Рішення № 81481315, 16.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м.Житомир справа № 240/404/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Рудченко К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2018 №Ф-92146-50,

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.11.2018 №Ф-92146-50.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник – Адвокатського об’єднання «Міжнародний правовий альянс», у зв'язку із чим сплата єдиного внеску з 10.02.2016 за нього здійснювалася роботодавцем. При цьому наголошує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Вважає, що винесена податкова вимога складена із недостовірних даних, не відповідає вимогам виконавчого документу та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

07 березня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов. Висновки представника контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства вмотивовано тим, що за даними інформаційної системи державної фіскальної служби позивач, за організаційно-правовою формою, є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю та перебуває на обліку у контролюючого органу, як платник єдиного податку. Відповідно до облікових даних з інформаційної системи «Податковий блок» за позивачем станом на 31.10.2018 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та по жовтень 2018 року, у зв’язку із чим Головним управлінням ДФС у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки). Разом з тим, вказано, що на дату формування оскаржуваної вимоги позивач не перебував у процесі припинення та не знятий з обліку як особа, яка забезпечує себе роботою самостійно – займається незалежною професійною діяльністю. Відповідно, до 01.01.2018 позивач зобов’язаний був сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 01 травня наступного року, а надалі за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується страховий платіж, в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Представник позивача просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Підготовче засідання призначено у справі на 07.03.2019, яке було відкладено на 14.03.2019, у зв’язку із необхідністю учасникам справи надати до суду додаткові докази.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду без виходу до нарадчої кімнати від 14.03.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з підстав викладених в адміністративному позові та наданих усних поясненнях.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3 є адвокатом з 26.04.2012, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №656 від 10.05.2012 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.14,18).

З 06.03.2013 позивач зареєстрований у Бердичівській об’єднаній ДПІ Житомирської області, як фізична особа, який здійснює незалежну професійну діяльність, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 16/10/182 від 06.03.2013 (форми №4-ОПП). Строк дії якої необмежений та яка в свою чергу є свідоцтвом про реєстрацію платника податків (а.с.15).

Відповідно до наказу ОСОБА_4 Адвокатського об’єднання «Міжнародний правовий альянс» №3-к від 09.02.2016 ОСОБА_3 призначено на посаду ОСОБА_4 Партнерів Адвокатського об’єднання «Міжнародний правовий альянс» з 10.02.2016, з посадовим окладом 1500 грн, який з 10.02.2016 по теперішній час працює на вказаній посаді, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії ОД №197481 від 30.12.2005 (а.с.73-77).

09.02.2016 Адвокатське об’єднання «Міжнародний правовий альянс» подало до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва повідомлення про прийняття з 10.02.2016 ОСОБА_3 на роботу (РНОКПП НОМЕР_1).

Дохід позивача з травня по жовтень 2018 року в Адвокатському об’єднанні «Міжнародний правовий альянс» становив 22338 грн, про що свідчить довідка про доходи, яка міститься в матеріалах справи (а.с.41).

Згідно інформації Державної фіскальної служби, з березня 2013 року та на момент формування оскаржуваної податкової вимоги, позивач за організаційно-правовою формою – фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та перебував на обліку, як платник єдиного внеску у Бердичівській об’єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Відповідно витягу з інтегрованої картки платника податків за 2018 рік за позивачем, станом на 31.10.2018 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та 2018 рік у розмірі 15819,54 грн. Зокрема, за 2017 рік 8448 грн за 4 квартала 2017 року (мінімальний страховий внесок встановлений до кінця 2017 року 704 грн на місяць (3200x22%) та за 2018 рік 7371,54 грн (мінімальний страховий внесок встановлений до кінця 2018 року становить 819,06 грн (3723x22%) на місяць (а.с.70).

У зв’язку із наявним боргом по сплаті позивачем єдиного внеску, у відповідності до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн за №Ф-92146-50 від 19.11.2018.

Вказану вимогу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав з вказаним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому, відповідно до пункту 63.2. статті 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом (п.63.5 ст.63 ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VІ).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього ж Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу приписів пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз.2 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ).

В свою чергу зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз.7 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Також, у відповідності до ч.5 ст.8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції Закону № 2464-VІ, що діяла до 01.01.2018, такі внески, нараховані за календарний рік, платники зобов’язані були сплачувати до 01 травня наступного року.

Відтак, обставини справи свідчать, про те, що позивач на момент формування податкової вимоги №Ф-92146-50 від 19.11.2018 обліковувався в контролюючому органі, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Датою встановлення ознаки незалежної професійної діяльності значиться 12.03.2013.

Таким чином, проаналізувавши викладені вище норми, слідує висновок, що платниками єдиного внеску є особи, які проводять незалежну професійну діяльність, незалежно від того, чим є такі особи найманими працівниками. Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником в межах такої діяльності, не звільняється від сплати такого внеску.

З метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах, наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).

Вказаним Порядком, регулюється процедура взяття на облік або реєстрація у контролюючих органах, внесення змін до облікових даних платників податків та зняття з вказаного обліку.

Зокрема, порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах регулюється розділом XI вказаного Порядку.

При цьому пунктом 11.1 Порядку № 1588, встановлено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Згідно підпункту 2 пункту 11.18 Порядку № 1588 передбачено, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Втім, безпосередньо питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі – Порядок № 1162).

Відповідно до п.1 розділу V цього Порядку визначено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов’язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Пунком 2 розділу V Порядку № 1162 передбачсено, що у разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.

Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 6 до цього Порядку.

В свою чергу, отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом (п.3 розділу V Порядку № 1162).

У разі ненадання органами Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування довідок за формою № 8-СК (додаток 6) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника (п.4 розділу V Порядку № 1162).

Лише після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 8 до цього Порядку. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників (п.5-6 розділу V Порядку № 1162).

Таким чином, для того, аби не сплачувати єдиний соціальний внесок, особі, яка провадить незалежну професійну діяльність необхідно знятися з обліку у контролюючих органах та виключити дані з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування як самозайнятої особи, оскільки саме факт обліку в такому реєстрі, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність слугує підставою для нарахування єдиного соціального внеску.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави вважати, що зняття з обліку осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, відбувається за заявами таких осіб після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку. Відповідно, особі, яка провадить незалежну професійну діяльність та яка виявила намір змінити форму здійснення адвокатської діяльності з індивідуальної на організаційно-правову форму адвокатського бюро адвокатське об’єднання має подати до контролюючого органу за місцем обліку відповідний пакет документів та знятися з реєстрації як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Лише в такому випадку підстава для сплати адвокатом єдиного соціального внеску буде відсутня.

Відтак, підстави для несплати єдиного внеску за 2017 - 2018 роки у позивача були відсутні, оскільки останній не був знятий з обліку осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, яка в свою чергу відбувається за заявами таких осіб після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

При цьому слід вказати, що мета сплати єдиного внеску – страхування особи, в даних правовідносинах не може бути досягнута лише сплатою такого внеску роботодавцем, оскільки позивач не був знятий з обліку осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Таким чином, мета сплати єдиного внеску, про що було наголошено позивачем досягнута не була. При цьому відсутність коштів від здійснення незалежної професійної діяльності, також не позбавляє останнього від обов’язку сплати єдиного внеску.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, датою зняття ознаки незалежної професійної діяльності з адвоката ОСОБА_3 значиться лише 19.11.2018, про що свідчать ідентифікаційні дані, які містяться в матеріалах справи (а.с.64-65).

Отже, як вбачається із облікових даних інформаційної системи органу доходів та зборів, станом на 31.10.2018 за позивачем рахується заборгованість 15819,54 грн, на підставі якої і було сформовано оскаржувану податкову вимогу.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі достовірних даних та у відповідності до додатку 7 пункту 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21 квітня 2016 р. за № 609/28739 та скасуванню не підлягає.

Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, відповідачем доведено правомірность прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф - 92146-50 від 19.11.2018, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову адвоката ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2018 №Ф-92146-50 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 26 квітня 2019 року