Рішення № 81490299, 26.04.2019, Оржицький районний суд Полтавської області

2/543/130/19

543/15/17

2/543/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2019 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі Гапон Т.В., розглянувши цивільну справу № 543/15/17 за позовом АТ КБ « Приватбанк « до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ « Приватбанк « звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного 19.07.2012 року договору без номера ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ « Приватбанк « кредит в розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник ОСОБА_3 14.01.2016 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.01.2016 року.

Згідно ст. 1218 ЦК України доскладу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України в зв»язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов»язання, які нерозривно пов»язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм закону в разі смерті фізичної особи-боржника за зобов»язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов»язки померлої особи ( боржника ) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом зміна боржників за зобов»язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 12.05.2016 року була направлена претензія кредитора до Чорнухинської державної нотаріальної контори. 24.05.2016 року позивачем було отримано відповідь Чорнухинської державної нотаріальної контори де вказано, що спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_1.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачем 12.07.2016 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 було направлено лист-претензію згідно якої пред»явлено вимогу про погашення заборгованості, але нею ніяких дій по погашенню заборгованості не виконано.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 19.07.2012 року становила 9 196 грн 80 коп, яка складається з наступного:

-4236, 07 грн заборгованість за кредитом;

-4676, 89 грн – заборгованість за відсотками;

-283, 84 грн – заборгованість по пені.

Прохав позов задовольнити та стягнути витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з»явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання законний представник відповідача з»явилася, пояснила, що позовні вимоги не визнає, інших детальних пояснень щодо підстав та предмету позову не надала.

На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими і належними встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного 19.07.2012 року договору без номера ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ « Приватбанк « кредит в розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Позичальник ОСОБА_3 14.01.2016 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.01.2016 року серії 1-КЕ № 314061.

За змістом ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України в разі смерті фізичної особи-боржника за зобов»язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов»язки померлої особи ( боржника ) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом зміна боржників за зобов»язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець ОСОБА_1 в особі її законного представника ОСОБА_2, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та 05.09.2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину. Оцінка спадкового майна становить 315 555 грн. Зазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи після померлого 14.01.2016 року ОСОБА_3. Таким чином, спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадщину до складу якої входять у тому числі кредитні зобов»язання померлого позичальника ОСОБА_3 і як наслідок до ОСОБА_1 перейшли обов»язки померлого ОСОБА_3 в тому числі і кредитні зобов»язання, адже вони нерозривно не пов»язані з особою позичальника.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 12.05.2016 року була направлена претензія кредитора до Чорнухинської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією претензії кредитора від 03.05.2016 року. 24.05.2016 року позивачем було отримано відповідь Чорнухинської державної нотаріальної контори де вказано, що спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_1, що підтверджується копією листа Чорнухинської державної нотаріальної контори від 17.05.2016 року № 163.

Позивачем 12.07.2016 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 було направлено лист-претензію від 01.07.2016 року, згідно якої пред»явлено вимогу про погашення заборгованості, але заборгованість за кредитом погашена не була.

Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 19.07.2012 року становила 9 196 грн 80 коп, яка складається з наступного:

-4236, 07 грн заборгованість за кредитом;

-4676, 89 грн – заборгованість за відсотками;

-283, 84 грн – заборгованість по пені.

Зазначена обставина підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 19.07.2012 року.

Спадкування, тобто перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У разі смерті боржника за його зобов'язаннями, які передбачають правонаступництво, відповідають спадкоємці відповідно до правил статті 1282 ЦК України в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Однак зі змісту та з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов'язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувалися в національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності « небезпідставної заяви « за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути « ефективним « як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту. Зазначені правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18).

За таких обставин, наведені норми матеріального права у сукупності з положеннями статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів та статті 1218 ЦК України про те, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, не обмежує права кредитора обрати будь-який законний спосіб для відновлення прав, у тому числі і звернутися до спадкоємців позичальника із вимогою про стягнення кредитної заборгованості в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, суд вважає встановленою наявність обставин по справі, якими обгрунтовуються вимоги позивача.

До даних правовідносин необхідно застосувати слідуючі нормативно-правові акти.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 16 ч. 1 і ч. 2, 526 ч. 1, 527 ч. 1, 530 ч. 1, 610, 611 п.3, 612 ч.1, 625 ч.1, 638 ч.1, 1049 ч.1, 1054 ч. 1, 1216, 1218, 1220 ч. 1, 1268 ч. 1 і ч. 4, 1281 ч. 2, 1282, 1296 ч. 3 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов АТ КБ « Приватбанк « задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2; Оржицького району, Полтавської області, в особі законного представника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2; Оржицького району, Полтавської області, на користь акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк «, код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; заборгованість за договором кредиту в загальній сумі 9 196 грн 80 коп та судові витрати в сумі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Повне рішення суду складене 02.05.2019 року.