Рішення № 81489142, 10.04.2019, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/7596/18-ц

2/408/623/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року смт Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівської селищної ради Луганської області, в якій позивач просить встановити факти належності ОСОБА_2 за життя на праві власності домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та нотаріально посвідченого заповіту, яким спадщина заповідається ОСОБА_1, а також визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказала, що вона є сестрою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Брат залишив заповіт на її ім'я, яким заповідав своє домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Інших спадкоємців у брата крім неї не залишилось. Вона прийняла спадщину після його смерті подавши відповідну заяву нотаріусу в смт Новоайдар Луганської області. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно, що залишилось після смерті брата, оскільки у правовстановлюючих документах на домоволодіння виявлена помилка у прізвищі брата, яке не збігається з його прізвищем у свідоцтві про смерть. Також його прізвище неправильно записане у заповіті, що він склав на її ім'я. Дані обставини перешкоджають їй оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, тому вона була вимушена звернутись до суду.

До початку судового засідання від позивача та її представника надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім того судом задоволені клопотання позивача про витребування додаткових доказів з БТІ та долучення письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, заперечень проти позову не мав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист своїх цивільних прав та інтересів, в тому числі в судовому порядку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Новоайдар Луганської області помер рідний брат позивача ОСОБА_2, що підтверджується його свідоцтвом про смерть.

Факт родинних зв'язків позивача та померлого підтверджуються посвідкою про народження померлого та свідоцтвами про народження і укладення шлюбу позивача, з яких йдеться, що дівоче прізвище ОСОБА_1 було ОСОБА_2, також у них були спільні батьки.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Незважаючи на те, що у свідоцтві про право на спадщину, виданому державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори Перепелицею І.В. 04 серпня 1999 року на ім'я ОСОБА_7, яким останній успадкував житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є невідповідність прізвища власника спадкового майна свідоцтву про його смерть, де його прізвище вказане як ОСОБА_2, у суду не виникає сумнівів, що зазначене спадкове майно належало на праві власності саме ОСОБА_2.

Так, з оригіналу вказаного документа йдеться, що згідно вказаного свідоцтва про спадщину право власності на спадкове майно у Станично-Луганському БТІ було зареєстроване на ім'я ОСОБА_2.

Крім того, із цього свідоцтва про спадщину вбачається, що спадкоємець успадкував спадкове майно після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2

Наведене свідчить, що у зазначеному вище свідоцтві про право на спадщину була допущена помилка у прізвищі спадкоємця, однак право власності було зареєстроване правильно - на ОСОБА_2

Крім цього, факт належності ОСОБА_2 вказаного майна підтвердили у нотаріально посвідчених письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За таких обставин, на переконання суду, додатково встановлювати цей факт окремо не потрібно, оскільки він підтверджується документально, тому вимога позивача щодо встановлення факту належності на праві власності померлому ОСОБА_2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є зайвою, в задоволенні якої слід відмовити.

Між тим суд погоджується з позивачем щодо необхідності встановлення факту належності померлому складеного ним 04 серпня 1999 року заповіту на ім'я позивача, де прізвище заповідача не збігається з його свідоцтвом про смерть, оскільки встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки для позивача - можливість спадкування за заповітом.

Так, у вказаному заповіті, де заповідач заповідав належний йому будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, позивачу, прізвище першого вказане як ОСОБА_7, а в свідоцтві про його смерть - ОСОБА_2.

Дана невідповідність виникала через неуважність державного нотаріуса, який посвідчував цей заповіт, який насправді складався ОСОБА_2 Цей факт підтверджується тим, що згідно усіх документів (посвідка про його народження, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера) прізвище заповідача значиться як ОСОБА_2. Таке ж прізвище було у його батьків (див. свідоцтво про смерть та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_8, свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_7, свідоцтво про смерть ОСОБА_9).

З огляду на вказане, суд не бачить підстав не задовольняти вимогу позивача про встановлення факту належності померлому заповіту, складеного ним 04 серпня 1999 року.

Також підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання за нею права власності на спадкове майно з огляду на таке.

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 52508307 від 05.07.2018 вбачається, що позивачем була прийнята спадщина після смерті ОСОБА_2, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 110/2018.

Як вбачається із постанови приватного нотаріуса Карпенко В.М. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.07.2018 № 600/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 через наявні помилки у свідоцтві про право на спадщину, а також у заповіті.

Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, в тому числі воно може набуватись в порядку спадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК).

Частиною п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Причиною відмови в оформленні спадкових прав позивачу після смерті брата стали не залежні від її волі обставини.

Таким чином, враховуючи, що позивач спадщину після смерті брата прийняла, однак позбавлена можливості оформити права на неї у позасудовому порядку, суд, керуючись наведеними вище нормами закону, не бачить підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні її вимоги про визнання право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити, що нотаріально посвідчений заповіт, складений 04 серпня 1999 року ОСОБА_7, яким останній заповідав ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належав ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 іпн.НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті її брата ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України, яке може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його ухвалення.

Головуючий: