Рішення № 81489304, 23.04.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1494/19

н.п. 2/415/910/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

з участю секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадщину, яка складається з Ѕ частини житлового будинку №255 по вул. Московськау м. Лисичанську Луганської обл., з надвірними будівлями, житловою площею 33,00 кв.м., загальною площею 58,80 кв.м., який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Лисичанською державною нотаріальною конторою, реєстр №1-2612, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 16.12.2000 р.

Представник позивачки у наданій суду письмовій заяві позов підтримала, просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача у письмовій заяві позов визнав, попереджений про наслідки визнання позову, справу просив розглядати за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 16 грудня 2000 р. помер батько позивачки ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку №255 по вул. Московськау м. Лисичанську Луганської обл., з надвірними будівлями, житловою площею 33,00 кв.м., загальною площею 58,80 кв.м., який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Лисичанською державною нотаріальною конторою, реєстр №1-2612. Інша Ѕ частина зазначеного будинку належить позивачці на підставі договору дарування від 21.10.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу, реєстр №5222.

Позивачка спадщину після смерті батька ОСОБА_2 прийняла у встановлений законом строк, подавши заяву про прийняття спадщини, але не оформила своїх прав. На підставі заяви позивачки заведена спадкова справа №428/2001.

Державний нотаріус Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2019 р. відмовив позивачці в видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на підставі того, що немає можливості отримати інформацію, необхідну для вчинення нотаріальної дії, відсутні відомості про місце проживання померлого. На запит державного нотаріуса надійшло повідомлення про те, що в м. Мінськ Білорусь спадкова справа не заведена.

На протязі 18 років після смерті ОСОБА_2 будь-які спадкоємці не зверталися за спадщиною, єдиною спадкоємицею померлого є його донька ОСОБА_1

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив.

Згідно ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0-13 від 16.05.2013р., визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Пленум Верховного суду України №7 від 30.05.2008р. в постанові „Про судову практику у справах про спадкування” вказав на можливість судового захисту прав спадкоємців.

Суд вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, тому визнання позову представником відповідача слід прийняти.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 206, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до Лисичанської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 26522196, яка знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Грушевського, 7 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,право власності на спадщину, яка складається з Ѕ частини житлового будинку №255 по вул. Московськау м. Лисичанську Луганської обл., з надвірними будівлями, житловою площею 33,00 кв.м., загальною площею 58,80 кв.м., який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Лисичанською державною нотаріальною конторою, реєстр №1-2612, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, який помер 16 грудня 2000 р.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: