Рішення № 81481569, 02.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 р. Справа№200/2820/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.09.2018 року про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.2 р. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням від 25.09.2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із тим, що до пільгового стажу позивача не враховані періоди роботи з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року, з 29.12.1988 року по 15.07.1989 року в ШУ “Волинське”, з 15.03.1990 року по 25.04.1991 року на шахті “Речная” п\о “ТА”, оскільки позивачем не надані пільгові довідки та копії атестації робочих місць.

Також не враховано до пільгового стажу період роботи з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року на підприємстві 6-й воєнізірований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, оскільки позивачем не надані пільгові довідки та копії атестації робочих місць. Окрім того відповідачем позивачу до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби оскільки не надана уточнююча довідка та період з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року в ШУ “Волинське” так як має місце виправлення в даті прийому та не надана довідка при цьому в рішенні не зазначено де саме має виправлення та яку довідку необхідно було надати Позивачу.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії;

зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, про призначення пенсії № 3084 від 26.06.2018 року, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення” та зарахувати до пільгового стажу наступні періоди роботи: з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року, з 29.12.1988 року по 15.07.1989 року в ШУ “Волинське”, з 15.03.1990 року по 25.04.1991 року на шахті “Речная” п\о “ТА”, з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року на підприємстві 6-й воєнізірований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України та до страхового стажу наступні періоди роботи: період проходження військової служби з 22.03.1988 року по 22.10.1988 року, період з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року в ШУ “Волинське”.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Враховуючи наведене, Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 28.03.2019 року.

28.03.2019 року розгляд справи відкладено до 23.04.2019 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з’ясував наступні обставини справи.

26.06.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, 26.06.2018 року, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.2 р. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. До заяви було додано копії: ІПН, трудової книжки від 04.08.1987 року серії БТ-ІІ № 3868482, копію диплома серії ИТ № 989181 від 01.07.1987 року; копію військового квитка ВУ № 103797 від 10.04.2018 року № НОМЕР_2.

Згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2012 року, ОСОБА_1 працював повний робочій день командиром відділення в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні і за період з 05.01.2004 по 07.02.2012 року працював в особливо небезпечних і тяжких умовах тощо, основні робітники яких користуються правом на пільгове забезпечення по Списку № 1. Підтверджено атестацією робочіх місць: наказ № 28-л 14.03.1995 року, наказ № 62 14.03.05 року, наказ № 104 від 13.03.2010 року. Копії зазначених наказів наявні в матеріалах справи. Проте вони як і Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2012 року не були додані позивачем до заяви про призначення пільгової пенсії та не були аналізовані відповідачем.

25.09.2018 року Селидовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.2 р. XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на підставі того, що до пільгового стажу позивача не враховані періоди роботи з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року, з 29.12.1988 року по 15.07.1989 року в ШУ “Волинське”, з 15.03.1990 року по 25.04.1991 року на шахті “Речная” п\о “ТА”, оскільки позивачем не надані пільгові довідки та копії атестації робочих місць. Також не враховано до пільгового стажу період роботи з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року на підприємстві 6-й воєнізований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, оскільки позивачем не надані пільгові довідки та копії атестації робочих місць. Окрім того відповідачем Позивачу до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби оскільки не надана уточнююча довідка та період з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року в ШУ “Волинське” так як має місце виправлення в даті прийому та не надана довідка.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 “Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” (далі по тексту – Порядок № 383), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі по тексту – Порядок № 637), Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” (далі по тексту – Порядок № 442), Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року “Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників” (далі по тексту – Інструкція № 58), тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Щодо періодів з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року, з 29.12.1988 року по 15.07.1989 року, з 15.03.1990 року по 25.04.1991 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф “б” цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 БТ-II № 3868482, останній у період з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року був прийнятий на посаду майстра з повним робочім днем під землею; в період з 29.12.1988 року по 15.07.1989 року прийнятий на посаду гірничого майстра вентиляційної дільниці та техніки безпеки з повним робочім днем під землею; з 15.03.1990 року по 25.04.1991 року прийнятий на посаду гірничого майстра з повним робочім днем під землею.

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що дані періоди роботи, як такі, що вважаються виконуваними з повним робочім днем під землею, не потребують підтвердження довідками, відповідно позиція УПФУ щодо необхідності надання пільгових довідок (які підтверджують повний робочій день на підземних роботах) з приводу вищезазначених періодів підлягає відхиленню.

Згідно п. 1 Порядку № 383, згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список N 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список N 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином суд вважає, що вище аналізовані періоди роботи, є підтвердженими на умовах п. 3 Порядку № 383, як такі, що виконані до 21 серпня 1992 року.

З приводу періоду роботи з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року, який не було зараховано через відсутність пільгових довідок та копії атестації робочіх місць, суд зазначає, що згідно трудової книжки позивач у даний період працював на посаді 6-й воєнізований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України.

Як вже було зазначено вище, згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2012 року, ОСОБА_1 працював повний робочій день командиром відділення в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні і за період з 05.01.2004 по 07.02.2012 року працював в особливо небезпечних і тяжких тощо, основні робітники яких користуються правом на пільгове забезпечення по Списку № 1. Підтверджено атестацією робочіх місць: Наказ № 28-л 14.03.1995 року, наказ № 62 14.03.05 року, наказ № 104 від 13.03.2010 року.

Таким чином суд вважає, що період роботи позивача з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року на посаді командира відділення в Оперативному воєнізованому гірничорятувальному загоні підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи на ШУ “Волинське” з 03.08.1987 року по 24.08.1987 року (має виправлення дата прийому та відсутня довідка) суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки вбачається, що 03.08.1987 року позивач був прийнятий на роботу в ШУ майстром з повним робочім днем на підставі Наказу Пр № 66/к від 04.08.1987 року, звільнений 24.08.1987 року.

Судом встановлено, що даний запис про роботу в частині прийняття містить виправлення щодо дати, а саме: “03.07.1987” на “ 03.08.1987”, у цей час як Наказ № 66/к про прийняття позивача на посаду датований 04.08.1987 року.

Як встановлено п. 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв’язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії ПФУ зобов’язане перевірити, зокрема, чи має заявник достатній стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього суд наголошує, що Наказ № 66/к про прийняття позивача на посаду, що датований 04.08.1987 року, вказує на прийняття позивана на роботу саме у серпні 1987 року.

З приводу відсутності довідки за даним періодом, то пільговий стаж з повним побочім днем підтверджується опосередковано записами в трудовій книжці, що кореспондується з висновками суду, викладеними вище щодо періоду з 09.01.2004 року по 07.02.2012 року.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду проходженні військової служби з 22.03.1988 року по 22.10.1988 року (не надана уточнююча довідка) суд зазначає наступне.

Згідно п 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно суд зазначає, що разом з документами для призначення пільгової пенсії позивачем було надано до відповідача копію військового квитка ВУ № 103797 від 10.04.2018 року № НОМЕР_2, згідно змісту якого ОСОБА_1 з 22.03.1988 року по 22.10.1988 року проходив військову службу в ВС СРСР. А тому період з 22.03.1988 року по 22.10.1988 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення від 25.09.2018 року про відмову в призначенні пенсії прийняте без повного з’ясування усіх обставин справи, в зв’язку з чим рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З приводу формулювання прохальної частини позову, суд зазначає, що зобов'язання Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву та зарахувати до стажу певні періоди роботи є втручанням у компетенцію відповідача, яка не може підмінятися судовим рішенням.

З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії; зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, про призначення пенсії № 3084 від 26.06.2018 року, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням висновків суду.

Також суд наголошує, що обраний спосіб захисту прав позивача є належним та достатнім в контексті даних правових відносин, таким, що не обмежує суб’єкта владних повноважень у здійсненні ним своїх функцій.

Відповідно суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, відповідно до вимог ст. 139 КАС України судовий збір, сплачений під час подання позову, належить стягнути за рахунок бюджетних Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.

Керуючись положеннями КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, Донецька область, м. Селидове, вул. Чернишевського, 12) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії № 3084 від 26.06.2018 року відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, Донецька область, м. Селидове, вул. Чернишевського, 12) судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стойка В.В.