Ухвала суду № 81486209, 02.05.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/7100/18

Провадження № 1-кп/185/450/19

У Х В А Л А

іменем України

02 травня 2019 року м. Павлоград

Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Гаврилова В.А.

суддів Врони А.О., Болдирєвої У.М.,

за участю секретаря судового засідання : Таран Н.Ю.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 42017040010000319 від 10 жовтня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 357, частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м.Тернівка Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, а фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець с. Красний Луч, Лозівського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою

статті 311 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженець м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Мазітова Т.Г.

обвинувачених: ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,

ОСОБА_5

захисників обвинувачених: Залізка В.С.,Михайлюка А.В.,Палька О.М., Кушніра В.В.

встановила:

Прокурор просить суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи,що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Крім того просив продовжити строк тримання під вартою. Мотивував тим, що обвинувачені вчинили тяжкі та особливо важкі злочини, можуть переховуватись від суду, раніше судимі , впливати на свідків .

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, кожен окремо, посилюючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України. Вказують, що під час досудового розслідування слідчим за його клопотанням та сторони захисту, відповідно до ст.290 КПК України не було надано доступу до матеріалів досудового розслідування, не відкрито речові докази.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник просили повернути обвинувальний акт та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, просили кожен окремо, змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Кушнір В.В. також просив суд скасувати арешт на автомобіль Ford Kuga та золоті вироби

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник просили повернути обвинувальний акт та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник просили повернути обвинувальний акт та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить висновку такого.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту.

Частиною другою цієї статті визначений певний перелік відомостей, які мають бути

зазначені в обвинувальному акті, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення особі, підозрюваній у вчиненні злочину.

Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.11.2016 року у справі № 5-328-кс 16 обвинувальний акт має містити обов'язкові три складові: фактичні обставини кримінального правопорушення; правову кваліфікації; формулювання обвинувачення.

Відповідно до положень п. (а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Разом з тим, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вказаним вимогам не відповідає.

З обвинувального акту зокрема вбачається, що викладаючи обвинувачення, сторона обвинувачення лише зазначає що діючи у складі злочинної організації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 2016 року до 28.03.2018 року повторно, незаконно придбали, зберігали, перевозили з метою збуту особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропну речовину, отримуючи від злочинної діяльності понад 50 000 грн. за добу.

При цьому сторона обвинувачення не вказує дату, час та місце вчинення злочинів, що свідчить про недотримання вимог ст. 291 КПК України, що на думку колегії суддів є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Тобто в обвинувальному акті взагалі відсутні посилання на дату, час місце вчинення, за яких фактичних обставин, з якою метою були вчинені вищевказані кримінальні правопорушення у складі злочинної організації.

Таке формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинувачених, які вправі знати, в чому вони обвинувачуються.

Позбавлення чи обмеження права на захист є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне безумовне скасування рішення суду.

Суд звертає увагу на зауваження обвинуваченого ОСОБА_2 щодо невідкриття матеріалів стороні захисту та зазначає наступне.

Так, стаття 290 КПК України, визначає процесуальний порядок відкриття матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється з урахуванням наступних умов, а саме прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання; прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді;

Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються НСРД, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.

Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов'язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.

У справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що принципово визначати, чи можуть певні види доказів, наприклад, докази, здобуті в незаконний спосіб, бути допустимими, і чи справді заявник був винним, не є завданням Суду. Він повинен вирішити питання про те, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були здобуті докази (див. рішення у справі «Аллан проти Сполученого Королівства»). Водночас Європейський суд зауважив, що у цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати й питання про те, чи було надано заявникові можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності (див. рішення у справі «Ялох проти Німеччини»), (п.п. 273-274).

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено у ст. 290 КПК, сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

У постановах Верховного Суду України від 16 березня 2017 року № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року № 5-237кс17 сформульовано правовий висновок щодо

застосування норми права, передбаченої ч. 12 ст. 290 КПК, що полягає в наступному.

Невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому зазначено, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з ч. 12 ст. 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи під час судового розгляду не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина 12 ст. 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах.

Таким чином, судом встановлено, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні зокрема підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

З урахуванням наведеного вище, оскільки встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та враховуючи, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, таким як презумпція невинуватості та забезпечення права на захист, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, прокурору для усунення недоліків.

Оскільки під час підготовчого судового засідання були встановленні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд не проводить підготовку до судового розгляду відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України та не ставить на обговорення клопотання, які надійшли від захисника Кушніра В.В. про скасування арешту майна.

Зазначені недоліки обвинувального акту були визначені судом в ухвалі від 28 лютого 2019 року про повернення обвинувального акту, яка не була оскаржена та набрала законної сили, однак вказані недоліки не були усунуті стороною обвинувачення.

Вислухавши думку учасників процесу щодо клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд, з урахуванням положень діючого законодавства та практики ЄСПЛ, вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та залишити без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її внесенням обов'язків з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до статті 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Обвинувачений ОСОБА_1, неодружений, безробітній, не має постійного джерела доходу,що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних звязків, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті, вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливатимуть на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_2, одружений, має на утриманні малолітню дитину, батьків похилого віку, з третьою групою інвалідності, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що

ОСОБА_2 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті, вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливатимуть на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_3, одружений, має двох малолітніх дітей, безробітній, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті, вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливатимуть на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_4, раніше судимий, неодружений, безробітній, не має постійного джерела доходу, що всвою чергу свідчить про нестійкість соціальних звязків, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті, вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливатимуть на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню .

Обвинувачений ОСОБА_5, раніше судимий, неодружений, безробітній, не має постійного джерела доходу, що всвою чергу свідчить про нестійкість соціальних звязків, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати розглядові справи по суті,вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливатимуть на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.

Також враховуючи стадію судового провадження, коли свідки не допитані, докази сторонами кримінального провадження суду не надані та не досліджувалися, однак докази сторони провадження відкрили один одному, у тому числі данні щодо місця проживання свідків, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 впливу на свідків.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Твердження сторони захисту кожного обвинуваченого окремо, що не існує ризику того, що обвинувачені будуть переховуватися від суду, оскільки мають міцні соціальні зв'язки, у тому числі дітей, батьків похилого віку й постійне місце мешкання, суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу на більш м'який, так як вищезазначені доводи з урахуванням серйозності обвинувачення та обставин скоєння злочину, та суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченим у разі доведеності їх вини, не свідчать про наявність перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченими і їх захисниками, кожного окремо на їх користь, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання процесуальних рішень по справі.

Також є безпідставними доводи обвинувачених про необґрунтовано визначений розмір застави.

Відповідно до абз. 2 ч.5 ст. 182 КПК України в якій зазначено, що у виключних випадках, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір визначеної застави, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому відсутні підстави для зміни розміру застави.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність тримання під вартою є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування обвинувачених від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі, вплив на свідків та переховування обвинувачених від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а обраний відносно останніх запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів-

постановила:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 42017040010000319 від 10 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 357, частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311, частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 - частиною другою статті 311, частиною четвертою статті 28 - частиною третьою статті 311 Кримінального кодексу України повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її внесенням обов'язків.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її

внесенням обов'язків.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її внесенням обов'язків.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її внесенням обов'язків.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2019 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов'язаних з її внесенням обов'язків.

Клопотання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення в частині повернення прокурору обвинувального акту. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. А. Гаврилов

Судді А.О. Врона

У.М. Болдирєва