Рішення № 81481329, 22.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м.Житомир справа № 240/341/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В., Климчук К.О. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-119547-54 від 08.11.2018,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119547-54 від 08.11.2018 .

В обґрунтування позову вказує, що в порушення ч.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату боргу винесена без проведення документальної перевірки, без проведення будь-якого іншого виду перевірки та отримання в законному порядку будь-якої інформації.

Ухвалою від 21.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 18.03.2019.

18.03.2019 справу знято з розгляду у зв"язку з перебуванням судді у відпустці. Судове засідання призначено на 21.03.2019.

Відділом документального забезпечення суду 20.03.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що згідно інтегрованої картки платника податків та реєстраційних даних, позивач є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Зазначає, що станом на 31.10.2018 у ФОП ОСОБА_3 утворився борг зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. Вказав, що визначення бази нарахування єдиного внеску для таких платників є обов"язковим згідно з нормами п. 3 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування".

В судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2019.

В судовому засіданні 08.04.2019 за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 18.04.2019.

В судовому засіданні 18.04.2019 оголошено перерву до 22.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Додатково просив взяти до уваги той факт, що у спірний період позивач діяльності не здійснював, оскільки не отримував ліцензію на перевезення таксі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 з 29.12.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску у органах ДФС. Вид діяльності 60.22.0 діяльність таксі. Вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.44)

На підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, Головне управління ДФС у Житомирській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119547-54 від 08.11.2018, яким визначило, що станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 становить 15819,54 грн.

Вважаючи таку вимогу необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає ОСОБА_4 України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями, далі - ОСОБА_4 ).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону ).

У п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до приписів ч.1,2 ст.25 Закону України №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25Закону №2464-VI).

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зауважує, що положеннями ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI, що також кореспондують положенням п.5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачено можливість платника оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, у випадку з його незгоди з визначеною у податковій вимозі сумою боргу (недоїмки).

Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу позивач у позовній заяві посилається на те, що така винесена без проведення документальної перевірки та отримання відповідної інформації.

Суд не погоджується з такими доводами.

Як вбачається з податкової вимоги, така винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Так, згідно витягу з інформаційної картки платника податків за 2018 рік, станом на 31.10.2018 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 15819,54 грн.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449

Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (п. 8 ст. 9 Закону)

Дана норма кореспондується з п.5 Розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.10 Розділу IV Інструкції, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.п.1, 2 Розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Відповідно до п.3 Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

В контексті наведеного суд відмічає, що ОСОБА_4 надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Виходячи з наведених положень, доводи позивача з приводу прийняття податкової вимоги без проведення перевірки є безпідставними та до уваги судом не приймаються.

Більш того, суд вважає за необхідне вказати на те, що Законом передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Тобто, мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. ОСОБА_4 визначив розмір зобов'язань платника податків з єдиного внеску.

Оскільки позивач за реєстрований фізичною особою-підприємцем, за ним протягом 2017-2018 років зберігався обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.

Отже, доводи представника позивача в судовому засіданні щодо того, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність, так як не отримував ліцензії, суд оцінює критично, оскільки законом не ставиться в залежність для сплати єдиного внеску наявність чи відсутність ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності, а покладено прямий обов"язок на фізичну особу-підприємця сплатити такий внесок у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Позивачем будь-яких даних про сплату ним єдиного внеску за 2017-2018 рік до суду не надано. Виконання ним обов'язку передбаченого Законом, та у розмірі встановленому Законом, не підтверджено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача. При цьому, позивачем доводів відповідача не спростовано.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується інтегрованими картками платника, наявність заборгованості не спростована позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи на підставі належних та допустимих доказів повністю доведено правомірність спірної вимоги, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с.Підлуби,Ємільчинський район, Житомирська область,11225, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника,7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-119547-54 від 08.11.2018, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 26 квітня 2019 року