Рішення № 81486051, 02.05.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 413/3207/12

2/212/1125/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Деменко А.С., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до укладеного договору № KRKRRX05020415 від 28.11.2006 отримав кредит у розмірі 7590,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 27.11.2007. У зв’язку із порушенням зобов’язань за кредитним договором станом на 28.02.2012 відповідач має заборгованість у розмірі 83730,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7590,00 грн., заборгованості по відсотками за користування кредитом в розмірі 33134,84 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1457,28 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в розмірі 37085,45 грн., а також штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 3963,38 грн. Вказану суму заборгованості просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 837,31 грн.

Ухвалою суду від 30 травня 2012 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду по суті у судовому засіданні, без проведення попереднього судового засідання.

05 жовтня 2012 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні вимоги задоволені частково.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року заочне рішення від 05.10.2012 року скасовано та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 04 квітня 2019 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

21 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3, в якому просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі та застосувати до позовних вимог трирічний строк позовної давності. Вважають, що позивачем пропущений строк звернення до суду, який сплинув у листопаді 2010 року, а позивач звернувся до суду із позовом лише у березні 2012 року. Крім того, у відзиві зазначає про зміну прізвища відповідача з ОСОБА_2 на Мазур у зв’язку із реєстрацією шлюбу 17 листопада 2012 року.

11 лютого 2019 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років, а тому строк звернення до суду ними не порушений.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

28 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір споживчого кредиту № KRКRRX05020415, відповідно до якого банком відповідачу надано грошові кошти у розмірі 7590,00 на строк 12 місяців до 27 листопада 2007 року включно зі сплатою 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 121,44 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 690,00 грн., а ОСОБА_2 зобов’язалася повернути кредит, сплатити відсотки, та інші платежі у порядку та строки визначені цим договором.

Як вбачається з договору № KRКRRX05020415 від 28 листопада 2006 року, сторони між собою погодились, що повернення кредиту здійснюється на підставі та на умовах, визначених у Заяві позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими ОСОБА_2 була ознайомлена, що підтверджується її підписом у Заяві позичальника (а.с. 4- зворотній бік).

При цьому, згідно з пунктом 3.2.9. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позичальник ОСОБА_2 зобов’язалася повністю повернути кредит до дати, зазначеній у Заяві позичальника, тобто до 27 листопада 2007 року, а у випадку непогашення нею щомісячних платежів у встановлені строки погодилась на подальше нарахування відсотків у подвійному розмірі у порядку визначеному п. 4.2. цих Умов.

Отже, навіть встановивши строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, сторони погодились між собою можливість прострочення виконання щомісячних зобов’язань на строк до 27 листопада 2007 року.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії І-КИ №241384 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, 17 листопада 2012 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_4, та після реєстрації шлюбу прийняла прізвище «Мазур» (а.с.47).

Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами та відповідачем не заперечується.

Станом на 28 лютого 2012 року за Кредитним договором № KRКRRX05020415 від 28 листопада 2006 року обліковується заборгованість в розмірі 83730,95 грн., яка складається з наступного: заборгованість по кредиту у розмірі 7590,00 грн., по відсоткам – 33134,84 грн., по комісії – 1457,28 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань – 37085,45 грн., штраф (фіксована складова) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 3963,38 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 27.03.2012 року (а.с. 14).

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 заявлено про застосування позовної давності (а. с. 69-71).

Відповідно до частини першої статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 259 ЦК України про збільшення позовної давності між сторонами має укладатись окремий договір, тобто згода на таке збільшення не може бути оформлена шляхом приєднання до Умов та Правил, які містять чисельні пункти та великий обсяг сторінок, а має узгоджуватись окремим підписаним між сторонами договором.

Оскільки такий договір між сторонами відсутній, то підстав вважати збільшеним строк позовної давності у суду не мається. А тому слід виходити із загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Під час вирішення даного спору судом достовірно встановлено, що в рамках укладеного сторонами 28 листопада 2006 року кредитного договору № KRКRRX05020415, відповідачу було видано кредитні кошти з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2007 року, тоді як АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з даним позовом 27 березня 2012 року, тобто поза межами трирічної позовної давності.

У Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 207, 257-259, 267, 526, 530, 626, 627, 629, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 6, 10, 12, 77, 78, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Рішення складено та підписано 02.05.2019 року.

Суддя: О. Н. Борис