Рішення № 81481519, 26.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. Справа№200/3082/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) та Військової частини 2382 про визнання протиправними дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) та Військової частини 2382 про визнання протиправними дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку року в розмірі 85061,13 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує безпідставною затримкою з боку відповідача у проведені з нею остаточного розрахунку при звільненні з військової служби. Наказом № 248-ОС від 19 вересня 2018 року начальника Донецько-Луганского регіонального управління Державної прикордонної служби України позивач була звільнена з військової служби в запас з посади відповідального виконавця відділу організації повсякденної діяльності штабу. Остаточною датою закінчення проходження військової служби встановлено 24 вересня 2018 року. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що 24 вересня 2018 року звернулась до відповідачів з рапортом про виплату грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно у сумі 5756,02 грн, що було виплачено з затримкою.

З наведених підстав позивач звернулася до суду із даним позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідачів Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) та Військової частини 2382 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні в день виключення із списків частини (24 вересня 2018 року) грошової компенсації за недоотримане речове майно;

- стягнути з відповідачів Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) та Військової частини 2382 солідарно на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації за речове майно) за період з 25 вересня 2018 року по 4 лютого 2019 року в розмірі 85061,13 грн.

Відповідачі заявлені вимоги не визнали, надали відзиви на адміністративний позов, в яких зазначили про відсутність порушень з боку відповідачів щодо виплати належних позивачу сум при її звільненні зі служби, оскільки позивач ОСОБА_1 звернулась 25 вересня 2018 року до військової частини 2382 з рапортом про виплату грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно, тобто вже після її звільнення. При цьому виплата належних позивачу сум проводилась після додаткових кошторисних асигнувань та після надходження відповідних коштів на рахунок відповідача. Також, заперечуючи проти позову, відповідачі стверджують про помилкове застосування позивачем статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі ? КЗпП України) до зазначених правовідносин, оскільки, на думку відповідача, КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини з проходження військової служби. Відтак, позов вважають необґрунтованим, через що в його задоволенні просили відмовити.

Відповідно до приписів статті 262 КАС України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

Наказом № 248-ОС від 19 вересня 2018 року начальника Донецько-Луганского регіонального управління Державної прикордонної служби України позивач ОСОБА_1 була звільнена з військової служби в запас з посади відповідального виконавця відділу організації повсякденної діяльності штабу. Остаточною датою закінчення проходження військової служби встановлено 24 вересня 2018 року (а.с.10).

25 вересня 2018 року за вх. № 8556 позивач ОСОБА_1 надала рапорт про виплату грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно від 24 вересня 2018 року до військової частини 2382 (а.с.11).

Відповідно до листа заступника голови державної прикордонної служби України Блященко О. № 723/С-1077 від 25 січня 2019 року адміністрація Державної прикордонної служби України виділені бюджетні асигнування органу Державної прикордонної служби для грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно позивачу ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно з довідкою військової частини 2382 за № 11/219 від 20 березня 2019 року позивачу ОСОБА_1 4 лютого 2019 року перерахована грошова компенсація за недоотримане під час проходження служби речове майно (а.с.32).

Вказані фактичні обставини сторонами за заперечуються.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі ? Порядок № 178) визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачається субсидіарне застосування законодавство про працю у випадку не врегульовання питання спеціальними законами при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Тобто за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за недоотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 1 березня 2018 року у справі №806/1899/17, від 31 травня 2018 року у справі № 823/1023/16, висновки якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Стосовно розрахунку суми заявленого позову суд зауважує, що такий розрахунок зроблений із середньоденного заробітку, виходячи із кількості робочих днів за два місяці до звільнення. Проте, сума позовних вимог визначена шляхом множення отриманого середньоденного заробітку на кількість не робочих, а календарних днів за період затримки, що необґрунтовано збільшує вказане нарахування. Крім того, кількість календарних днів за період з 25 вересня 2018 року по 4 лютого 2019 року складає 133 дні, а не 161 день, як зазначає у своєму розрахунку позивач. За таких обставин позовні вимоги в заявленій сумі задоволенню не підлягають, а явно необґрунтований розрахунок таких вимог вказує на спробу зловживання правом з боку позивача.

Стосовно правових підстав заявленого позову, суд враховує норми пункту 4 Порядку № 178, яким визначено, що виплата компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) військової частини, тобто без наявності відповідної заяви (рапорту) відсутні підстави для нарахування зазначеної компенсації.

Суд встановив, що рапорт про виплату компенсації за недоотримане речове майно від 24 вересня 2018 року до військової частини 2382 позивач ОСОБА_1 надала 25 вересня 2018 року, про що свідчить відмітка про дату отримання вказаного рапорту (а.с.31) та наданий позивачем витяг із журналу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.12), тобто вже після закінчення проходження позивачем військової служби.

Отже, і право на отримання виплати компенсації за недоотримане речове майно у позивача ОСОБА_1 виникло вже після її звільнення, а саме 25 вересня 2018 року.

Таким чином, на день звільнення позивача ОСОБА_1 24 вересня 2018 року Донецько-Луганське Регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) виплатило всі суми, що належали до виплати на день звільнення і, відповідно, дотримало вимоги статті 116 КЗпП України щодо своєчасної виплати всіх належних до виплати сум у день звільнення.

Крім цього, Порядком № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем військової служби, тому належним відповідачем у цій справі є лише Донецько-Луганське Регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566), у якій проходила службу позивач.

З наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1566) (84307, м. Краматорськ вул. О. Тихого, 10, ЄДРПОУ 41777533) та Військової частини 2382 (84313, м. Краматорськ, вул. Марата, 16, код ЄДРПОУ 14321883) - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.