Рішення № 81481535, 26.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. Справа№200/2397/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-1290-46 від 05.12.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 474 522,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-1290-46 від 05.12.2018 року на суму 5 427 938,30 грн. Зазначена вимога була оскаржена позивачем до ДФС України. Рішенням ДФС України скарга позивача залишена без задоволення.

Позивач вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 даного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскільки п.п.6 п.3 р. IV Інструкції нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, не оскаржена сума недоїмки за вимогою №Ю-1290-46 від 05.12.2018 року обчислюється за жовтень 2018 року та складає 474 522,90 грн., у зв'язку з чим відповідач не мав права повторно включати у вимогу № Ю-1290-46 від 05.12.2018 року суми, які раніше були оскаржені в суді.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування який зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач вказує на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30 листопада 2018 року становила 5 427 938,30 грн., на підставі цих даних відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 року № Ю-1290-46.

Щодо посилання позивача на звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час, відповідач зазначає, що пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII. Відповідач зазначив, що вищевказані зміни до Закону № 2464-VI внесені Законом № 1669-VI втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь - які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

Окрім того, зазначає, що 30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено новину про те, що Президент України підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.

На підставі зазначеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 262 КАС України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібнехта, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) зареєстрований 03.09.2007 року за № 1 266 145 0000 026990, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі ? Закон №2464-VI)

05.11.2014 року позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління міністерства доходів та зборів з заявою № 17/1792 про звільнення від обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI до закінчення антитерористичної операції, не застосовування до позивача штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

25.11.2014 року позивачем отримані сертифікати Торгово-промислової палати №1735, №1736, №1517 про настання обставин непереборної сили.

08.12.2015 року позивач звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС з заявою № 17/1825 про звільнення останнього від обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI до закінчення антитерористичної операції, не застосовування до позивача штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

05.12.2018 року відповідачем винесено вимогу № Ю-1290-46 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску яка виникла станом на 30 листопада 2018 року, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку у розмірі 5 427 938,30 грн.

Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-1290-46 від 05.12.2018 року позивач звернувся зі скаргою від 28.12.2018 року б/н до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.01.2019 року № 4766/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем оскаржено вимогу за попередні періоди заборгованості, встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Оскаржувана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених позивачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а саме: нараховано платником самостійно у сумі 474 522,90 грн.

Отже, як вбачається з пред'явленого позову, позивач оскаржує вимогу в частині суми недоїмки в розмірі 474 522,90 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою позивачем в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, самостійно нарахованого єдиного внеску за жовтень 2018 року. Отже, правомірність нарахування саме зазначеної суми є предметом спору у справі та суд вирішує питання щодо скасування вимоги ГУ ДФС від 05.12.2018 року лише в частині, нарахованої за жовтень 2018 року (на суму 474 522,90 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI встановлено, що забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Маріуполь Донецької області, на території якого розташовані Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, яке прийняло оскаржувану вимогу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053. Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявне місто Маріуполь Донецької області.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів випливає, що на час прийняття відповідачем спірної вимоги населений пункт, в якому знаходиться позивач, відповідач та орган доходів та зборів, в якому перебуває позивач на обліку, включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, у зв'язку з чим заперечення відповідача з цього приводу судом не приймаються.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом № 2464-VI.

Суд також не приймає твердження відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані встановленням обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу, зокрема, пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону № 2464-VI позивач звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок в з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відносно заяви про звільнення від обов'язків, передбачених Законом № 2464, наданої позивачем до контролюючого органу, суд вважає за необхідне зазначити що необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669-VII не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 року № Ю-1290-46 станом на 30 листопада 2018 року в частині суми 474 522,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 року № Ю-1290-46 прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 474522,90 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що скасування спірної вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки вимога як виконавчий документ може бути пред'явлена до примусового виконання органам державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, судовий збір у розмірі 7117,84 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177 «а», код ЄДРПОУ 00191678) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-1290-46 від 05.12.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 474 522,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177 «а», код ЄДРПОУ 00191678) судовий збір у розмірі 7117 (сім тисяч сто сімнадцять) грн. 84 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 квітня 2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.