Ухвала суду № 81481444, 22.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

22 квітня 2019 року Справа № 280/1185/19 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову

Державної установи “Софіївська виправна колонія (№55)” (70002, м.Вільнянськ, вул. Металістів, 1, код ЄДРПОУ 08563501)

до ОСОБА_1 (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Запорізька, 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення та повернення державній установі надмірно нараховану частину чергової відпустки та частину грошового забезпечення за невідпрацьований час,-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної установи “Софіївська виправна колонія (№55)” (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 та повернути державній установі “Софіївська виправна колонія (№55)” надмірно нараховану частину чергової відпустки та частину грошового забезпечення за невідпрацьований час у сумі 4 425,14 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв’язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), та позивачу був наданий десятиденний строк з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

16 квітня 2019 року до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 25 березня 2019 року надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду мотивована тим, що Державною установою “Софіївська виправна колонія (№55)” з поважним причин пропущено строк звернення до суду, оскільки позивач звертався з даним позовом в порядку цивільного судочинства, а також до Запорізького окружного адміністративного суду.

Розглянувши заяву про поновлення та матеріали адміністративного позову суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Разом із тим, частина 5 статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду 20 березня 2019 року.

Відповідно до матеріалів позовної заяви позивачем вказується про те, що Державна установа «Софіївська виправна колонія (№55)» про порушення своїх прав дізналася 21 вересня 2018 року в день звільнення відповідача, а підтвердженням є наказ державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» про звільнення ОСОБА_1 від 21 вересня 2018 року №223/ос.

Відповідно до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 було звільнено на підставі підпункту 7 пункту 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). При цьому позивач стверджує, що в день звільнення відповідача його було повідомлено про наявність заборгованості за отримане грошове забезпечення та вручено йому розрахунок наявної заборгованості у сумі 4425,14 грн., яку він повинен внести до каси установи в день звільнення.

Отже відповідно до займаної посади позивач проходив публічну службу, зварення до суду у таких випадках процесуальний закон встановлює один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 5 статті 122 КАС України).

Таким чином підстави, що давали позивачу право на пред’явлення вимог про стягнення неутриманої суми виникли у вересні 2018 року.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що як у матеріалах справи так і у заяві про поновлення строку на звернення до суду відсутні докази та відповідні обґрунтування щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність у позивача об’єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав упродовж п’яти місяців або наявність поважних причин, які б зумовили це порушення строку.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа “Каменівська проти України”), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...”.

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/324/19) з позовною заявою до ОСОБА_1 Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року позовну заяву повернуто, оскільки порушено строк звернення до суду. Позивач погодився з зазначеною ухвалою суду, оскільки не оскаржував її у апеляційному порядку.

У заяві про поновлення строку звернення від 11 квітня 2019 рок інших поважних підстав пропущення строку звернення до суду, які були визначені по справі №280/324/19 представником позивача не наведено.

Тому, досліджуючи обставини викладені як у позовній заяві так і у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку, що позивачем порушено строк звернення до суду та не надано жодних доказів поважності неможливості звернення у передбачені процесуальним законом строки.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем пропущений місячний строк для звернення до суду, а вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними.

За приписами частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За правилами пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної установи “Софіївська виправна колонія (№55)” (70002, м.Вільнянськ, вул. Металістів, 1, код ЄДРПОУ 08563501) до ОСОБА_1 (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Запорізька, 6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення та повернення державній установі надмірно нараховану частину чергової відпустки та частину грошового забезпечення за невідпрацьований час, повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 22 квітня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов