Ухвала суду № 81485910, 17.04.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/204/15

Провадження №4-с/175/8/19

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

за участю:

представника скаржника – ОСОБА_1В,

зацікавлених осіб – ОСОБА_2І, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області та скасування постанов,-

в с т а н о в и в :

15.02.2019 року скаржниця звернулась до суду зі скаргою в якій просить: визнати дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо відкриття від 24.12.2015 року виконавчого провадження №49720358 незаконними; постанову про відкриття провадження №49720358 від 24.12.2015 року винесену державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати; визнати дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №49720358 – незаконними та скасувати: постанову про арешт майна боржника від 24.12.2015 року, постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 04.01.2016 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 05.01.2016 року, постанову про арешт майна боржника від 10.03.2016 року, постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.03.2016 року, постанову про розшук майна боржника від 10.03.2016 року, постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 10.08.2016 року, постанову про зняття арешту з майна від 21.11.2016 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.11.2016 року, постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 31.05.2018 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2018 року; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.07.2018 року; постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 11.07.2018 року, акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 11.07.2018 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.08.2018 року, постанову про розшук майна боржника від 11.02.2019 року.

В своїй скарзі заявниця зазначає, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документу вона дізналась лише 07.02.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення із матеріалами даного виконавчого провадження, вважає, що таким чином строк на оскарження вона не пропустила, оскільки останнім днем коли вона може звернутись до суду із даного скаргою, враховуючи приписи п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України є 18.02.2019 року. У зв’язку з цим, державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області вчинив ряд незаконних та неправомірних виконавчих дій.

Заявниця не згодна в вищевказаними постановами, оскільки вона їх не отримувала, таким чином була позбавлена права добровільно виконати рішення суду, вважає їх незаконними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник скаржника просив задовольнити скаргу.

Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, надавши відзив на скаргу.

Представник зацікавленої особи ОСОБА_3 також заперечував проти задоволення скарги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що на виконанні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №49720358 з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2015 року, ухваленого у цивільній справі №175/204/15, про стягнення ОСОБА_4 (і.н.3313916847) на користь ОСОБА_5 (і.н.2292500414) заборгованість за договором позики в сумі 120 000 доларів США (сто двадцять тисяч доларів США), що в гривневому еквіваленті складає 2 604 000 грн. (два міліонна шістсот чотири тисячі), 69 558,90 (шістдесят дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім гривень дев’яносто копійок) трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн..

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Процесуальне законодавство, а саме ст.447, 448 ЦПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За нормами ст. 126 ЦПК України, згідно якої, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, ч. 1, 2 ст. 449 ЦПК України, яка визначає, що скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В поданій 15.02.2019 року скарзі на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області заявниця зазначає, що про бездіяльність їй стало відомо 07.02.2019 року, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення із матеріалами даного виконавчого провадження.

Однак, як вбачається з інформаційного запиту представника ОСОБА_4 від 28.03.2016 року, ОСОБА_6 з матеріалами виконавчого провадження ознайомився 05.04.2016 року (Т-2, а.с.197).

Враховуючи пропуск строку подання скарги на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015 року, про арешт майна боржника від 24.12.2015 року, про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 04.01.2016 року, про стягнення виконавчого збору від 05.01.2016 року, про арешт майна боржника від 10.03.2016 року, про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.03.2016 року, про розшук майна боржника від 10.03.2016 року та відсутність клопотання про поновлення такого процесуального строку, суд приходить до висновку про залишення в цій частині скарги без розгляду відповідно до ст.126 ЦПК України.

Заявниця також просить скасувати постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 10.08.2016 року, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.11.2016 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.07.2018 року та постанову про розшук майна боржника від 11.02.2019 року, однак в порушення частин 1, 4 ст.83 ЦПК України не надано доказів щодо наявності вищевказаних постанов, що позбавляє суд можливості оцінити дії органу державної виконавчої служби.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленим цим Законом.

У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Також слід зазначити, що згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

З матеріалів справи вбачається, що всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А тому, посилання заявниці, що всі дії державного виконавця, направлені на примусове виконання рішення суду, є неправомірними, оскільки державним виконавцем в порушення вимог ст. 27, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» було розпочато примусове виконання рішення суду є безпідставними та необгунтованими, як такі що не заслуговують на увагу.

Крім того, суд звертає свою увагу на ту обставину, що винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015 року є чинною і діяла на час проведення перелічених вище виконавчих дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 49720358, і в межах своєї компетенції державні виконавці вчиняли заходи для виконання рішення суду, та всі документи було направлено на адресу боржника, що стверджено матеріалами виконавчого провадження.

Так, оскільки обґрунтуванням скарги було порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд, після з'ясування всіх обставин справи, не вбачає доказів обґрунтованості скарги, вважаючи її неконкретною та такою, що не містить конкретних фактів, підтверджуючих протиправність дій державного виконавця та порушення ним норм чинного законодавства.

Оцінивши докази, що ґрунтуються на всебічному повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області та скасування частини постанов від 24.12.2015 року, 04.01.2016 року, 05.01.2016 року та 10.03.2016 року - залишити без розгляду.

В задоволені іншої частини скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області та скасування постанов – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя С.О.Ребров