Рішення № 81481210, 22.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. Справа№200/14942/18а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Лопушанського Д.О., представника відповідача Голуба М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовної заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу на перевірку, вимоги, рішення, та визнання незаконною перевірки,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 №1670 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1)";

- визнати позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, проведену на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 №1670 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1)", незаконною;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0016591302 від 31.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016601302 від 31.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №0016621302 від 31.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач не дотримався вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України, оскільки запит від 04.09.2018 №37566/10/05-99-13-02-26 не містив необхідної інформації і не був отриманий позивачем, перевірка була розпочата раніше 15-денного строку, відведеного для надання відповіді на запит, копія наказу та повідомлення про проведення перевірки до початку її проведення не були йому вручені. Позивач зазначив, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та ним подана заява про звільнення від обов'язків, а тому він звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позапланова документальна перевірка проведена на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку із наданням документів, зазначених в запитах №14269/10/05-99-13-02-13-5 від 21.07.2017 та №37566/10/05-99-13-02-26 від 04.09.2018, не в повному обсязі. За період, що перевірявся позивачем було надано податкову звітність з єдиного внеску за 2016-2017 роки, передбачену для платників податків, що застосовують спрощену систему оподаткування. Перевіркою встановлено, що починаючи з І кварталу 2016 року позивач здійснював господарську діяльність з оптової закупівлі та реалізації корисних копалин, а тому не мав права на застосування спрощеної системи оподаткування. Позивачем не надано податкову звітність з єдиного внеску за 2016-2017 роки, як фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, чим було порушено вимоги пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

02 січня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

26 лютого 2019 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів.

20 березня 2019 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судових засіданнях представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиву на адміністративний позов. Додатково пояснив, що запит №14269/10/05-99-13-02-13-5 від 21.07.2017 позивач надав не всі документи, але перевірка не була призначена, оскільки у податкового органу не вистачало документів для її проведення. В квітні 2018 року було відкрито кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків, в рамках якого були зібрані додаткові документи, які необхідні для проведення перевірки ОСОБА_2 До теперішнього часу в рамках цього кримінального провадження підозра ОСОБА_2 не вручена. 04 вересня 2018 року на адресу позивача був направлений новий запит, як доповнення до першого запиту. Наказ на перевірку був виданий у зв'язку із не виконанням позивачем первинного запиту №14269/10/05-99-13-02-13-5 від 21.07.2017.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

20 серпня 2014 року ОСОБА_2 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, про що до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 2 276 000 0000 004272.

21 серпня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як платник податків та платник єдиного соціального внеску був узятий на облік в Селидівській державній податковій інспекції Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій області.

21 липня 2017 року Головне управління ДФС у Донецькій області листом за №14269/10/05-99-13-02-13-5 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень» звернулося до ФОП ОСОБА_2 з вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації, а саме доходів, отриманих суб'єктом декларування, повноти нарахування та сплати ним, а також податковими агентами, які виплачували доходи, незалежних сум податків, зборів, внесків до бюджетів за період 01.01.2016 - 30.06.2017. Підставою для направлення запиту зазначена «невідповідність даних щодо задекларованих доходів, які свідчать про порушення вимог підпункту 291.4.3. пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, в частині перевищення обсягу доходів - максимально дозволеного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи платника єдиного податку (а.с. 87).

16 серпня 2017 року вищевказаний запит був отриманий особисто ОСОБА_2 (а.с. 88).

04 вересня 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області листом за №37566/10/05-99-13-02-26 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень» звернулося до ФОП ОСОБА_2 з вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації за період з 01.01.2015-31.12.2015 та за період 01.07.2017-31.12.2017 по якому не надавалися документи за запитом №14269/10/05-99-13-02-13-5 від 21.07.2017. Підставою для направлення запиту зазначена «невідповідність даних щодо задекларованих доходів, які свідчать про порушення вимог підпункту 291.4.3. пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, в частині перевищення обсягу доходів - максимально дозволеного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи платника єдиного податку (а.с. 12-14).

05 вересня 2019 року вищевказаний письмовий запит був надісланий за адресою ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 15).

18 вересня 2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Донецькій області виданий наказ №1670 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1)». Підставою для проведення перевірки зазначено «отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства» (а.с. 16).

18 вересня 2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Донецькій області складено повідомлення №643/10/05-99-13-02 про проведення з 21 вересня 2018 року документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 (а.с. 17).

19 вересня 2018 року наказ та повідомлення були надіслані за адресою ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 18-19).

11 жовтня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області складений акт №1158/05-99-13-02-17/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 з питань своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 21-46).

31 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0016591302 про наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 181929,00 гривень (а.с. 47).

31 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято «Рішення №0016601302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», яким до ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції в розмірі 90964,50 гривень (а.с. 48).

31 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято «Рішення №0016621302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_2 на підставі пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції в розмірі 304,00 гривень (а.с. 49).

05 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_2 до Селидівської державної податкової інспекції Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій області подана заява про звільнення від обов'язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 50).

10 грудня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято «Рішення про результати розгляду скарги» №19369/к/99-99-11-05-02-25, яким вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0016591302 від 31.10.2018, «Рішення №0016601302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» та «Рішення №0016621302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 31.10.2018, залишені без змін (а.с. 51-55).

При вирішенні питань про законність призначення та проведення перевірки суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується статтею 73 ПК України, «Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1007 від 28.09.2011.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Судом встановлено, що в запитах, які були направлені позивачу як в 2017 році, так і в 2018 році, не було зазначено виявленої недостовірності даних та відповідної декларації (а.с. 12-14, 87)

Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначений статтею 42 ПК України.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За наслідками судового розгляду встановлено, що запит №37566/10/05-99-13-02-26 від 04 вересня 2018 року не був вручений позивачу «у зв'язку із закінченням терміну зберігання», про що поштою службою 06 жовтня 2018 року зазначено в повідомленні про вручення (а.с. 15, 20).

Отже, днем, коли у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової перевірки з підстав, визначених підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, слід вважати 29 жовтня 2018 року.

При цьому спірний наказ був виданий 18 вересня 2019 року, тобто до спливу 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення запиту позивачу, яким слід вважати 06 жовтня 2018 року.

Зі змісту пункту 81.1 статті 81 ПК України вбачається, що перед початком проведення перевірки посадові особи контролюючого органу мають пред'явити платникові податків копію наказу на проведення перевірки, зокрема, у якому повинні значитися дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, у наказі про проведення документальної позапланової виїзної перевірки в обов'язковому порядку має зазначатися підстава для проведення перевірки, передбачена ПК України.

У даній справі відповідач видав наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв'язку з не наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу (підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Суд вважає безпідставним спірний наказ, оскільки останній не містить інформації про те саме яких документів не було подано позивачем, але містить посилання на підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України для проведення невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Крім того, суд зазначає, що з часу отримання позивачем запиту на який покликається представник відповідача (16.08.2017), до дати винесення наказу про проведення позапланової виїзної перевірки (18.09.2018) минув 1 рік та 1 місяць.

Таким чином, у відповідача не виникли передбачені законом підстави для проведення перевірки та видання оскаржуваного наказу.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що приймаючи 18 вересня 2019 року рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке було оформлено спірним наказом, відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому видав наказ не з підстав, що визначені Податковим кодексом України.

За приписами пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки та повідомлення були надіслані за адресою ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але не були вручені позивачу «у зв'язку із закінченням терміну зберігання», про що поштовою службою 20 жовтня 2018 року зазначено в повідомленні про вручення (а.с. 19).

Оцінюючи перевірку, як спосіб реалізації податковим органом владних управлінських повноважень, суд вважає, що відповідач порушив права позивача, передбачені статтею 17 ПК України, оскільки не дотримався необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких була спрямована ця перевірка.

Ґрунтуючись на аналізі наведених норм та встановлених у справі обставин, враховуючи необхідність дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлені Податковим кодексом України умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення документальних планових невиїзних перевірок, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем вимог абзацу 6 пункту 42.4 статті 42, пункту 78.4 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та визнання незаконною позапланової невиїзної перевірки підлягають задоволенню.

При вирішенні питань щодо невиконання позивачем обов'язків платника єдиного внеску, суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою не застосування до платника єдиного внеску відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, визначених Законом №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Селидове віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Селидівській державній податковій інспекції Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Гоголя, 1, м. Селидове, Донецька область, 85400). Сторонами визнана та обставина, що органу доходів і зборів позивачем подана заява у довільній формі.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнати протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016601302 від 31.10.2018; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №0016621302 від 31.10.2018, підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони не ґрунтуються нормах Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , і суперечать усталеній судовій практиці.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд керувався наступним.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом враховано, що витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору і значення справи для сторін. Поведінка представника позивача під час розгляду справи не призвела до затягування розгляду справи.

Позивачем для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат подані: договір про надання правової допомоги №77/18 від 05.11.2018; додаток до цього договору від 05.11.2018; звіт про виконану роботу за вказаним договором від 18.12.2018; квитанції №12DBC91DB3 від 19.12.2018 на суму 14000,00 гривень та №18807695 від 19.12.2018 на суму 7000,00 гривень, рахунок-фактура №137.12 від 18.12.2018 (а.с. 56-61, 110).

Відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не було подано доказів неспівмірності цих витрат, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Згідно частині 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114; код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування наказу на перевірку, вимоги, рішень, та визнання незаконною перевірки задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області від 18 вересня 2018 року №1670 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1)».

Визнати позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, проведену на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області від 18 вересня 2018 року №1670 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1)», незаконною.

Визнати протиправним та скасувати «Рішення №0016601302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», яким до ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції в розмірі 90964 (дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 50 копійок, прийняте 31 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області.

Визнати протиправним та скасувати «Рішення №0016621302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_2 на підставі пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовані штрафні санкції в розмірі 304 (триста чотири) гривні 00 копійок, прийняте 31 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області.

Визнати протиправною за скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0016591302 про наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 181929 (сто вісімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 00 копійок, сформовану 31 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6256 (шість тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 34 копійки, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок, загалом 27256 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 34 копійки.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, його вступна на резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 22 квітня 2019 року.

Повне рішення складено 02 травня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.