Рішення № 81486646, 26.03.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4182/17

№ 2/183/206/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.С.,

розглянувши, в судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

29 серпня 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 42438,29 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 19.08.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та Банком відповідний договір. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду про встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору. Одночасно Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена одностороння зміна Тарифів та невід'ємних частин Договору, в зв'язку з чим розмір відсоткової ставки може змінюватися Банком, за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, саме на позичальника покладається обов'язок щодо отримання такої виписки. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію, пеню та штрафи на умовах, передбачених договором, власник платіжної карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту. Крім того, умовами договору передбачена можливість стягнення штрафу за порушення позичальником строку платежу по кожному із грошових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість у розмірі 42438,29 грн., яка складається з: 2419,36 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 34221,87 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3300,00 грн. - пені за користування кредитом, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1997,06 грн. - штрафу (процентна складова).

Зазначену суму заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 31 серпня 2017 року відкрито провадження у справі. Справа знаходилась в провадженні судді Городецького Д.І..

Протоком повторного автоматизованого розподілу справа 08 листопада 2017 року була передана судді Парфьонову Д.О..

Протоком повторного автоматизованого розподілу справа 31 травня 2018 року була передана судді Сорокі О.В..

В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, одночасно позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, представник відповідача звернулась до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнала, просила відмовити в задоволені позову.

Представником відповідача подано до суду заперечення на позов, у якому остання зазначає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, відповідач вказує, що в позовній заяві позивач вказує, що позивач звернувся з позовом після спливу строку позовної давності. Вказує, що з розрахунку заборгованості, наданому позивачем вбачається, що відповідачем було сплачено 03.11.2014 року в рахунок погашення заборгованості 900 гривень, що відповідач заперечує, і вказує, що останній платіж був здійснений нею 30.11.2013 року в сумі 2540,16 грн.. Тому вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості як по тілу кредиту так і за пенею. Вважає, що Банк неправомірно нарахував заборгованість по процентам та іншим платежам, оскільки позивачем збільшення фіксованої частини процентної ставки відбувалось без погодження з відповідачем як і не надано доказів того, з якими саме Умовами та правилами надання банківського кредиту ознайомлювався при укладенні кредитного договору відповідач. Одночасно відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Позивачем було надано відповідь на відзив, згідно якого позивач вказує, що при підписанні анкети-заяви відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та з Тарифами банку, про що свідчить підпис відповідача в заяві про приєднання до Договору банківського обслуговування, та зобов'язався знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку на сайті www.privatbank.ua. Тому вважає, що договір був укладений в письмовій формі відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Крім того, вказує, що відповідач особисто ознайомився та підписав договір та правила надання банківських послуг, про що ним був зроблений підпис та засвідчення. Вказує, що відповідач жодного разу не звертався до банку щодо незгоди зі зміною відсоткової ставки, крім цього, зазначені умови повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідач був ознайомлений із зазначеними змінами, таким чином вважає що при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Згідно з довідкою про карти клієнта ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 19 серпня 2008 року, отримала 3 картки, остання з яких мала термін дії до 31 травня 2017 року. Таким чином, вказують, що ними не був пропущений строк звернення д суду з позовом.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Позовна заява у відповідності до положень п.11 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 19.08.2008 року про надання банківських послуг, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку. Згідно умов договору відповідач отримав платіжну картку та кредитні кошти у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 7-14).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідачем не оскаржувався розрахунок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3321,59 грн..

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом не беруться до уваги посилання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, а які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що нею дійсно не сплачувались кошти 03 листопада 2014 року в сумі 900 гривень. Згідно роздруківки, наданої позивачем вбачається, що відповідачкою 03 листопада 2014 року в терміналі самообслуговування у відділенні АТ КБ «Приватбанк» були сплачені 900 гривень в рахунок заборгованості (а.с. 90)

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, в результаті чого станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість по тілу у кредиту у розмірі 2419,36грн., яка підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк», виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вирішуючи позов в частині стягнення пені за користування кредитом у розмірі 2700,00 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У даному випадку, як свідчить поданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 4-6) останнє погашення заборгованості було вчинене відповідачем 03.11.2014 року.

Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою передбачено, що він відкритий на невизначений строк, однак з наступного дня виникнення заборгованості до дня пред'явлення позову позовна давність, визначена ст. 258 ЦК України, сплила, а тому сплив позовної давності та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені.

У відповідності до п.8.6 Умов надання банківських послуг, на які позивач посилається, як на підставу свого позову щодо стягнення штрафу та процентної складової, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Між тим, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 34221,87 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Суду подано розрахунок заборгованості станом на 31.07.2018 року, де позивачем зазначено, що на момент укладення договору базова відсоткова ставка в місяць складає 36,00%, далі з 01.01.2013 року відсотки за користування кредитом були зменшені до 30%, а з 01.09.2014 року збільшено до 34,80%, з 01.04.2015 року відсотки за користування кредитом були збільшені до 43,20%.

Пунктом 5.3 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин.

Між тим, у відповідності до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що збільшення фіксованої процентної ставки відбувалося за погодженням з ОСОБА_1, як і не надано доказів того, з якими саме Умовами та правилами надання банківського кредиту (в якій редакції, з якими змінами) ОСОБА_1 ознайомлювалася при укладенні кредитного договору.

Відсутність позову про визнання кредитного договору в цій частині, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування його інтересів при вирішенні цього спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню також не підлягає, суду не доведено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 526, 530, 554, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.08.2008 року станом на 31.07.2017 року у розмірі 2419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп..

В іншій частині позову Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.