Рішення № 81485553, 22.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6448/18

Провадження № 2/210/640/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" квітня 2019 р. м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремтранс" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 (в особі представника - адвоката Карнаух Т.В.) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремтранс" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопада 2018 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Карнаух Т.В. зазначив, що з ОСОБА_3 працював в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 3 роки, а саме з 06.04.2011 року по 27.06.2014 рік на посаді електрогазозварника ТОВ «Криворіжспецремтранс». У березні 2014 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 496 промислової медицини йому були встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (токсикоз-пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня, радикулопатія шийна та попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким болевим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ 2 ст.), променева катаракта обох очей (VIS OD = 0,4 sph + 1.0 д=0,6. VIS OS = 0,3 не корр.). Професійне захворювання було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 23.11.2012 року № Ф-2/2-11-3-2887 виданої Головним державним санітарним лікарем Жовтневого району м. Кривого Рогу де вказано, що позивач працював електрогазозварником цеху ремонту рухомого складу, підпадав під вплив підвищених параметрів шкідливих речовин фіброгенної та подразнюючої дії, важкості праці. Умови парці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Важкість праці: нахили корпусу (вимушені, більше 30), кількість за зміну - 124 при нормі 51-100, шкідливі хімічні речовини: озон 0,16 мг/м3 про нормативному значені 0,1 мг/м3; марганець від 0,29 до 0,7 мг/м3 при нормі 0,2 мг/м3; азоту оксид 4,44 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; кр. Оксид 1,65 мг/м3 при нормі 1,0 мг/м3.

Висновком МСЕК йому первинно 29 вересня 2014 року було встановлено 40% втрати професійної працездатності з переглядом у 2015 році. Згідно висновку МСЕК від 04.08.2015 року позивачу встановлено повторно 40 % втрати працездатності безстроково.

По факту професійного захворювання було проведено рослідування комісєю створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 22.05.2014 року.

Профзахворювання спричиняє йому моральні страждання та переживання, оскільки він працював на підприємстві відповідача який згідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України зобов'язаний був створити безпечні та нешкідливі умови праці, але цього не зробив, що й спричинило ушкодження його здоров'я.

Професійне захворювання спричиняє йому також і моральні страждання, оскільки він ніколи в житті не думав, що втратить працездатність, а факт встановлення втрати працездатності на безстроковий термін свідчить про те, що стан його здоров'я вже ніколи не покращиться, а може лише погіршитися. Згідно висновків лікарів йому протипоказана робота в умовах пилу, несприятливого мікроклімату, фізичного перенавантаження, переохолодження. Із зазначеного вбачається, що він обмежений у виборі роботи оскільки йому заборонено працювати в зазначених умовах праці.

Також лікарями йому рекомендовано: спостереження у лікарів, постійний прийом лікарських засобів, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторно - курортне лікування у санаторіях пульмонологічного профілю, щорічні курси реабілітації терапії.

Таким чином, відповідач, не забезпечивши на його робочому місці безпечні та нешкідливі умови праці, порушив його законні права, що призвели до професійного захворювання, втрати працездатності, до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

У зв'язку з вказаним порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. У зв'язку з чим, просить суд стягнути на його користь 130 305 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремтранс" - ОСОБА_4 подав до суду відзив на позов, в якому зазначила, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те що, позивач пропрацював на підприємстві відповідача лише 3 роки 2 місяці 21 день, при працевлаштуванні на підприємство і в подальшому в процесі його трудової діяльності, відповідач, як роботодавець добросовісно виконував обов'язки відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону парці» та п. 1 ст. 29 КЗпП України, а саме проінформував ОСОБА_3 про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Крім того, у відзиві зазначив, що позивач з 2012 року знаходився під «Д» наглядом з приводу захворювання, зазначене професійне захворювання Позивача пов'язане з захворюванням органів дихання, що розвивалось в результаті систематичного вдихання залізорудного пилу, що містить аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, однак господарська діяльність відповідача не пов'язана з добуванням корисних копалин, так як відповідач здійснював діяльність лише з технічного обслуговування та почтового ремонту залізного рухомого складу. Крім того, зазначив, що позивач з 2005 року спостерігався у невропатолога з приводу захворювання радикулопатія шийна та попереково-крижова, тобто ще за довго до того, як почав працювати на підприємстві відповідача, окрім того захворювання позивача - променева катаракта обох очей, є наслідком багаторічного праці позивача, а саме з 1974 року електрогазозварником.

Окрім цього, відповідач зазначив, що як вбачається з Акту розслідування та медичного висновку ЛЕК стаж роботи позивача складає 39 років, тобто, період роботи позивача на підприємстві відповідача складає лише 8,4 % від загального професійного стажу, у зв'язку з чим, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Статтею 43 Конституції України передбачено право працівника на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ніхто не може заборонити працівникові обирати професію або місце роботи, в т.ч. в шкідливих умовах, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством.

Чинне на сьогоднішній день законодавство не встановлює будь-якої прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах праці.

Статтею 38 КЗпП України передбачено право працівника у будь-який час розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні, а у разі порушення власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства, умов колективного або трудового договору - у визначений працівником термін, з виплатою вихідної допомоги у розмірі, не меншому тримісячного заробітку.

Пунктом 2 ст. 40 КЗпП України роботодавцю надано право розірвати трудовий договір із працівником у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Підставою для припинення трудових відносин в цьому випадку є висновок медико-соціальної (МСЕК) або лікарсько-консультативної (ЛКК) комісії.

Тобто, роботодавець має можливість припинити роботу працівника в шкідливих умовах праці (перевести, за його згодою на іншу роботу, не пов'язану з впливом шкідливих чинників або звільнити у разі відмови від переведення чи відсутності відповідної роботи) лише у випадку, коли у працівника вже виникло і встановлено уповноваженим медичним органом порушення стану здоров'я.

Таким чином, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору.

У зв'язку з цим слід зробити висновок, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням і діями самого потерпілого, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а не діями роботодавця, який не має можливості будь-яким чином обмежити термін роботи працівника в шкідливих умовах праці.

Статтею 153 КЗпП України встановлений обов'язок роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Крім того, Наказом МОЗ України від 27.12.2001р. № 528 затверджена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (далі - «Гігієнічна класифікація»), призначена для гігієнічної оцінки умов і характеру праці на робочих місцях.

У п. 1.6 Гігієнічної класифікації зазначено, що «Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом)».

Тобто, наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборона на проведення робіт у шкідливих та небезпечних умовах праці.

Таким чином, виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих і небезпечних умовах не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу законів України про працю - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З матеріалів справи встановлено, позивач ОСОБА_3 відповідно до запису у трудовій книжці виданої на ім'я ОСОБА_3 серії АВ № 939716 запис № 1 з 06 квітня 2011 року працював на підприємстві відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжремспецтранс" прийнятий за переведенням з ПАТ «ЦГЗК» в цех з ремонут рухомого складу ПАТ «ЦГЗК» локомотивне депо заготівельна бригада, електрозварником 5 розряду, відповідно до запису № 2, 27 червня 2014 року він був звільнений із підприємства ТОВ «Криворіжспецремтранс» за власним бажанням. (а.с.29)

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу державної установи «Український НДІ промислової медицини» про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від № 496 від 18 березня 2014 року, Позивачу встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (токсикоз-пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня, радикулопатія шийна та попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким болевим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ 2 ст.), променева катаракта обох очей (VIS OD = 0,4 sph + 1.0 д=0,6. VIS OS = 0,3 не корр.). (а.с. 8-9)

Згідно Акту форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року вбачається, що позивач працюючи електрогазозварником на підприємстві ТОВ «Криворіжспецремтранс» здійснював праці в важких умовах, аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, інтенсивність інфрачервоного випромінювання в параметрах, що перевищували гранично допустимі.

Згідно пункту 17 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, є Умови парці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Важкість праці: нахили корпусу (вимушені, більше 30), кількість за зміну - 124 при нормі 51-100, шкідливі хімічні речовини: озон 0,16 мг/м3 про нормативному значені 0,1 мг/м3; марганець від 0,29 до 0,7 мг/м3 при нормі 0,2 мг/м3; азоту оксид 4,44 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; кр. Оксид 1,65 мг/м3 при нормі 1,0 мг/м3.

Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що внаслідок тяжкої праці Позивачем отримано хронічне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої стадії (токсикоз-пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня, радикулопатія шийна та попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким болевим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ 2 ст.), променева катаракта обох очей (VIS OD = 0,4 sph + 1.0 д=0,6. VIS OS = 0,3 не корр.). (а.с. 4-5)

Згідно Довідки медико-соціальної експертної комісії від 29 вересня 2014 року серії 12 ААА № 000656 ОСОБА_3, первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності, 10 % -ХОЗЛ, 20 % -рад., 10 % - пром..катар., з 12 серпня 2014 року по 01 вересня 2015 року. (а.с. 6)

Відповідно до Довідки обласної медико-соціальної експертної комісії від 04 серпня 2015 року серії 12 ААА № 014622 ОСОБА_3, повторно було встановлено 40% втрати професійної працездатності, 10 % -ХОЗЛ, 20 % -рад., 10 % - пром..катар., безстроково. (а.с. 7)

Таким чином, та обставина, що позивач захворів професійними захворюваннями, внаслідок того, що відповідачем не були створені належні і безпечні для здоров'я працівників умови праці підтверджені такими документами, - виписками з акту огляду МСЕК та виписками з історії хвороби позивача, характеристикою санітарно-гігієнічних умов праці, медичними довідками, та копією Акту розслідування його професійного захворювання форми П-4 від 22 травня 2014 року. Суд не може погодитись з думкою представника відповідача, що сам позивач винен у тому, що його здоров'ю завдано шкоди, бо самостійно приймав рішення про роботу у шкідливих умовах праці, оскільки показники шкідливого впливу на здоров'я значно перевищують гранично допустимі норми, про це йдеться в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 травня 2014 року форми П-4. За таких обставин суд вважає, що позивач працевлаштовуючись на роботу в шкідливих умовах ні яким чином не погоджувався на виконання роботи з значно перевищуючими, встановлених норм показниками шкідливого впливу на здоров'я.

Щодо відшкодування моральної шкоди за професійним захворюванням, яке було встановлено у 2014 році слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці"державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральних шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Зазначені обставини наступили у ОСОБА_3 у зв'язку із професійними захворюваннями, що призвели до встановлення 40 % втрати професійної працездатності з 04.08.2015 року безстроково, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, виникнення другої групи інвалідності та значна втрата працездатності позивача настали внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Аналізуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали для здоров'я в молодому віці позивача, втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливості відновлення стану, який мав позивач до отримання групи інвалідності, з урахуванням причин настання нещасного випадку з вини відповідача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, що вносить істотні вимушені зміни у життєві стосунки, виходячи із засад розумності та справедливості, тому вважає за необхідне призначити позивачу компенсацію в розмірі 55 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Таким чином встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Що стосується вимог Позивача про стягнення понесених ним витрат на правову допомогу то суд зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", відповідно до ст.1 якого граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.

Згідно п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

У зв'язку з чим, вимоги Позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., суд вважає такими, що не підлягають задоволенню..

Керуючись ст. ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст..ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжремспецтранс" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремтранс", код ЄДРПОУ 37065482, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Якіра, будинок 5а, приміщення 1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, у розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовуОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Криворіжспецремтранс", код ЄДРПОУ 37065482, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Якіра, будинок 5а, приміщення 1 на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак