Рішення № 81481280, 17.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. Справа№200/854/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Прокопчук Я.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, звернулась до суду з позовною заявою до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 27.08.2018 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. При цьому, пунктом 7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191, визначено, що виплата такої допомоги здійснюється одночасно із першою виплатою призначеної пенсії. Вперше позивач отримала пенсійні виплати у листопаді 2018 року, проте зазначену грошову допомогу їй виплачено не було. На письмове звернення позивача відповідачем 21.12.2018 року було надано відповідь, де зазначено про відсутність правових підстав нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги через відсутність необхідного спеціального стажу на день досягнення пенсійного віку. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує її права, мотивуючи тим, що на день досягнення пенсійного віку вона обіймала посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, вона раніше не отримувала будь-якого виду пенсії. На момент звернення за призначенням пенсії спеціальний страховий стаж на посадах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909, за її підрахунками, становив 30 років 0 місяців 3 дні. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про дотримання умов, передбачених законом для отримання державної допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

З наведених підстав позивач просила:

- визнати протиправною бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_2 в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, представника до судового засідання не направив, надав суду відзив, в якому заперечив проти заявленого позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що право на пенсію позивач набула 30.06.2018 року. Станом на дату призначення пенсії за віком (30.06.2018 року) страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статі 35 Закону України статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 29 років 09 місяців 21 день. З наведених підстав відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 27.08.2018 року (а.с.66).

З 30.06.2018 року позивачу Торецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

У призначені та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV позивачу було відмовлено.

Листом № 346/П-01-01-08 від 19.12.2018 року Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про відсутність, на думку відповідача, правових підстав нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги через відсутність необхідного спеціального стажу на день досягнення нею пенсійного віку. Станом на 30.06.2018 року - день набуття позивачем право на пенсію за віком, спеціальний стаж її роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, був визначений управлінням Пенсійного фонду як 29 років 10 місяців 21 день (а.с. 10).

При цьому суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем змінена тривалість спеціального стажу роботи позивача станом на 30.06.2018 року Тобто, у листі № 346/П-01-01-08 від 19.12.2018 року на звернення позивача відповідачем тривалість такого стажу визначена у 29 років 10 місяців 21 день, натомість, у відзиві на позовну заяву ? 29 років 09 місяців 21 день.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що спір між сторонами виник щодо часу розрахунку вказаного стажу (на день досягнення пенсійного віку чи на день звернення із заявою про призначенням пенсії за віком). Але протягом розгляду справи відповідачем змінена і оспорюється тривалість спеціального страхового стажу відповідача. Вказані розбіжності істотно впливають на розгляд справи та підлягають з'ясуванню, оскільки за наявністю спеціального стажу роботи позивача, вказаному у відзиві на позовну заву, на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач не мала би 30 років такого стажу, що необхідно для виплати спірної грошової допомоги.

З урахуванням вказаних розбіжностей, допущених відповідачем при розрахунку спеціального стажу позивача, суд зазначає, що відповідно до абзацу третього пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191), визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Таким чином, для визначення періодів роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах мають бути використані дані трудової книжки позивача.

Представником позивача зазначено, що 24 серпня 1987 позивач була прийнята на роботу лікарем цеховим ? терапевтом Центральної міської лікарні (запис номер 11) та була звільнена з цієї посади 01.04.1994 року (запис номер 13). Оскільки датою звільнення є останній день роботи, тривалість цього періоду роботи складає 6 років 7 місяців 9 днів. Також, за твердженням сторони позивача відповідачем безпідставно змінена дата прийняття на роботу до МТМО м. Дзержинська (запис номер 20) з 10.11.1997 року на 11.11.1997 року. Крім того, відповідачем під час розрахунку спеціального стажу необґрунтовано виключені періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати: з 10.06.1996 року по 14.06.1996 року (5 днів); з 12.12.2005 року по 19.12.2005 року (8 днів); 20.01.2012 року (1 день); усього - 14 днів.

Порядком № 1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Враховуючи, що під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати позивач продовжувала знаходитися у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди включені до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу, наданим відповідачем, правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.

Вказані доводи підтверджені відомостями трудової книжки позивача (а.с.11-13), відповідачем не спростовані, і приймаються судом згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем у листі № 346/П-01-01-08 від 19.12.2018 року в обґрунтування прийнятого ним оскаржуваного рішення про відмову позивачеві у виплаті спірної допомоги було підтверджено, що станом на 30.06.2018 року спеціальний стаж ОСОБА_2 становив 29 років 10 місяців 21 день.

Таким чином, судом встановлено, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії 27.08.2018 року спеціальний стаж її роботи складав більше 30 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє дійти висновку, що вжиті дієслова «працювали» і «мають» не можуть одночасно перебувати у синтаксичному зв'язку із словосполученням «на день досягнення пенсійного віку», оскільки вжиті у різних часових формах. Аби вважатися однорідними членами речення, такі дієслова мали б бути вжиті в однакових особах, числі та часі. Тобто словосполучення «на день досягнення пенсійного віку» ані синтаксично, ані змістовно не пов'язане із словосполученням «мають страховий стаж».

Отже, синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку № 1191 свідчить про те, що законодавець таку умову, як наявність в особи необхідного спеціального стажу пов'язує не з моментом досягнення особою пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV, а з моментом фактичного виходу особи на пенсію.

Умова, з якою законодавець пов'язує день досягнення пенсійного віку стосується роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Під час розгляду справи встановлено, що право на отримання пенсії за віком відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV виникло у позивача 29.06.2018 року, після досягнення віку - 58 років 6 місяців.

Однак, позивач, отримавши право на призначення пенсії, продовжила працювати на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією трудової книжки, а із заявою про призначення пенсії за віком звернулась до відповідача 27.08.2018 року за наявності на вказану дату спеціального стажу роботи більше 30 років.

Вказані обставини у сукупності свідчать про фактичне відтермінування позивачем реалізації належного їй права виходу на пенсію.

На підставі наведеного, під час розгляду справи судом встановлено наявність підстав для нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову всі судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_2 у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, ЄДРПОУ 42170475), на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 17 квітня 2019 року.

Рішення складено у повному обсязі 26 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.