Ухвала суду № 81481230, 02.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 травня 2019 р. Справа №200/5810/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 141)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114)

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 22 листопада 2018 року № Ф-103745-43-У на суму 15819 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 22 листопада 2018 року № Ф-103745-43-У на суму 15819 грн. 54 коп.

Одночасно із позовною заявою позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову, в якому позивач просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 58682458 (Постанова про стягнення на заробітну плату, пенсію,ю стипендію та інші доходи боржника від 12 квітня 2019 року) на підставі виконавчого документа – вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 22 листопада 2018 року № Ф-103745-43-У до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

В обгрунтування наданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що про наявність вимоги, що є предметом його позовної заяви стало відомо 18 квітня 2019 року, після надходження постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату від 12 квітня 2019 року ВП № 58682458 за місцем його роботи. Отже, подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках зазначеного виконавчого провадження може істотно ускладнити та унеможливити поновлення порушених прав позивача та призвести до значного погіршення майнового стану його родини, враховуючи інвалідність дружини та наявність на утриманні малолітньої дитини. Також, мотивуючи вимоги поданої заяви позивач посилається на норми статей 151 КАС України та 34 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

Окрім того, позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання зазначеної заяви, посилаючись на майновий стан, а саме ті обставини, що на утриманні позивача фактично знаходиться неповнолітня дитина (ІНФОРМАЦІЯ_1) та дружина, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та постійно потребує в придбанні дорогих ліків та необхідності проходження спеціалізованого обстеження. На підтвердження зазначених обставин, позивачем до позовної заяви було додано відповідні докази.

З приводу зазначеного, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормами статті 133 КАС України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (надалі – Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд зазначає, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, дослідивши подані позивачем докази щодо неможливості сплати судового збору, суд доходить до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суть поданого заявником заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що 20 березня 2019 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про примусове виконання вимоги № Ф-103745-43-У від 22 листопада 2018 року про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 15819 грн. 54 коп.

У ході примусового виконання виконавчого провадження ВП № 58682458, відкритого на підставі вищезазначеного виконавчого документа державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої було постановлено здійснювати відрахування із доходів позивача суми боргу за виконавчим документом у розмірі 15819 грн. 54 коп., суми виконавчого збору у розмірі 1581 грн. 95 коп. та витрат виконавчого провадження у розмірі 150 грн. Дана постанова була направлена до виконання за місцем роботи позивача до КП «Донецьктеплокомуненерго «Костянтинівкатепломережа» та згідно штампу вхідної кореспонденції, зазначена постанова надійшла до підприємства 18 квітня 2019 року.

19 квітня 2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області, з метою отримання вимоги на підставі якої здійснено стягнення на його доходи та 26 квітня 2019 року звернувся до суду для оскарження цієї вимоги.

Наведене дає підстави дійти висновку, що у зв'язку з невиконанням спірної вимоги, вона буде стягнута із заробітної плати позивача до вирішення питання правомірності ії прийняття в судовому порядку.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Враховуючи зазначене та виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що заявником були наведені належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку ухвалення рішення на користь позивача до розгляду та набрання чинності судовим рішенням у справі № 200/5810/19-а.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить до висновку щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 156 КАС України така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 150 – 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову – задовольнити.

2.Звільнити позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю.

4.Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 58682458 згідно постанови державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при примусовому виконанні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 листопада 2018 року № Ф-103745-43-У до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/5810/19-а.

5.Дану ухвалу направити сторонам та до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вул. Торецька, 285, м. Костянтинівка, 85114, info@ks.dn.dvs.gov.ua) для виконання та вжиття відповідних заходів.

6.Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

8.Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

9.Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та повний її текст складено 2 травня 2019 року.

Суддя Смагар С.В.