Рішення № 81484063, 22.04.2019, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/1230/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву № б/н від 20.01.2012, згідно якої отримав кредит у розмірі 17000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг (далі – Договір). Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором виконало, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов’язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову. Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором. У зв’язку з порушенням своїх зобов’язань, відповідач станом на 22.10.2018 має заборгованість в сумі 158704 грн 51 коп., з яких: 34427 грн 91 коп. – тіло кредиту; 60185 грн 72 коп. – нараховані відсотки за користуванням кредитом; 64090 грн 88 коп. – нарахована пеня. Оскільки вирішити спір з відповідачем в добровільному порядку не вдається, позивач змушений був звернутися до суду з позовом та просив стягнути з відповідача частину вищевказаної заборгованості в сумі 116896 грн 27 коп, з яких: 34427 грн 91 коп. – тіло кредиту; 60185 грн 72 коп. – нараховані відсотки за користуванням кредитом; 22282 грн 64 коп. – нарахована пеня, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 17.01.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 04.02.2019 справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.02.2019 відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву у якому просив у задоволенні позову банку до нього відмовити, оскільки «ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг», що затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифів банку» він не підписував, а тому вони не можуть бути визнані складовою частиною кредитного договору. Доказів отримання ним кредитної картки «Універсальна Gold» із зазначенням її номеру та строку дії, зарахування на неї грошових коштів та відкриття рахунку для її обслуговування позивачем не надано, а виписка по рахунку, що долучена позивачем як доказ по справі, підтверджує лише рух коштів по рахунку та не підтверджує факту отримання ним 20.01.2012 саме цієї кредитної карти типу «Універсальна Gold». Зміну процентної ставки за користування кредитом вважає безпідставним, оскільки позивач письмово не повідомив його, як позичальника про таку зміну. Просив застосувати строки позовної давності щодо стягнення пені за період з 20.01.2012 по 12.12.2017. Крім того, вважає, що розмір пені є несправедливим та суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, окрім пені, як штрафної санкції за порушення зобов’язань, банк також щомісячно стягував з нього штраф в розмірі 50 або 100 грн та подвійні проценти за користування кредитом, що є неприпустимим та порушенням ст. 61 Конституції України. (а.с. 74-80).

11.02.2019 відповідач ОСОБА_2 подав суду зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, яку мотивував тим, що укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг № б/н від 20.01.2012 не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема зазначив, що під час підписання ним Анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг 20.01.2012, окрім вказаної анкети, інших документів на ознайомлення йому працівник банку не давав, лише повідомив його про те, що у випадку використання грошових коштів в поточному місяці, йому потрібно до 25-го числа наступного місяця внести 7% від знятої суми. З Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку він не ознайомлювався та таких документів йому на підпис не давали. Щодо суми кредиту, то між ним та банком домовленості не було, так як він був проінформований працівником банку про те, що банк відкриває рахунок та видає картку, на якій може відразу не бути грошових коштів, а в подальшому, у випадку поповнення на карту власних коштів та його активного користування цією картою, банк може прийняти рішення та встановити на неї кредитний ліміт. Термін надання кредиту та можливість пролонгації договору ними також не обговорювався, йому було лише роз’яснено, що у випадку якщо він виявить бажання розірвати договір, то має сплатити на карту використані з неї грошові кошти. Банк, вважаючи договір № б/н від 20.01.2012 укладеним належним чином, порушуючи норми цивільного законодавства та Закон України «Про захист прав споживачів» в односторонньому порядку незаконно встановив та нараховував, як вид відповідальності за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по договору, неустойку, що складається з штрафу, пені та подвійних процентів за користування кредитом. Встановлений банком в «Тарифах банку» розмір пені 0,233% від суми несвоєчасно виконаних зобов’язань за кожний день прострочки, що становить 85% на рік є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за кредитним договором. Крім того, окрім пені, як штрафної санкції за порушення зобов’язань, банк також щомісячно стягував з нього штраф в розмірі 50 або 100 грн та подвійні проценти за користування кредитом, що є неприпустимим та порушенням ст.61 Конституції України. Отже, оскільки під час укладення договору між ним та банком не досягнуто згоди щодо суми договору, строку його дії, відсоткової ставки, а також санкцій, у випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань по договору. Вказані умови є істотними умовами договору, а тому вважає, що так як сторонами не досягнуто згоди щодо таких умов договір має бути визнаний судом недійсним. У зв’язку з викладеним, ОСОБА_2 просив ухвалити рішення про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № б/н від 20.01.2012, укладеного між ним та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 103-106).

Ухвалою суду від 12.02.2019 постановлено прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача.Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача об’єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

28.02.2019 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача за первісним позовом зазначив, що відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до ОСОБА_3 та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. До суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Щодо зміни відсоткової ставки, топісля перевипуску картки «Універсальної» на престижну карту «Універсальна Gold» діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30,0 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами (витяги з архіву SMS повідомлень додаються). Щодо посилання Відповідача на ЗУ ''Про захист прав споживачів''. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Крім того, ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Оскільки грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Стосовно зазначення Відповідачем, що Банк пропонує несправедливі умови кредитування, то приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. Щодо строків позовної давності, то позивачем його не пропущено, оскільки строк перевипущеної картки до останнього дня 08.2020 року (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 09.12.2018 року - до спливу строку позовної давності. Щодо наданих Банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, то розрахунок заборгованості сформовано за допомогою автоматизованого програмного комплексу, а тому сумнівів у його достовірності не виникає. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5). Виписка по рахунку формується програмним комплексом Банку, а не конкретною людиною. Розрахунок заборгованості підписаний представником АТ КБ Приватбанк ОСОБА_4 Матеріали справи містять довіреність, видану на ім’я зазначеного представника, якою передбачено право працівника посвідчувати копії документів та підписувати розрахунки заборгованості. Враховуючи викладене позивач просив задоволити позовні вимоги повністю (а.с. 128-134, 160-166).

Також, 25.02.2019 на електронну адресу суду, а 18.03.2019 на поштову – надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про захист прав споживача (а.с. 186-193; 196-203). Крім обставин, які викладені у відповіді на відзив представник банку також зазначив, що стосовно нарахування пені Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 - в разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. п. 2.1.1.12.6.1. - у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Тобто формула нарахування пені складається з двох частин: Пеня = складова 1 (нараховується з 91 дня прострочення) + складова 2 (нараховується у разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн). Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.2.2 відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Нараховано пені за прострочене зобов'язання» та починає нараховуватися з 91 дня прострочення. Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.6.1. відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн» та нараховується щомісячно у разі наявності прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. Також банк зазначив, що ОСОБА_2 звертаючись до суду із зустрічним позовом пропустив строк позовної давності, оскільки Кредитний договір укладений між Банком та Відповідачем 20.01.2012 року, тому саме з цієї дати Позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 20.01.2015 року. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в 2019 році, тобто із пропуском строку позовної давності. У зв’язку з цим, банк просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 позовну давність та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 21.03.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 22.04.2019.

В судове засідання представник банку не з’явився. Разом з позовом надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 45).

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечив за обставин викладених у відзиві, а зустрічну позовну заяву просив задоволити.

Вислухавши відповідача (позивача за зустрічним позовом), вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 січня 2012 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 11).

У вказаній анкеті-заяви зазначено, що ОСОБА_2 згоден з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд вважає доведеним, що підписавши анкету-заяву, відповідач за первісним позовом уклав з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір приєднання.

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що у підписаній ним анкеті-заяві відсутні відомості щодо: типу картки, яку бажав отримати клієнт; бажаного кредитного ліміту; відсоткової ставки, яка буде сплачуватись клієнтом Банку за користування кредитним лімітом; строку договору; відповідальності сторін у випадку неналежного виконання взятих на себе сторонами зобов’язань; «ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг», з якими ознайомлений клієнт банку, щодо дати їх затвердження та посилання на документ про їх затвердження; «Тарифів банку», дати їх затвердження та посилання на документ про їх затвердження, а також будь-які відомості щодо надання другого примірника «ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку» ОСОБА_2, які були чинними на дату підписання ним Анкети-заяви, - факту укладання кредитного договору жодним чином не спростовують.

На підставі вказаного кредитного договору ОСОБА_2 були отримані кредитні картки, які перевидавались по мірі строку закінчення їх дії: № 5457082900848438, № 5577212716623056, № 5211537412583424, № 5457092301127290, № 4149625813843669, - зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2020 року.

Вказана обставина підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-20181211/225 від 22.02.2019 (а.с. 136, 168), фотографією відповідача за первісним позовом з отриманою кредитною карткою (а.с. 137, 169), випискою із рахунків ОСОБА_2 по вказаним картам (а.с. 52-58).

Посилання відповідача за первісним позовом на ту обставину, що він не підписував ОСОБА_3 та Правил і Тарифів, а тому вони не можуть бути визнані складовою частиною кредитного договору, не може бути взяте до уваги.

Зокрема, Анкета-заява, яка підписувалася ОСОБА_2 містить його підтвердження про те, що він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг були затверджені наказом голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2010-256 від 06.03.2010 (а.с. 13-36), тобто до укладення сторонами кредитного договору 20.01.2012.

В подальшому до них вносились зміни, що підтверджується відповідними витягами з наказів ПриватБанку (а.с. 139-147).

Відомостей про існування яких-небудь інших ОСОБА_3 та правил станом на 20.01.2012 відповідачем за первісним позовом суду надано не було, як і не заявлялося жодних клопотань про їх витребування.

Правова ж позиція ВСУ у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015, на яку в заявах по суті справи посилався ОСОБА_2 стосується, насамперед, узгодження сторонами умови договору щодо строку позовної давності і встановлені судами фактичні обставини тієї справи були іншими у порівняні із цією справою, оскільки судами була встановлена розбіжність ОСОБА_3 надання споживчого кредиту фізичним особам та в заяві позичальника.

У наданій же суду підписаній ОСОБА_2 анкеті-заяві будь-яких розбіжностей із Умовами та правилами надання банківських послуг встановлено не було.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, суд повністю погоджується з позицією позивача за первісним позовом про те, що зміст кредитного договору, укладеного між сторонами 20.01.2012 зафіксовано в декількох документах: заяві Позичальника, ОСОБА_3 та Правилах надання банківських послуг та Тарифах, які є невід’ємною частиною один одного.

Разом з тим, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача не може бути задоволена з огляду на наступне.

Так, суд вважає, що не дивлячись на заперечення банку, на спірні правовідносини поширюються положення Закону України “Про захист прав споживачів”.

Зокрема, визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Як встановлено судом, кредитний договір сторони уклали 20.01.2012.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в даному випадку підлягає застосування Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції, яка діяла станом на час укладення між сторонами спірного кредитного договору – 20.01.2012.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Приватбанку, останній, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг.

Таким чином, ОСОБА_2, як сторона кредитного договору приєднання, є споживачем банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», про що останнє і зазначило у своїй відповіді на відзив, яку надало суду (а.с. 129).

Хоча, в цілому, суд погоджується з тим, що власне кредитний договір, укладений між сторонами, не є споживчим, а тому до нього не можна застосовувати положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній станом на 20.01.2012).

І посилання позивача за зустрічною позовною заявою на вказану норму з позовною вимогою визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, є безпідставним.

Крім того, посилання ОСОБА_2 на порушення АТ КБ «ПриватБанк» ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Зокрема, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Доказів того, що він не мав можливості прочитати договір перед його підписанням суду не надано.

Тому, суд приходить до висновку, що оскільки кредитний договір укладений з урахуванням волевиявлення відповідача, на момент укладання договору ОСОБА_2 не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, в подальшому протягом семи років користувався послугами Приватбанку, тривалий час виконував зобов’язання за договором, то його твердження про не роз’яснення йому умов кредитування, а також надмірного розміру санкцій за порушення зобов’язань є безпідставним.

У зв’язку з цим, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача слід відмовити.

Вимога банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_3 та Правил).

Крім того, Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (п. 2.1.1.2.3 ОСОБА_3 та Правил).

З наданої представником позивача за первісним позовом Довідки про зміну умов кредитування слідує, що банком 22.01.2013 встановлено кредитний ліміт в розмірі 16000 грн, 29.01.2013 збільшено його до 17000 грн, 31.01.2017 – до 42400 грн, а 18.07.2018 – знижено до 0 грн (а.с. 138).

Згідно ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (п. 2.1.1.5.5 ОСОБА_3 та Правил).

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме - в порядку передбаченому договором надавав відповідачу кредитні кошти на платіжну картку відповідно до встановленого розміру кредитного ліміту, що підтверджується, зокрема, випискою по рахунку (а.с. 52-58).

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання - не повертає чергові суми отриманого кредиту.

Так, згідно розрахунків заборгованості (а.с. 6-10) станом на 22.10.2018 заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПриватБанк» за тілом кредиту складає 34427 грн 91 коп.

Зазначені розрахунки, в цій частині, у повній мірі підтверджується наданою банком випискою по рахунку (а.с. 52-58).

У своєму відзиві відповідач за первісним позовом послався на те, що надані з позовною заявою розрахунки заборгованості є всього лише калькуляцією представника позивача, а тому братися до уваги не повинні.

Суд з таким твердженням погодитися не може, оскільки вказані розрахунки заборгованості узгоджуються з випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 І хоча останній зазначив, що ним встановлена розбіжність в частині зарахування коштів по рахунку за період з 01.03.2018 по 01.06.2018, однак в чому саме полягає вказана розбіжність – не повідомив і такої судом не встановлено.

При цьому, суд вважає прийнятним обґрунтування представника банку в тій частині, що розрахунки заборгованості сформовано за допомогою автоматизованого програмного комплексу позивача, а його представник, керуючись своїми повноваженнями, визначеними у довіреності № 3207-К-Н-О від 25.07.2018 (а.с. 39) лише завірив їх своїм підписом.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога позивача за первісним позовом стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за тілом кредиту в сумі 34427 грн 91 коп.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (п. 2.1.1.12.6 ОСОБА_3 та Правил).

Згідно з п. 2.1.1.12.2 Договору, за користування Кредитом, наданого Держателю, при наявності Пільгового періоду, Держатель оплачує відсотки за пільговою відсотковою ставкою (0,01% річних) в межах встановленого Пільгового періоду по кожній платіжній операції.

У п. 2.1.1.12.4 ОСОБА_3 та Правил сторони погодили, що строк погашення відсотків по Овердрафту – щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3 ОСОБА_3 та Правил, відсотки за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються в день їх сплати, передбачений п. 2.1.1.12.4 та п. 2.1.1.12.5, при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стають Простроченим кредитом.

Відсотки за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються в день їх виплати передбачений п. 2.1.1.12.4 та п. 2.1.1.12.5. При цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок Кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стає Простроченим кредитом (п. 2.1.1.12.6.3 ОСОБА_3 та Правил).

Згідно п. 2.1.1.12.7.3 ОСОБА_3 та Правил, Відсотки за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбаченою п. 2.1.1.12.4 та п. 2.1.1.12.5, при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок Кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стає Простроченим кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.12.13 ОСОБА_3 та правил, у випадку порушення позичальником строків по виплаті відсотків за користування кредитом, вказаних у Пам’ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування, п.п. 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6, 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.7.4 даних ОСОБА_3, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України Сторони погодили протягом періоду неналежного виконання позичальником зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі фактично виплачених позичальником.

Оцінюючи зазначені вище положення ОСОБА_3 та правил, зокрема, п. 2.1.1.12.13, суд виходить з того, що вказаний пункт не дає можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору, оскільки з нього не вбачається про який саме розмір та порядок нарахування відсотків позичальнику домовились сторони.

У свій постанові № 61-11сво17 від 18.04.2018 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо умова договору не дає можливості визначити справжній її зміст, то в такому випадку потрібно застосовувати тлумачення сontra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

В даному випадку банком взагалі не надано суду доказів того, про який саме з тарифів, зазначених у ОСОБА_1 з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», погодились сторони.

Посилання представника позивача за первісним позовом на ту обставину, що 22.01.2013 відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку саме «Універсальна Gold», не підтверджено жодним із наданих суду доказів. Ні виписка по рахунку, ні розрахунок заборгованості, ні повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про отримання ОСОБА_2 ряду кредитних карток, ні Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, зазначеної інформації не містить.

У своїх смс-повідомленнях від 15.08.2014 та 15.03.2015 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_2 про те, що для витрат, здійснених за карткою «Універсальна» з 01.09.2014, ставка за використання кредитних коштів становитиме 2,7% на місяць, а з 01.04.2015 – 3,5% на місяць (а.с. 181-182).

Однак, з вказаних повідомлень також не можливо зробити висновок про початкову відсоткову ставку, яка була узгоджена між сторонами та обраний відповідачем за первісним позовом тариф кредитної картки.

Ухвалою від 13.12.2018 судом зверталась увага представника позивача на ту обставину, що ним при поданні позову, не зазначено та не надано доказів який із тарифів діє для відповідача (а.с. 49).

У своїй заяві від 02.01.2019 представник позивача зазначив про те, що для ОСОБА_2 діє тариф обслуговування, встановлений для кредитної карти «Універсальна Gold».

У відповіді на відзив представник позивача за первісним позовом також зазначив, що до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, Gold” з якої чітко вбачається, що після перевипуску картки «Універсальної» на престижну карту «Універсальна Gold» діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Однак, як уже зазначалося, долучений до матеріалів справи ОСОБА_1 з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12) містить умови чотирьох кредитних карт.

При цьому, будь-якого підтвердження того, що ОСОБА_2 було видано саме кредитну картку «Універсальна Gold», суду надано не було.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки банком не доведено тієї обставини про який розмір відсотків домовились сторони при укладенні кредитного договору, а відповідач заперечує обставину отримання ним саме кредитної картки «Універсальна Gold», то вимога банку стягнути з відповідача відсотки, згідно наданого ним розрахунку заборгованості є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 надання банківських послуг, - при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% вiд суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

У п.п. 2.1.1.12.6.1 – 2.1.1.12.6.2 ОСОБА_3 та правил, сторони домовились про те, що у випадку виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн, включаючи прострочені зобов’язання, передбачені п.п. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 ОСОБА_3 та правил, Клієнт виплачує Банку пеню, яка розраховується наступним чином: ПЕНЯ = базова відсоткова ставка за договором / 30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту) + 50 грн (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов’язання по виплаті відсотків за користування Кредитом, в розмірі, вказаному в Пам’ятці Клієнта/Справці про умови кредитування та Тарифах, Позичальник виплачує Банку штраф в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків, встановлених в Пам’ятці/ Справці про умови кредитування та Тарифах. Сплата штрафу здійснюється Позичальником за кожний місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного ивокнання Позичальником зобов’язань по виплаті відсотків за користування Кредитом.

В даному випадку, представник позивача за первісним позовом просив стягнути з відповідача частину пені, яка була нарахована у відповідності до п.п. 2.11.12.2.2 та 2.1.1.12.6.1 ОСОБА_3 та правил, зазначивши, що сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 - в разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. п. 2.1.1.12.6.1. - у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Тобто формула нарахування пені складається з двох частин: Пеня = складова 1 (нараховується з 91 дня прострочення) + складова 2 (нараховується у разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн). Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.2.2 відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Нараховано пені за прострочене зобов'язання» та починає нараховуватися з 91 дня прострочення. Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.6.1. відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн» та нараховується щомісячно у разі наявності прострочених зобов’язань на суму від 100 грн (а.с. 191 зворот – 192).

Оскільки, в даному випадку позивачем не доведено розміру відсоткової ставки, яка може бути застосована до відповідача за первісним позовом, то суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені за п.п. 2.1.1.12.6.1 ОСОБА_3 та правил.

Нарахування ж та посилання представника позивача за первісним позовом на п. 2.1.1.12.2.2 ОСОБА_3 та правил є безпідставним, оскільки такий у наданих суду ОСОБА_3 та правилах відсутній.

Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені також не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога позивача за первісним позовом стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в сумі 34427 грн 91 коп. (тіло кредиту). У задоволенні ж решти вимог – слід відмовити.

У зв’язку з тим, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 518 грн 94 коп. судових витрат.

Керуючись, ст.ст. 6, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 611, 627, 634, 639, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» (в редакцій чинній станом на 20.01.2012), ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2012 в сумі 34427 гривень 91 копійки (тіло кредиту).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 518 гривень 94 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повне рішення складено 02.05.2019.

Суддя: