Рішення № 81486752, 26.04.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2100/17

Номер провадження 2/184/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Малашиної Ю.Б., за участю секретаря судового засідання Попівніч Н.І., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах: Міністерство оборони України, Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, до ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,

за участю відповідача - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з вказаним вище позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах: Міністерство оборони України, Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з останнього на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному вищому навчальному закладі у розмірі 96570 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 40 коп.

У підготовчому судовому засіданні прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону позовні вимоги підтримала, проте, зазначила про виключення із переліку доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги, контракту від 03.08.2015 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного ОСОБА_3 та ст.солдатом ОСОБА_2 про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, враховуючи те, що відповідно до висновку експерта №2187-18 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27.08.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 рукописний запис «ст. солдат ОСОБА_2.», що містяться у контракті, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. В подальшому, прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону у судове засідання, призначене в залі Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю належної технічної можливості провести судові засідання в порядку відео конференції, не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву щодо проведення судового засідання без участі прокурора.

Представник Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у підготовчому судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити посилаючись на те, що згідно ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XІІ від 25.02.1992 року та «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затверджений постановою КМУ №964 від 12.07.2006 року, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі. Так, курсант ОСОБА_2 03.08.2015 року уклав контракт з Міністерством оборони України в особі начальника академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, відповідно до якого зобов'язався проходити військову службу (навчання) у академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, однак 28.08.2016 року написав рапорт на звільнення з складу Збройних сил України у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, в результаті чого виникла заборгованість пов'язана з його утриманням у зазначеному вищому навчальному закладі у розмірі 96570 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 40 коп., яку необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В подальшому, представник Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у судове засідання, призначене в залі Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю належної технічної можливості провести судові засідання в порядку відео конференції, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник Міністерства оборони України у судові засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлявся, причини неявки до суду не повідомив.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги представника позивача не визнав, та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що контракт від 03.08.2015 року з Міністерством оборони України в особі начальника академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, який міститься в матеріалах справи він не укладав, та не підписував, наявний в контракті підпис не його, що підтверджено висновком експерта №2187-18 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по даній справі за його клопотанням.

Суд, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ухвалою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 по справі №804/466/17 за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах - Міністерства оборони України та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 р. скасовано та закрито провадження у вказаній справі. Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що спір про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, який не є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є цивільно-правовим спором і має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Проте, відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18) спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання укладеного контракту, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду вказаної справи в порядку цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами, зокрема, у рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, наявність ухвали Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 по справі №804/466/17 про закриття провадження у вказаній справі і необхідність її розгляду в порядку цивільного судочинства з однієї сторони, та наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 810/2610/16 щодо вирішення справ зазначеної категорії в порядку адміністративного судочинства з іншої сторони, поставило позивача, а відтак і відповідача, під загрозу порушення гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Враховуючи наведене, зважаючи на розумність строку вирішення спірних правовідносин, судовий розгляд яких триває з лютого 2017 року, суд вважає за можливим розглянути вказану справу в порядку цивільного судочинства.

Як було встановлено судом, згідно із витягу з наказу начальника академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Академія) №23-КС від 28.07.2015 року ст.солдата ОСОБА_2 зараховано на перший курс навчання до Академії, на підставі правил прийому до Академії у 2015 році та рішення приймальної комісії від 28.07.2015 року за напрямком підготовки «Військове управління», спеціальність «Управління діями підрозділів ракетних військ і артилерії» (т.1, а/с 15).

Відповідно до витягу з наказу начальника Академії (по стройовій частині) №177 від 03.08.2015 року старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 який прибув з в/ч пп В3675, м. Кривий Ріг, з 03.08.2015 року зараховано до списку особового складу Академії та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта факультету ракетних військ і артилерії; з 03.08.2015 р. ухвалено виплачувати надбавки, оклад за військове звання, премію та щомісячну додаткову грошову винагороду; відповідно до пункту 30 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (далі - ЗСУ), з 03.08.2015 року ухвалено вважати таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу військового навчального закладу до закінчення навчання та присвоєння первинного офіцерського звання «лейтенант», відповідно до пункту 34 цього ж Положення раніше укладений контракт ухвалено вважати розірваним (т.1, а/с 24).

Відповідно до контракту від 03.08.2015 року, доданого позивачем до матеріалів справи, між Міністерством оборони України в особі начальника Академії ОСОБА_3 та ст.солдатом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, відповідно до якого зобов'язався проходити військову службу (навчання) у академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного та, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованості чи від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу (т.1, а/с 234).

28.08.2016 ОСОБА_2 було написано рапорт про відрахування його з числа курсантів Академії в зв'язку з небажанням продовжувати навчання та зобов'язання ним провести відшкодування вартості навчання (т.1, а.с.23).

Наказом начальника Академії від 31.10.2016 №145-КС (по особовому складу) зі старшим солдатом ОСОБА_2 курсантом навчального курсу факультету ракетних військ і артилерії розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів другого курсу спеціальності «Військове управління» спеціалізації «Управління діями підрозділів артилерії» у зв'язку з розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас за п. «и» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем» (т.1, а/с13).

Наказом начальника Академії від 01.11.2016 №260 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Академії, знято з усіх видів забезпечення, виключено зі списків особового складу Академії, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії за період з 03.08.2015 р. по 01.11.2016 в сумі 108989 грн. 06 коп. відповідно до Постанови КМУ №964 від 12.07.2006 р. «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (т.1, а/с.14).

Відповідно до довідки - розрахунку Академії від 01.11.2016 р. №846 ст.солдат ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити в касу або на рахунок Академії до 01.12.2016 р. 108989 грн. 06 коп., у тому числі: грошове забезпечення - 104004,66 грн., продовольче забезпечення - 3177,3 грн., медичне забезпечення - 37,8 грн., спожиті комунальні послуги та енергоносії - 1769,3 грн. (т.1, а/с 22).

Враховуючи добровільне відшкодування ОСОБА_2 коштів у розмірі 7434 грн. 26 коп., позивач просить стягнути з останнього 96570 грн. 40 коп.

28.03.2018 року ухвалою суду на підставі клопотання відповідача, було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки ОСОБА_2 під час судового засідання вказав, що він жодного контракту з Академією не підписував, а підпис, що міститься в контракті від 03.08.2015 року не його.

Відповідно до висновку експерта №2187-18 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27.08.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 в розділі «Підписи сторін» контракту про проходження військової служби (навчання ) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 03.08.2015 - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Рукописний запис «ст. солдат ОСОБА_2.» в розділі «Підписи сторін» контракту про проходження військової служби (навчання ) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 03.08.2015 - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (т.2, а/с 46-52).

Крім того, суд звертає увагу на позицію прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону, висловлену у підготовчому судовому засіданні щодо виключення із переліку доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги, контракту від 03.08.2015 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника Академії ОСОБА_3 та ст.солдатом ОСОБА_2 про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, враховуючи висновки експертизи.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

При цьому, відповідно до ч.6 ст. 2 Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Статтею 25 Закону визначено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону (ч.7 ст. 25 Закону).

При цьому, відповідно до п. 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), Контракт припиняється (розривається), зокрема, у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.

Відповідно до п. 15.3 Положення з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - контракт про навчання) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (навчання).

Право на укладення від імені Міністерства оборони України або іншого військового формування контракту про навчання з курсантами надається керівнику вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (п.17 Положення).

Контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.

Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби (п.26 Положення).

Контракт про навчання укладається з громадянами, які зараховані до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти для підготовки до проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу (п.30 Положення).

Частиною 10 ст.25 Закону визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно п. 1 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утримання у вищому навчальному закладі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі виникає у тих осіб, які за письмовим контрактом про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України здійснюють здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Стягнення зазначених витрат з осіб, з якими не укладено вказаний письмовий контракт, унеможливлює відповідні стягнення, і на них не поширюється Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964. Іншого механізму стягнення з осіб, які проходять навчання у вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів і достроково припиняють таке навчання, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1 ст.77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, позицію прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону щодо виключення із переліку доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги, контракту від 03.08.2015 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із вимог ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати проведення експертизи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Відповідно до акта №2187-18 попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта №2187-18 (т.2, а/с 219), рахунку на оплату №422 від 14.05.2018 р. та чеку (т.2, а/с 220), акта №2187-18 здачі - приймання висновку судового експерта №2187-18 (т.2, а/с 58), вартість проведеної експертизи, оплаченої відповідачем, становить 5491 грн. 20 коп. Таким чином, суд вважає доведеними відповідними доказами, витрати відповідача на проведення експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі - відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (79012, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370) у рівних частках на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; адреса: 53303, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 5491 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.05.2019 р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина