Ухвала суду № 81488873, 15.04.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4133/19

Провадження №2/369/2558/19

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15.04.2019 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді - Медведського М.Д.,

за участю секретаря - Головатюк В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця, виконавчого округу м. Києва, ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця, виконавчого округу м. Києва, ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій (внесення будь-яких записів в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно), щодо житлового будинку що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне. вул. Шляхова, 70 –а, загальною площею 159.3 кв.м. житловою площею 59,4 кв.м., який розташований наземельній ділянці площею 0,0448 га кадастровий номер 3222481601:01:052:0230, на якій розміщено надвірні будівлі та споруди: огорожа № 1.2, замощення № 3, які відбулися 22.03.2019 рокута земельної ділянки, кадастровий номер 3222481601:01:052:0230, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне. вул. Шляхова, 70-а.

Свою заяву мотивувала тим, що електронні торги з реалізації належного їй на праві власності та арештованого приватним виконавцем майна, яке є предметом іпотеки, проведені на підставі звіту про оцінку майна, що втратив чинність.

Приватним виконавцем не було повідомлено її про результати визначення вартості майна чим позбавлено права на їх оскарження, що в свою чергу істотно вплинуло на її права, оскільки майно було реалізовано за 1 140 000.00 грн. в той час як сума боргу складає 1 627 700.00 грн., таким чином майно реалізовано за суму навіть меншу від суми заборгованості не кажучи про те, що взагалі не було встановлено його дійсну ринкову вартість.

В матеріалах виконавчого провадження та в повідомленні про проведения реалізації нерухомого майна невірно вказано відомості щодо майна, а саме, площа будинку на даний час є більшою, ніж вказано на 100 кв. м. Це пов’язано з тим, що Виконавець не проводив огляд, в інакшому разі він встановив би, що об’єкт нерухомості суттєво змінився з 2007 року (рік виготовлення останньої технічної документації па підставі якої майно передано іпотеку).

Торги було проведено з порушенням вимог ст. от. 203. 215 Цивільного Кодексу України, оскільки її, як власника майна, не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення електронних торгів, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на електронних торгах, занижена, що призвело до порушення її майнових прав.

Договір купівлі-продажу домоволодіння оформлений у вигляді протоколу проведення електронних торгів, що не відповідає вимогам ст.ст. 655. 656. 657 ЦК України.

В результаті неправомірних і незаконних дій державного виконавця щодо реалізації з прилюдних торгів житлового будинку нанесе їй матеріальну шкоду і протиправно позбавить власності та створить додаткові судові процеси по оскарженню результатів торгів.

На момент звернення з даною заявою за результатами торгів складено, оскаржуваний в позові, протокол проведення електронних торгів № 394250 від 22.03.2019 року.

Протокол проведення електронних торгів є підставою для сплати вартості лоту та виникнення права власності на належний їй будинок, у переможця незаконних прилюдних торгів, під час розгляду справи №369/4133/19, а отже переможець прилюдних торгів буде ніким іншим як добросовісним набувачем.

Таким чином, вжиття, заходів забезпечення позову по даній справі є необхідним для захисту права власності позивача, адже їх невжиття може призвести до переходу права власності на належне позивачу нерухоме майно, що зробить неможливим виконання рішення суду по справі №369/4133/19, а також унеможливить поворот виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається про оспорювання позивачем ОСОБА_3 електронних торгів з продажу спірного майна.

Відповідно до порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказам міністерства юстиції України № 2831 /з від -29.09.2016 року, а саме п. 1 розділу X порядку: «На підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно».

Відповідно до п. 4 розділу X порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року: «Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом, п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований».

Відповідно до п. 8 розділу X порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року: «Акт про проведені електронні, торги є документом, що підтверджує виникнення права, власності, на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання, нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права, власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги».

Проте, з матеріалів заяви вбачається, що позов не містить вимог про скасування акту про проведення електронних торгів, як правовстановлюючого документа.

Також у позовних вимогах ОСОБА_3, відсутні посилання на вказаний акт про проведені електронні торги. У матеріалах справи немає доказів того, що майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Шляхова, буд. 70-а, загальною площею 159, 3 кв.м, житловою площею 59, 4 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0, 0448 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0230, на якій розміщено надвірні будівлі та споруди: огорожа № 1,2, замощення № 3, належить позивачу ОСОБА_3 на цей час.

Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду з урахуванням змісту позовних вимог, не вбачається.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця, виконавчого округу м. Києва, ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів – відмовити.

Копію цієї ухвали направити заявнику.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.Д. Медведський