Рішення № 81481334, 25.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/312/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ч.3 ст. 243 КАС України 25.04.2019 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОСОБА_4 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, згідно якого просила суд:

1. визнати рішення №1 від 31.01.2019 року про результати розгляду заяви Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області - протиправним.

2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, переглянути рішення та підтвердити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці с.Боронява, вул.Володимирська, 29, загальний стаж роботи на Хустській фетро-фільцевій фабриці, згідно трудової книжки з 18.12.1986 року по 02.09.2002 року, з них у пільговий період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року.

Згідно ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року судом було задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, переглянути рішення та підтвердити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці с.Боронява, вул.Володимирська, 29, загальний стаж роботи на Хустській фетро-фільцевій фабриці, згідно трудової книжки з 18.12.1986 року по 02.09.2002 року, в іншій же ж частині позовних вимог продовжено судовий розгляд.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.12.2018 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатської області, для підтвердження пільгового періоду роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 16.03.1994 року.

До заяви ОСОБА_4 додала: трудову книжку; витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи ВАТ «Хустське виробничо-торгове підприємство фетрових головних уборів «Хуст» за судовим рішенням; архівну довідку №2303 від 12.12.2015 року про прийняття-переведення-звільнення заявниці по підприємству; архівну довідку №2349 від 15.12.2015 року про надання відпусток; архівні довідки №2064 від 18.12.2018 року та №2307 від 10.12.2015 року про нараховану заробітну плату за період роботи на підприємстві; архівну довідку 2304 від 10.12.2015 року про перейменування підприємства, архівні довідки №2305 та №2306 від 10.12.2015 року - витяги з наказів по підприємству про атестацію робочих місць за умовами праці, в яких стверджується, що позивачка дійсно працювала в шкідливих умовах праці.

Однак, рішенням Комісії №1 від 31.01.2019 року, позивачу підтверджено лише 3 роки 8 місяців стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Враховуючи, що станом на день звернення до суду із даним адміністративним позовом позивач досягла 55 років, тому у разі підтвердження не менше половини стажу на роботах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, матиме право на зменшення пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таке її право може бути реалізоване у випадку підтвердження нею крім стажу підтвердженого Комісією, ще 4 роки і 4 дні пільгового стажу.

За таких обставин позивач вважає, що Комісія безпідставно не зарахувала позивачу до стажу роботи спеціальний стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення весь термін роботи на вказаному підприємстві на посаді валяльника на багатовалкових машинах з 29.12.1994 року по 02.09.2002 рік, а тому звернулась до суду за захистом, як вона вважає свого порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що згідно з витягом з наказу №42 від 01.11.2000 року було затверджено перелік робочих місць, виробництв робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгову пенсію, передбачену законодавством на ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст", професія валяльника не підпадала під атестацію робочого місця і не входила в перелік професій, а тому правових підстав для зарахування пільгового стажу у відповідача не було.

Крім цього, представник відповідача у своєму відзиві також посилається і на те, що відповідно до архівної довідки №2307 від 10.12.2015 року архівного відділу Хустської районної державної адміністрації були надані дані про заробітну плату ОСОБА_4, згідно книг нарахування заробітної плати за період з 1995 року по 2002 роки. Так, згідно довідки за 1995 рік заробітна плата не нараховувалась у серпні, вересні та жовтні, а у 1996 році є дані лише про січень місяць. Згідно з цією ж довідкою за 1997 - 2002 роки дані про заробітну платню не виявлено. За період з 2000 року, також відсутні дані персоніфікованого обліку за гр. ОСОБА_4, а отже відповідач в даному випадку діяв межах та спосіб встановлений чинним законодавством, та відповідно зарахував до спеціального стажу позивача періоди, які були документально підтверджені, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, 20.12.2018 року ОСОБА_4 звернулась із заявою до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатської області, для підтвердження пільгового періоду роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 16.03.1994 року (а.с.60).

При зверненні із вказаною заявою позивачем було долучено до такої наступні документи, а саме: трудову книжку; витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи ВАТ «Хустське виробничо-торгове підприємство фетрових головних уборів «Хуст» за судовим рішенням; архівну довідку №2303 від 12.12.2015 року про прийняття-переведення-звільнення заявниці по підприємству; архівну довідку №2349 від 15.12.2015 року про надання відпусток; архівні довідки №2064 від 18.12.2018 року та №2307 від 10.12.2015 року про нараховану заробітну плату за період роботи на підприємстві; архівну довідку 2304 від 10.12.2015 року про перейменування підприємства, архівні довідки №2305 та №2306 від 10.12.2015 року - витяги з наказів по підприємству про атестацію робочих місць за умовами праці, в яких стверджується, що позивачка дійсно працювала в шкідливих умовах праці (а.с.11-24).

Рішенням Комісії №1 від 31.01.2019 року, позивачу підтверджено лише 3 роки 8 місяців стажу роботи, а саме період роботи з 29.12.1994 року по 01.08.1999 року, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Однак, із таким рішенням відповідача позивач не погодилась, оскільки останній не враховано 4 роки та 4 дні пільгового стажу, який підтверджений записами в трудовій книжці, а відтак звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам,що склались між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.1950) (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція), передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України,ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” трудова книжка, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норм затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 згідно Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно розділу XX. ТЕКСТИЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИРОБНИЦТВО ШКІРИ. ВИРОБНИЦТВО ГОТОВОГО ОДЯГУ ОСОБА_5 підрозділу 10 Валяльно-повстяне виробництво робітники: валяльники, віднесені до осіб, яким, згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом №1788(статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема,ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України”, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо).

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статті, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1”.

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі “Тлімменос проти Греції” (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об’єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об’єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів адміністративної справи, зокрема із записів із трудової книжки 04-06 (сторінки 3-4 трудової книжки) позивач працювала з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року, тобто по момент звільнення із займаної посади в шкідливих умовах праці, повний робочий день на атестованому робочому місці, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, а отже за спірний період позивач відпрацювала 7 років 8 місяців і 4 дні (а.с.11 - зворот).

Враховуючи норми статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а відтак суд приходить до переконання, що записами у трудовій книжці ОСОБА_4 підтверджено спірний трудовий стаж у розмірі 7 років 8 місяців і 4 дні, що дає право позивачу на зарахування такого стажу до спеціального трудового стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо посилань представника відповідача як на підставу для неврахування спірного періоду до спеціального стажу періоду роботи з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року на витяг з наказу №42 від 01.11.2000 року, згідно якого роботодавцем було затверджено перелік робочих місць, виробництв робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгову пенсію, передбачену законодавством на ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст", професія валяльника не підпадала під атестацію робочого місця і не входила в перелік професій, суд такі доводи відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та зокрема згідно наказу №42 від 01.11.2000 року (а.с.24), згідно якого роботодавцем було затверджено перелік робочих місць, виробництв робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгову пенсію, передбачену законодавством на ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст", роботодавцем було затверджено, що право на пільгове забезпечення мають:

1. обробники валяльно - повстяних виробів;

2. сушильники зайняті на сушінні у немеханізованих камерах.

В той же час як встановлено судом згідно витягу з наказу №74 від 12.08.1996 року роботодавцем позивача затверджено перелік робочих місць, виробництв робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгову пенсію, передбачену законодавством на ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст", згідно якого, п.3 зазначено професію – валяльники, а отже в даному випадку у позивача наявне право на зарахування такого стажу до спеціального трудового стажу, який дає право їй на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.22).

Крім цього, в матеріалах справи також наявний наказ №3 по ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст" від 15.03.2004 року про внесення змін саме в наказ №74 від 12.08.1996 року та відповідно і до додаток до наказу №3 від 15.03.2004 року, згідно якого вбачається, що п.4 зазначено, що посада валяльника віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які мають право на пенсійне пільгове забезпечення.

Отже внесення змін у наказ №74 від 12.08.1996 року підтверджує той факт, що на момент звільнення позивачки з роботи діяв саме наказ №74 від 12.08.1996 року і відповідно до пункту 2 якого підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах зокрема саме: "валяльника", тобто посада на якій працювала позивачка до її звільнення.

Крім того, щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з п.4 Порядку проведення атестації та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відповідно до п. 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці то соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно запису 05 в трудовій книжці від 12.08.1996 року позивач за результатами атестації робочих місць підтверджена на професію валяльника, що дає право на зарахування відповідного пільгового стажу та призначення їй пенсії на пільгових умовах.

Положеннями п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином враховуючи, що ОСОБА_4 працювала на ВАТ Хустське виробничо - торгове підприємство фетрових головних уборів "Хуст" повний робочий день на атестованому робочому місці із шкідливими умовами праці і це підтверджено записами в трудовій книжці та відповідними витягами з наказів тому в даному випадку у неї є право на призначення по досягненню пенсійного віку пенсії за пільговими умовами.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що рішення №1 від 31.01.2019 року про результати розгляду заяви Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та без врахування вищевикладених судом обставин, а тому таке підлягає визнанню протиправним та відповідно скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, переглянути рішення та підтвердити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці с.Боронява, вул.Володимирська, 29, пільговий період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року, суд зазначає наступне.

Суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача переглянути рішення та підтвердити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці с.Боронява, вул.Володимирська, 29, пільговий період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року за викладених вище обставин до задоволення не підлягає, оскільки в разі задоволення такої суд перебирає на себе дескреаціїні повноваження відповідача.

В той же час, беручи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України та положення ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом виходу за межі позовних вимог та відповідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач ОСОБА_4 згідно заяви від 20.12.2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу частини другої статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених вище обставин суд приходить до переконання, що даний позов підлягає до часткового задоволення на підставі наведених судом висновків у даному рішенні суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 31.01.2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 90442, Закарпатська область, Хустський район, с. Боронява, вул. Володимирська, 29, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000,Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000,Закарпатська область, м. Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) в особі Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, повторно розглянути заяву ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 90442, Закарпатська область, Хустський район, с. Боронява, вул. Володимирська, 29, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) від 20.12.2018 року та прийняти відповідне рішення щодо пільгового періоду роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.12.1994 року по 02.09.2002 року з врахуванням висновків викладених у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні інших повних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000,Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (90442, Закарпатська область, Хустський район, с. Боронява, вул. Володимирська, 29, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1024,53 грн. (одна тисяча двадцять чотири гривні п'ятдесят три копійки) сплаченого за квитанцією №26 від 20 березня 2019 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 02.05.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш