Рішення № 81488568, 18.04.2019, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2221/18

Провадження № 2/375/221/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду через свого представника - Галатенко Є.Є., позивач посилається на те, що 02.07.2016 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai i30», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ-11193», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача у справі - ОСОБА_1.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 19.08.2016 винною у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai i30», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 99183 від 26.02.2016 з терміном дії з 28.02.2016 по 27.02.2017.

Зазначає, що згідно рахунку № 31192 від 20.07.2016 та акту виконаних робіт № АС 000311192 від 15.09.2016 вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 56 181.52 грн.

Позивач на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від 20.07.2016 та страхових актів № UA2016071900027/L01/02 від 21.09.2016 та № UA2016071900027/L01/01 від 16.08.2016, враховуючи умови договору, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого на суму 54 831.52 грн., що підтверджується платіжними доручннями № 45056 від 17.08.2016 та № 46171 від 21.09.2016 і яку, власне, та понесені у справі судові витрати вони і просять стягнути на свою користь в порядку регресу із відповідача.

Як на правову підставу позовної вимоги посилається на положення ст.27 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не прибула, натомість подала до суду заяву, якою просить розглядати справу у її відсутності, позов підтримує повністю. Наразі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про про день та час розгляду справи повторно, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності не подала, правом на подачу відзиву на позов не скористалась.

За викладеного суд ухвалює рішення у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, що узгоджується з положеннями ст. 223 ЦПК України, в порядку заочного провадження, проти чого не заперечує позивач і що узгоджується з положеннями ст. 280 ЦПК України та за вимогами частини другої статті 247 цього Кодексу не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 02.07.2016 в м. Києві по вул. Вербицького відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-11193», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «HYUNDAI 130», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням його власника ОСОБА_3. Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Київ від 19.08.2016 винною у скоєнні вказаної пригоди визнана відповідач.

Внаслідок пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Також судом встановлено, що 26.02.2016, а саме до пригоди, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 099183, за яким ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «HYUNDAI 130», д.н.з. НОМЕР_1.

20.07.2016 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до заказу-наряду № АС00031192 від 15.09.2016 загальна сума відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI 130», д.н.з. НОМЕР_1, становить 56 181.52 грн.

Відповідно до страхових актів № UA2016071900027/L01/01 від 16.08.2016 та № UA2016071900027/L01/02 від 21.09.2016 випадок, що відбувся 19.07.2016, страховиком було визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 54 831.52 грн.

Згідно платіжних доручень № 45056 від 17.08.2016 та № 46171 від 21.09.2016, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 54 831.52 грн.

Викладене підтверджується письмовими доказами по справі, якими є:

- копія договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 099183 від 26.02.2019, укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3,

- довідка № 96359452 від 10.08.2016 про дорожньо-транспортну пригоду,

- копія заяви ОСОБА_3 про настання страхового випадку по договору страхування від 20.07.2016,

- копія постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19.08.2016 у справі про адмінправопорушення № 753/14356/16-п відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП;

- копія рахунку на оплату за заказ-нарядом № 31191 від 20.07.2016 та копія заказ-наряду № АС00031192 від 15.09.2016, виданого ТОВ "Автосервіс Корея Моторс",

- копія розрахунків страхового відшкодування від 16.08.2016 та від 21.09.2016 до страхових актів № UA2016071900027/L01/01 та № UA2016071900027/L01/02,

- копія страхових актів № UA2016071900027/L01/01 від 16.08.2016 та № UA2016071900027/L01/02 від 21.09.2016,

- копія платіжних доручень № 45056 від 17.08.2016 та № 46171 від 21.09.2016 про перерахування на рахунок ТОВ "Автосервіс Корея Моторс" страхового відшкодувння,

- копія регресної вимоги ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1,

- копія посвідчення водія на імя ОСОБА_3,

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «HYUNDAI 130», д.н.з. НОМЕР_1,

- витяг із централізованої бази даних МТСБУ про те, що визначити статус полісу та страховика, що видав поліс за траспортним засобом, за параметрами "державний номер транспортного засобу НОМЕР_2".

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, мають регулюватися положеннями ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 933 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Вказані вимоги закону були дотримані і про що свідчить факт виплати ПрАТ "СК "ПЗУ Україна» на підставі заяви страхувальника ОСОБА_3 про настання страхового випадку від 20.07.2016 та складених страховиком страхових актів № UA2016071900027/L01/01 від 16.08.2016 та № UA2016071900027/L01/02 від 21.09.2016 згідно з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 26.02.2016 потерпілій стороні страхового відшкодування в сумі 54 831.52 грн..

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, які містяться у постанові від 30.01.2019 № 755/9320/15ц.

Таким чином, суд вважає, що сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача у справі не в порядку регрусу, а в порядку суброгації.

За викладеного, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 54 831.52 грн. в порядку суброгації.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем у справі судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762.000 грн. у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача

Керуючись ст.ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 993, ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263, 280 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»( 04053, м. Київ вул. Січових Стрільців, 40, п/р 26500032706901 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в розмірі 54 831 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 52 коп. та в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному поряду, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "___"_________20___