зіставляти і передавати в установленому порядку матеріальні та інші звіти про рух і залишок переданих йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому в користування та на зберігання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3.1 Договору, у випадку виявлення недостачі переданих працівнику у користування та зберігання матеріальних цінностей більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини, він зобов'язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду відповідним матеріальним цінностям.

16 та 17 вересня 2017 з філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП» на адресу філії ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал» було відправлено сім вагонів пшениці 6 класу в кількості 447,050 метричних тон. Згідно даних аналізу отриманої партії зерна виявлено шкідливу домішку у кількості 0,01%-0,04%, непритаманний здоровому зерну запах та продукти розпаду від фумігації зерна. 26 вересня при проведенні відбору проб пшениці виявлено шкідники рудий борошноїд та довгоносик, у кількості, що свідчить про тривале зараження зерна. На підставі наказу ПАТ «ДПЗКУ» від 02.10.2017 № 258 про проведення службового розслідування щодо невідповідності якості зерна, відвантаженого з філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський елеватор» на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал» та понесених витрат від простою вагонів та інших витрат Комісією ПАТ «ДПЗКУ» встановлено понесення Товариством зайвих витрат у розмірі 57331,11 грн.

Згідно висновків комісії, висвітлених в ОСОБА_7 службового розслідування, відповідачем: допущено неналежне виконання службових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією; не забезпечено належну організацію ведення технологічних аналізів зерна з метою забезпечення лабораторного контролю відповідності якості зерна діючим стандартам; не проінформовано директора Філії про факт зараження партії зерна; приховано факт зараження партії зерна та факт самовільної фумігації Відповідачем зараженого зерна; не відображено факт фумігації в посвідченнях про якість зерна.

В результаті вказаних дій відповідача, ПАТ «ДПЗКУ» зазнало збитків на суму 57331,11 грн які відповідач зобов'язаний відшкодувати у повному розмірі. У зв’язку з викладеним просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» матеріальну шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання службових обов’язків у розмірі 57331,11 грн та суму сплаченого Товариством судового збору.

01 лютого 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що у порушення п. 2.2.2 Договору Філія ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП» не ознайомлювала ОСОБА_4 з чинним законодавством про матеріальну відповідальність. Вищевказана матеріальна шкода та додаткові послуги і витрати на відрядження не є предметом Договору, а тому, — не підлягають відшкодуванню ОСОБА_4 в порядку п. 1 ст. 134, ст. ст. 135-1, 136 КЗПП України. На даний час, перелік посад, які займають працівники, з якими може бути укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, - Кабінетом Міністрів України не затверджений.

ПАТ «ДПЗКУ», обґрунтовуючи свої позовні вимоги до ОСОБА_4, посилається на Постанову Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань № 447/24 від 28.12.1977 року «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються, або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією, можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність», якою затверджено «Перелік посад і робіт, які заміщаються, або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією, можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування в процесі виробництва».

Однак, посада ОСОБА_4 не входить у вищевказаний Перелік. Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що ПАТ «ДПЗКУ» не надало до Пирятинського районного суду Полтавської області жодного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог до неї, ОСОБА_4 про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності (в порядку п. 1 ст. 134, ст. ст. 135-1, 136 КЗПП України).

Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до ОСОБА_4 про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності (в порядку п. 1 ст. 134, ст. ст. 135-1, 136 Кодексу законів про працю України), — відмовити та стягнути із ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на її користь судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи.

29 березня 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла відповідь на відзив, у якій вказано щодо посилань відповідача на те, що її не ознайомлювали з чинним законодавством про матеріальну відповідальність, що вказані посилання суперечать доказам, наявним у матеріалах справи. У пункті 1.1. Договору про повну матеріальну відповідальність від 10.06.2013 № 12 встановлено, що «в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та на підставі п. 1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України начальник виробничо-технічної лабораторії (відповідач) приймає на себе повну матеріальну відповідальність за зберігання матеріальних цінностей». Окрім того, 10 червня 2013 року відповідачем підписано Додаток до Договору про матеріальну відповідальність «Підписка матеріально відповідальної особи», у якій зазначено, що ОСОБА_4, працюючи начальником виробничо-технічної лабораторії філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП», дає підписку про те, що вона ознайомлена з правилами роботи і зобов’язується у повному обсязі виконувати всі встановлені щодо прийому, збереження, користування матеріальних цінностей, а також дотримуватись строків звітності».

Таким чином, підписуючи вказаний договір, відповідач отримав вичерпну інформацію про норми чинного законодавства, що регулюють підстави та умови повної матеріальної відповідальності. Не знання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, є видом юридичної відповідальності. При цьому, як свідчать матеріали службового розслідування та пояснювальні записки відповідача 15-16 вересня були завантажені 7 вагонів пшеницею врожаю 2017 року. Як зазначає відповідач у пояснювальній записці від 09.10.2017 «у зв'язку із виявленням шкідниками хлібних запасів (рижий борошноїд у кількості від 1 до 6 шт) партії пшениці, були вжиті відповідні заходи по знезараженню, вагони з продукцією були загазовані фумігатором «Селфос». Роботи по знезараженню проведені для того, щоб шкідники не потрапили на станцію призначення. В посвідченнях з якості зерна відмітки про фумігацію не вказували. Директора підприємства про проведені роботи з газації відразу повідомлені». У своїх письмових поясненнях Відповідач підтверджує порушення умов зберігання зерна, допущення зараження зерна пшениці, самовільне проведення заходів з газації та неповідомлення про зараження зерна керівництва ПАТ «ДПЗКУ». Оскільки внаслідок вказаних порушень ПАТ «ДПЗКУ» зазнало збитків з вини відповідача, вказані збитки підлягають стягненню з ОСОБА_4, згідно вимог ст.ст. 134 та 135-1 КЗпП України.

Стосовно посилань відповідача на відсутність посади ОСОБА_4 у переліку посад та робіт, затвердженому Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань №447/24 від 28.12.1977, зазначили, що: вказаний Перелік є чинним станом на день розгляду справи; вказаний перелік містить не лише перелік посад працівників, з якими можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність, але й перелік робіт, при виконанні яких можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до переліку, повна матеріальна відповідальність може встановлюватись для працівників, що виконують роботи з приймання, обробки, зберігання, відпуску цінностей на складах, базах тощо (тобто роботи, які виконувались відповідачем згідно посадової інструкції, знаходяться у Переліку). Таким чином, позовні вимоги ПАТ «ДПЗКУ» пов'язані з заподіянням зі сторони відповідача матеріальної шкоди Позивачу у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов’язків, а тому є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді начальника виробничо-технічної лабораторії філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Пирятинський комбінат хлібопродуктів», п. 3.1 договору № 12 про повну матеріальну відповідальність у якому зазначено, що у випадку виявлення недостачі переданого працівнику у користування та зберігання матеріальних цінностей більше встановлених доступних норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини, він зобов’язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду відповідним матеріальним цінностям.

Про зараженість зерна повідомляла директора і говорилося про це на планьорці, яка проводилася кожного дня о 16 годині у кабінеті директора. Зараженість зерна виявлена раніше 15 числа. За збереженням зерна ведеться систематичний контроль, проводяться записи у відповідних журналах по збереженню зерна форма № 66, де було зазначено, що зараженість зерна виявлено 13 числа, точної кількості не пам’ятає. Журнал підписує майстер, що веде спостереження за даним журналом. Періодичність огляду журналу кожні 3 дні. На корпорацію 15 числа і 1 або 31 числа кожного місяця відправляється зведений звіт по стану кількості і якості зерна, кількість подавалась бухгалтерією, якість указувала лабораторія. Ще до відправки дані були направлені по звіту, що заражене зерно є у наявності. Про відрядження видає розпорядження директор, працівники самі не вирішують це питання. 26 числа була комісія, приїжджали з корпорації, зробили перевірку наявності зерна яке є і у цей же день виїхали до м. Одеса, прибули туди 28 числа, оскільки були взриви у Калиновці.

Приїхавши в ОСОБА_2 зробили відбір проб, на той час залишилось нерозвантажених 4 вагони, 3 уже були розвантажені, а з 4 відібрали проби, зробили якість. Склали спільний акт визначення якості, де зазначено відповідність якості зерна, зараження не виявлено, шкідлива домішка у нормі. Решту вагонів відвантажили у той же день.

Про газацію директора філії повідомили. Вагони вінвантажували у вихідні дні, тобто рішення вона сама не приймала, повідомила про зараженість зерна старшого майстра по відвантаженню. Було прийнято рішення загазувать зерно, це проводили люди у яких були відповідні довідки на проведення даних робіт. Філія сама приймала рішення щоб провести ці роботи. На таблетках є відповідні інструкції: скільки таблеток необхідно на відповідну кількість кілограм. Звичайно, не у такій кількості було розмішано, менше. Щоб пройшла дегазація потрібно 2-3 робочих дні. Як завантажили зерно, роботи проводили відповідні люди, люки не закривали, щоб вивітрювалося зерно, бо не у перший же день відправляли вагони, загрузили 15, а відправили 17 числа, люки були відкриті. Чому коли у ОСОБА_2 відкрили вагони виявили, що не відбулася розгазація не знає.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вважає даний позов необґрунтованим, оскільки позивач посилається на законодавство, яке не може бути застосоване до даних правовідносин. ОСОБА_4 не визнає позовні вимоги з наступного: відповідач працювала на посаді начальника виробничо-технічної лабораторії філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП», у травні 2014 року була затверджена посадова інструкція, у якій був зазначений перелік робіт, які вона повинна була здійснювати, але саме те, що стосується відправлення вагонів та контроль за відповідні документи, як було зазначено в інструкції до її обов’язків не входило. 10.06.2013 між ОСОБА_4 та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було укладено договір № 12 про повну матеріальну відповідальність і відповідно до п. 3.1 договору чітко зазначено, що у випадку виявлення недостачі переданого працівнику у користування та зберігання матеріальних цінностей більше встановлених доступних норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини, він зобов’язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду відповідним матеріальним цінностям. У цьому пункті чітко передбачено, що працівник повинен відшкодувати шкоду, тобто якщо це шкода буде заподіяна саме діями працівника. Однак як пояснила відповідач зерно уже було заражене ще до відправки, тобто її вини у зараженні зерна та те, що коли зерну була проведена фумігація і те що воно не вивітрилось також її вини не має у цьому, оскільки фумігація здійснювалася відповідними працівниками, а не нею особисто і стосовно кількості фумігантів, необхідних для знезараження зерна, вона відповідальність не несе. Крім того позивач намагається стягнути із ОСОБА_4 шкоду завдану матеріальним цінностям, за простій вагонів, який до матеріальних цінностей абсолютно ніякого відношення не має. Шкода не була фактично завдана, оскільки зерно хоч і пізніше, але було вигружене, а відшкодування збитків за затримку вагонів п. 3.1 договору не передбачено, як і не передбачено відшкодування понесених витрат відрядженнями чи якимись додатковими затратами. Не з вини ОСОБА_4 дане зерно було заражене. Крім того відповідно до п. 3.2 договору розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) МЦ за вирахуванням зносу та природних втрат згідно з установленими нормами. Позивачем взагалі не додано до позовної заяви докази, оскільки матеріальні цінності знищені не були, шкода їм не була завдана, оскільки вони у повному об’ємі були відправлені з м. Пирятин до м. Одеса, а те що відбувалися додаткові витрати, то вони відбувались не з вини відповідача, оскільки, як було встановлено фактичне повідомлення з м. Одеси надійшло 20 вересня, коли вагони прибули, а вагони там стояли до того часу, доки не прибуде спеціаліст для складання відповідного акту про зараження вагонів із м. Пирятин до 28.09.2018, фактично 7 днів вагони простояли, але не з вини ОСОБА_4, а з вини керівника підприємства, який не видавав наказ про відрядження. Не з вини ОСОБА_4 тиждень у м. Одесу ніхто не їхав для складання відповідного акту, а самостійно вона зробити цього не могла. Позовні вимоги щодо відшкодування понесених позивачем витрат не можуть покладатися на відповідача, оскільки це не передбачено ні договором про матеріальну відповідальність ні посадовою інструкцією ні відповідно законодавством, Кодексом законів про працю, на які посилається позивач. Вважає, що навіть витрати пов’язані з затримкою вагонів документально нічим не підтверджені. До позовної заяви також не додані ніякі документи про кількість часу простою, скільки було нараховано коштів, простій вагонів не є виною ОСОБА_4, тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що відповідно до інструкції спостереження за партією зерна проводилось кожні 3 дні з часу надходження зерна і відповідно ці дані були записані 13.09.2018 у журнал форма 66 за спостереженням зерна і даний факт було повідомлено директора, керівника. Партія зерна надійшла у липні місяці і протягом цього періоду проводились систематичні спостереження за якістю зерна і зараження було виявлено ще 13 числа, 10.09.2018 зерно ще не було заражене. Було здійснено відбір проб на лабораторному обладнанні. Виявлене показується по журналу і повідомляється керівництво. Корпорація також повідомляється відповідними документами: форма № 6-к направляється у електронному вигляді також роздруковується і відправляється листом. Одна копія зберігається на підприємстві. 13.09.2018 після виявлення зараженого зерна вона повідомила керівника ОСОБА_7, який на той час був директором, сказала, що потрібно проводити роботи по газації зерна і внесла відомості в журнал. Відомості на корпорацію відправляє бухгалтерія. Про зараження зерна повідомила керівництво на планьорці де були присутні головний бухгалтер, головний інженер, головний механік ОСОБА_8, начальник дільниці ОСОБА_9, інженер з охорони праці ОСОБА_10, начальник охорони. Керівник запропонував присутнім вносити свої пропозиції щодо вирішення проблеми, на що відповідач запропонувала терміново проводити газацію зерна. Підприємство не проводить газацію складів, є відповідна організація, яка приїжджає і проводить дані роботи, але зачистку складів проводять самі. Газацію невеликих об’ємів проводять самі за вказівкою керівника, проводять майстри, газацію цієї партії проводив Стороженко, який був на зміні. Зерно у вагони завантажувалося заражене, команду про завантаження давав директор, виноситься наказ про відвантаження вагонів, вказує який клас. До загрузки вагонів відповідач відношення не мала. Вагони були завантажені не усі одночасно: 15 вересня загружено 3 вагони і 16 вересня ще 4 вагони, потім майстром проводилась фумігація вагонів за наказом директора. Потім вагони закрились і відправились. Посвідчення про якість зерна виписує лаборант, на посвідченні підпису ОСОБА_4 немає, тому що вона знала, що зерно заражене. Іншого зерна 6 класу на складі не було, була лише така кількість. Коли зерно надійшло у м. Одесу лаборанти повинні провірити його якість, у разі виявлення невідповідності викликають представника, складається спільний акт. Коли вагони знаходяться на простої, як діяти, вирішує керівник чи направляє представника домовлятися. Після складання акту вагони розгрузилися у той же день, це підтверджує належну якість зерна для розгрузки, коли приїхали у м. Одеса, 3 вагони з 7 були уже вивантажені. Посвідчення про якість зерна складається у 3 екземплярах, перший з яких передається експедитору, другий передається у бухгалтерію, третій залишається у лабораторії, при матеріалах справи знаходиться перший екземпляр. 16 та 17 вересня на робочому місці присутня не була, був вихідний день посвідчення виписала лаборант, вона його не підписувала. Перед тим як завантажити вагон проводиться аналіз зерна у складі, вказується точка вигризки, маса, після того як завантажились вагони проводиться остаточне визначення якості зерна, за оцінку відповідає лаборант і зав. лабораторією. При проведенні газації розрахунок препарату для знезаження проводить майстер, вказівку дає начальник дільниці. Представник порту ОСОБА_2 знала про фумігацію, їй було повідомлено.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що їй відомо, що заражене зерно потрапило в м. Одеса і підприємству виставили штраф. На технічних нарадах і на планьорках піднімалося питання, що у зерні з’явився жук, це було у першій половині вересня місяця, у бюджет на жовтень внесли витрати на проведення газації, інженер з охорони праці знає про це питання бо це стосується безпеки працівників на підприємстві. Про зараження було відомо десь із 10 по 15 вересня, тому що бюджет закладається до 15 вересня на жовтень місяць. Зав. лабораторією ставила питання і звертала увагу у тому числі і директора, що з’явились жуки у зерні і вона потребує фумігації. Планьорки проводилися кожного дня і ОСОБА_4 говорила про це неодноразово також обговорювався бюджет на наступний місяць. Говорили, що зерно потребує фумігації, що потрібно залучать компанію, яка проводить фумігацію, яка знаходиться у м. Лубни. Підприємство самостійно фумігацію великих партій зерна не проводить. Фумігацію вагонів проводили змінні майстри, це було проведено 16 та 17 вересня, начальник лабораторії такі роботи не проводить, також потрібна була фумігація складу. Спочатку проводиться фумігація, потім де фумігація, умови фумігації встановлює фірма, яка буде її робити, на кілька днів склад закривається, потім проводиться дегазація це від 3 до 5 днів, потім відправка зерна. Відправка вагонів проводиться на підставі наказу директора. Відправку проводить керівник хлібоприймальної дільниці. Перед відправкою вагонів до м. Одеса відбиралися зразки зерна для перевірки, завантаження проводилося у вихідний день, коли вийшли на роботу дізналися, що вагони уже відправлені до м. Одеса. При виявленні жука лаборант повинен повідомити про якість зерна, про це ведуться журнали також можливо повідомити у телефонному режимі. Про зараження зерна знали усі.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що на планьорці начальник лабораторії озвучила про зараженість зерна керівному складу підприємства. Планьорки проводяться щодня, планується робота яка буде проводитись на наступний день. На нараді були присутні директор, зав. лабораторією, інженер, механік, начальник охорони. ОСОБА_4 говорила, що потрібно провести фумігацію перед відправкою зерна, сказала яка була зараженість, у якому складі, чим заражено.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що він працює змінним майстром філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП» про зараження зерна чув на планьорці, про це знало усе керівництво, збирались фумігувати склади. Змінні майстри мають право фумігувати зерно малими партіями. 16 та 17 вересня фумігацію проводив він, рішення про фумігацію приймалося керівництвом, наказує керівник підрозділу. Наказ надавав ОСОБА_9 - керівник виробничої дільниці. Фумігацію проводили у вагонах, які фумігуються, закриваються люки, проходить процедура обеззараження, потім відкриваються і годин 5-10 проводиться де фумігація, потім люки закриваються і вагони відправляються. Фумігант це таблетки розфасовані в алюмінієві банки на яких зазначена назва, фумігант видає начальник. Проводиться фумігація, проводяться проби і відправляються вагони.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази по справі оцінюються судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77 – 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до наказу № 239/1-К від 31 березня 2011 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника виробничо – технологічної лабораторії філії державного підприємства «Державна продовольчо – зернова корпорація України» «Пирятинський комбінат хлібопродуктів» з 01 квітня 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробовувальним терміном три місяці (а.с. 7).

Посадовою інструкцією начальника виробничо-технологічної лабораторії, затвердженої директором філії ПАТ «Державна продовольчо-страхова корпорація України» Пирятинський КХП» ОСОБА_12, передбачено, відповідальність за неналежне виконання або невиконання посадових обов’язків, передбачених даною посадовою інструкцією – в межах, визначених трудовим законодавством України; за завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством України (а.с. 32-34).

10 червня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 12 від «Про повну матеріальну відповідальність», відповідно до пункту 1.1. даного договору, та на підставі п.1 ст. 134 та ст. 135-1 Кодексу законів про працю України, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей начальник виробничо-технічної лабораторії приймає на себе повну матеріальну відповідальність за зберігання матеріальних цінностей. Згідно пункту 2.1. Договору працівник зобов'язується: бережно ставитись до переданих йому для зберігання або інших цілей матеріальних цінностей роботодавця, приймати міри для запобігання збитків; своєчасно доповідати роботодавцю про всі обставини, які загрожують зберіганню переданих йому матеріальних цінностей; вести облік, зіставляти і передавати в установленому порядку матеріальні та інші звіти про рух і залишок переданих йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому в користування та на зберігання матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3.1 Договору, у випадку виявлення недостачі переданих працівнику у користування та зберігання матеріальних цінностей більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини, він зобов'язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду відповідним матеріальним цінностям (а.с. 35). 10 червня 2013 року відповідачем було підписано підписку матеріально відповідальної особи (а.с. 36).

Відповідно до записів у трудовій книжці серія БТ-ІІ № 4590859 ОСОБА_4 з 01.04.2011 по 08.12.2017 працювала на посаді начальника виробничо – технологічної лабораторії філії ДП «Державна продовольчо – зернова корпорація України» «Пирятинський комбінат хлібопродуктів» (а.с. 100).

16 та 17 вересня 2017 з філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський КХП» на адресу філії ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал» було відправлено сім вагонів пшениці 6 класу в кількості 447,050 метричних тон. Згідно даних аналізу отриманої партії зерна виявлено шкідливу домішку у кількості 0,01%-0,04%, непритаманний здоровому зерну запах та продукти розпаду від фумігації зерна. 26 вересня при проведенні відбору проб пшениці виявлено шкідники рудий борошноїд та довгоносик, у кількості, що свідчить про тривале зараження зерна (а.с. 16, 22-30, 40-41). На підставі наказу ПАТ «ДПЗКУ» від 02.10.2017 № 258 про проведення службового розслідування щодо невідповідності якості зерна, відвантаженого з філії ПАТ «ДПЗКУ» «Пирятинський елеватор» на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал» та понесених витрат від простою вагонів та інших витрат Комісією ПАТ «ДПЗКУ» встановлено понесення Товариством зайвих витрат у розмірі 57331,11 грн, що підтверджується актом службового розслідування, щодо отримання невідповідної якості зерна у вагонах при відвантаженні на філію ПАТ «ДПЗУКУ» «Одеський зерновий термінал» від філії ПАТ «ДПЗКУ» Пирятинський КХП».

Згідно висновків комісії, висвітлених в ОСОБА_7 службового розслідування, відповідачем допущено неналежне виконання службових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією; не забезпечено належну організацію ведення технологічних аналізів зерна з метою забезпечення лабораторного контролю відповідності якості зерна діючим стандартам; не проінформовано директора Філії про факт зараження партії зерна; приховано факт зараження партії зерна та факт самовільної фумігації відповідачем зараженого зерна; не відображено факт фумігації в посвідченнях про якість зерна (а.с. 8-15).

Вказані факти, наведенні в ОСОБА_7 службового розслідування спростовуються у судовому засіданні, а саме, згідно пояснень свідків, відповідач неодноразово повідомляла весь керівний склад підприємства про встановлення факту зараження зерна під час загальних зборів, що відбувалося безпосередньо при свідках. Крім того, обговорювалося питання про фумігацію зерна та визначалися, якому підприємству доручити його здійснення. Тому такі порушення, як приховання факту зараження партії зерна та його фумігацію, та неповідомлення про це директора, як вказано у ОСОБА_7, не відповідають дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідно до посадової інструкції начальника виробничо – технологічної лабораторії, до кола обов’язків такого працівника входить вичерпний перелік, а саме:

—забезпечує безперебійну роботу виробничо-технологічної лабораторії, виконання нею завдань і функцій встановлених діючими нормативними актами, додержання і запровадження стандартів на зерно;

—організовує чітке ведення технологічних аналізів продовольчого зерна та продуктів його переробки, кормового зерна, насіння олійних культур, з метою забезпечення лабораторного контролю відповідності якості зерна та продукції діючим стандартам;

—організовує спостереження за станом і роботою контрольно-вимірювальної апаратури, забезпечує своєчасне представлення її на періодичну державну перевірку;

—здійснює контроль за станом лабораторного устаткування і робочих місць співробітників лабораторії, їх відповідність вимогам охорони праці і безпеки нормам виробничої санітарії, вживає заходів по усуненню наявних недоліків;

—бере участь у роботі по підготовці виробничо-технологічної лабораторії до державної атестації;

—підготовлює пропозиції по поліпшенню організації робіт з контролю якості з метою скорочення витрат праці на їх проведення, а також удосконаленню нормативно- технологічної документації, що встановлює вимоги до якості зерна та продуктів його переробки;

—забезпечує приймання, зберігання та відвантаження збіжжя, контролює технологічний процес виробництва борошна та визначення їхньої якості з оформленням відповідної документації;

—забезпечує правильне формування інвентаризаційних зразків, слідкує за терміном їх збереження і здачею, відповідно до діючих правил;

—складає розпорядження та акти на очищення і сушіння зерна та олійних культур, акти підробки борошна, забезпечує правильність оформлення актів зачистки;

—контролює ведення техніками-лаборантами лабораторних журналів, аналіз них карток, посвідчень про якість зерна і продуктів його переробки;

—інформує директора підприємства про всі випадки порушень встановленого порядку технологічних процесів на підприємстві, вимагаючи термінової ліквідації порушень;

—організовує технічне навчання з метою підвищення кваліфікації працівників технологічної лабораторії;

—керує працівниками лабораторії, розподіляє між ними обов'язки, розробляє їм посадові інструкції;

—організовує своєчасне подання рекламацій в разі порушення постачальниками вимог до якості зерна;

—проводить всі види інструктажів з охорони праці на робочому місці: первинні, повторні, заплановані, цільові з записами у відповідних журналах;

—розробляє і забезпечує персонал лабораторії інструкціями з охорони праці, контролює додержання персоналом цих інструкцій;

—при необхідності приймає участь у роботі по розслідуванню нещасних випадків на виробництві;

—розробляє заходи по попередженню нещасних випадків;

—забезпечує своєчасне виконання директивних документів з питань пожежної безпеки, протипожежних заходів і приписів Держпожнагляду.

Інших обов’язків згідно посадової інструкції не передбачено. На виконання своїх обов’язків відповідач проводила аналіз якості зерна та про виявлені недоліки повідомила директора, про свідчать пояснення свідків.

Так, відповідач складає розпорядження та акти на очищення і сушіння зерна, проте прийняття самого рішення про таку очистку та відправлення такого зерна, до кола обов’язків відповідача не входить.

Відповідно до договору № 12 Про повну матеріальну відповідальність, підписаного відповідачем, за останнім встановлюються такі обов’язки: бережно ставитись до переданих йому для зберігання або інших цілей МЦ Роботодавця, приймати міри для запобігання збитків; своєчасно доповідати Роботодавцю про всі обставини, які загрожують зберіганню переданих йому МЦ; вести облік, зіставляти і передавати в установленому порядку матеріальні та інші звіти про рух і залишок переданих йому МЦ; брати участь в інвентаризації переданих йому в користування та на зберігання МЦ.

Цим же договором встановлюються обов’язки роботодавця: створити Працівнику умови, необхідні для нормальної роботи; ознайомити Працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність; проводити в установленому порядку інвентаризацію МЦ.

Суд зазначає, що такий обов’язок як «бережно ставитись до переданих йому для зберігання або інших цілей МЦ Роботодавця, приймати міри для запобігання збитків» є доволі абстрактним, будь-яке пошкодження матеріальних цінностей з можливої вини будь-якої особи (не тільки працівника) та як наслідку природних явищ, можна розцінювати як порушення відповідачем цього обов’язку, у зв’язку з чим притягувати до відповідальності конкретного працівника. Тому оцінити належність виконання такого обов’язку є неможливим.

Відповідно до узагальнення ВССУ Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівника за шкоду, заподіяну роботодавцю від 11.12.2015, у частині першій статті 130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Судам слід пам’ятати, що тотожні, на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.

Згідно з частиною другою статті 130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:

1) пряма дійсна шкода;

2) протиправна поведінка працівника;

3) вина в діях чи бездіяльності працівника;

4) прямий причинний зв’язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Протиправна поведінка працівника – це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов’язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.

Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

Обов’язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Зі змісту частини другої статті 130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Трудове законодавство не містить визначення вини. Тому суддям слід використовувати визначення вини викладене в статтях 23–25 Кримінального кодексу України з урахуванням особливостей трудових правовідносин.

Вина працівника – це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).

Умисел характеризується тим, що працівник усвідомлює протиправність свого діяння (дії чи бездіяльності), а також передбачає негативні наслідки своєї протиправної поведінки та бажає або свідомо допускає їх настання.

Необережність працівника, яка спричинила шкоду, як правило, полягає в недостатній передбачливості при виконанні трудових обов’язків: працівник або не передбачив негативних наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча міг і повинен був передбачити їх; або передбачив, однак легковажно понадіявся їх попередити.

Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість про збереження майна власника, якщо він передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди, але легковажно розраховував запобігти цим наслідкам, має місце необережна вина працівника у формі самовпевненості.

Якщо працівник не усвідомлював, що в його діях немає належної турботливості про збереження майна власника, якщо він не передбачав можливості заподіяння майну власника прямої дійсної шкоди, хоча за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, у діях працівника є ознака необережної вини у формі недбалості.

Самовпевненість та недбалість також не виділяються в КЗпП, але ці дві форми необережної вини також можуть враховуватися при визначенні розміру прямої дійсної шкоди, що підлягає покриттю працівником відповідно до частини першої статті 137 КЗпП.

Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Форма вини впливає на вид та межі матеріальної відповідальності.

Причинний зв’язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім).

Прямий зв’язок – це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника.

У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності.

Адже згідно зі змістом частини другої статті 130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника за трудовим правовідношенням має особистий характер. Це пов’язано з тим, що виконувати доручену йому роботу працівник повинен особисто (стаття 30 КЗпП).

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувалися прямо передбачені конкретні обов’язки, остання вчасно провела аналіз якості зерна та виявила його недолік, про що також неодноразово повідомляла керівництво підприємства.

Суд погоджується, що підприємство зазнало дійсної шкоди, проте в діях відповідача не вбачаються ознаки протиправної поведінки – відповідач діяла на виконання покладених на неї обов’язків, будь-яких доказів на невиконання обов’язків відповідачем позивач суду не надав.

Також відсутня вина відповідача, оскільки як прямого, так і не прямого умислу на заподіяння шкоди позивачу, або ж неналежного виконання своїх обов’язків, відповідач не мала.

Завдана шкода заподіяна позивачу не конкретними діями чи бездіяльністю відповідача, а тому в даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та шкодою, яку зазнав позивач.

В той же час судом встановлено порушення з боку керівництва організації, а саме порушення обов’язків, які прямо та конкретно передбачені договором № 12 Про повну матеріальну відповідальність. Так, роботодавець не надав жодного підтвердження ознайомлення працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про наявність такого загальноюридичного принципу, як «не знання закону не звільняє від відповідальності», проте вказане не звільняє позивача від виконання свого обов’язку, встановленого договором.

Крім того, відправка складу із зараженим зерном відбувалася у вихідний день за відсутності відповідача, що не дало можливості працівнику провести аналіз якості та облік матеріальних цінностей, які відбули у м. Одеса.

Крім того, за ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На даний час в Україні є чинною Постанова Державного комітету ради міністрів СРСР з праці та соціальних питань Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, до переліку яких посада відповідача не входить, а тому договір № 12 Про повну матеріальну відповідальність не відповідає вимогам законодавства.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

У зв’язку з відмовою в позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Так, відповідачем суду надано Договір про надання правничої допомоги № 3 та квитанцію № 22/02 від 22.02.2019 про прийняття від ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 гонорару у розмірі 6500 грн. Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, вказаний гонорар за правничу допомогу наступного характеру: попереднє опрацювання матеріалів справи. Попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 година) – 500 грн; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини (2 години) – 1000 грн; формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), та їх отримання для справи (1 година) – 500 грн; підготовка процесуальних документів по справі (3 години) – 1500 грн; ознайомлення з матеріалами справи (0,5 години) – 250 грн; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (5,5 годин) – 2750 грн.

Зазначені витрати відповідачем документально підтверджені та доведені, є співмірними у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тому вимога відповідача про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,19,42,81,89,141,263,265 ЦПК України, ст. 23, 130-132, 134, 233 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до ОСОБА_4 про стягнення шкоди завданої внаслідок незаконного виконання службових обов’язків – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_4 понесенні останньою судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 (шість тисяч п’ятсот) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Позивач: ОСОБА_6 акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», код ЄДРПОУ 37243279, адреса місця знаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 Б, кв. 55, мешканка Абаканська, 53, м. Пирятин Полтавської області, паспорт серія КН № 133905 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 24 квітня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя Ю.О. Ощинська