Рішення № 814857, 17.07.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.07 Справа № 16/395.

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м.Київ

до Малого багатопрофільного підприємства "Алмед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 15631 грн. 89 коп.

при секретарі судового засідання Монастирському Д.Д.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.01.06. №1060/01-2006 за поставку товару у розмірі 9565 грн. 17 коп., пені у розмірі 3484 грн. 13 коп., штрафу за прострочення виконання зобов‘язання у розмірі 669 грн. 56 коп. та процентів, нарахованих за користування чужими коштами, у розмірі 1913 грн. 03 коп.

Відповідно довідки головного управління статистики у Луганській області від 21.06.07. №13-48/2674 точне найменування підприємства відповідача - Мале багатопрофільне підприємство "Алмед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Між сторонами по справі укладено договір від 01.01.06. №1060/01-2006, на підставі якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність продукцію покупцю (відповідачу) товар по ціні, в асортименті та у кількості згідно умов вказаного договору. Відповідач зобов’язався оплачувати товар на умовах договору згідно з вказаною датою платежу в накладній.

За соєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і відповідає нормам правового інституту купівлі-продажу Цивільного кодексу України, стаття 655.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар за вказаним договором, що підтверджено товарно-видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання ТМЦ (а.с.14-31) на суму 9565,17грн.

В порушення умов договору відповідач не розрахувався за отриману продукцію у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворився борг у сумі 9565,17грн. за вказаним договором, який позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов’язків по договору щодо оплати у повному обсязі отриманого від позивача товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3484,13грн., штраф в сумі 669,56грн., що дорівнює 7% від суми боргу, та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 1913,03грн. на підставі умов п.9.4 вказаного договору.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач отримав від позивача товар і не сплатив його вартість у повному обсязі, чим порушив свої зобов’язання за вказаним договором і вимоги закону. За таких підстав, слід стягнути з відповідача борг в сумі 9565,17грн. на користь позивача.

Позов в частині процентів, нарахованих за користування чужими коштами, у розмірі 1913 грн. 03 коп. підлягає до задоволення, оскільки такий вид відповідальності встановлений укладеним сторонами договором, а договір є обов’язковим для виконання його сторонами. Тому, слід стягнути з відповідача проценти у розмірі 1913,03грн. за порушення строків оплати товару.

Позов в частині заявленої до стягнення пені слід залишити без задоволення, оскільки правилами ст.230-232 ГК України встановлено обов’язок покупця (відповідача) як сторони договору поставки оплатити продавцю (позивачу) пеню за несвоєчасне виконання обов’язків по договору щодо оплати у повному обсязі отриманого від позивача товару за період шести місяців з дня прострочення виконання зобов’язання. Позивач заявив до стягнення пеню в сумі 3484,13грн. за 371 день - більш ніж за рік, але ж договором не передбачено, що період нарахування сторони встановили більш ніж встановлений законом –6 місяців. Закон обмежує право кредитора (позивача) на стягнення неустойки за період більш ніж за півроку, тому в частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Позов в частині стягнення 7% штрафу, що дорівнює сумі 669,56грн., слід залишити без задоволення, оскільки укладеним сторонами договором відповідальність відповідача у вигляді штрафу в розмірі 7% не встановлена, а закон (ст.230-231 ГК України) зобов’язує боржника до сплати штрафу в розмірі 7% від суми боргу тільки у тому разі, коли однією зі сторін правовідносин є державне підприємство. А ні позивач а ні відповідач не є підприємствами державної форми власності.

Судові витрати слід покласти на позивача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.525,526,629,655,693 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого багатопрофільного підприємства "Алмед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м.Алчевськ Луганської області, проспект ім. Леніна, 9, ід. код 20156052 на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м.Київ, вул. «Кіквідзе», 18 «а», ід. код 21642228 борг в сумі 9565,17грн., відсотки в сумі 1913,03грн., витрати на сплату державного мита в сумі 114,80грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,60грн. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Рішення підписане 19.07.07.

Суддя Р.М. Шеліхіна