Рішення № 81481163, 19.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 160/23/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення вимогу, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.01.2019 року просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.09.2018 року № Ф-776-25/66, яким ОСОБА_1, приватному підприємцю – фізичній особі ІНН НОМЕР_1, визнано грошове зобов’язання по сплаті єдиного внеску в сумі 3446, 89 грн., яке складається: недоїмка – 0, 00грн.; штрафами – 443, 32 грн; пеня – 3003, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 31.10.2018 року отримала від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вимогу №Ф-776-25/66 від 07.09.2018 року, згідно якої станом 31.08.2018 року у неї наявна заборгованість зі сплати недоїмки, штрафу та пені на суму 3446, 89 грн. Позивач зазначає, що в ДПІ у Чечелівському районі жодних пояснень стосовно цього боргу, за який період він утворився, надано не було. Також в обґрунтуваннях своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до ч.4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 4 та 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

08.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. Визначені недоліки запропоновано усунути шляхом надання суду

- уточненої позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, відомих номерів засобів зв’язку з відповідачем, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- засвідчені у встановленому порядку копії документів доданих до позовної заяви у кількості відповідній кількості учасників справи (або засвідчення належним чином документів, які містяться в матеріалах позовної заяви).

30.01.2019 року ОСОБА_1 усунула недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 19.03.2019 року.

26.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Представник відповідача не погоджується з обставинами, викладеними в позовній заяві, та просить відмовити в задоволені позовної заяви у повному обсязі. ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає про те, що під час формування вимоги Позивачем належним чином не виконувались норми ст.. 9 Закону № 2464, а саме: єдиний внесок за залишками, переданими Пенсійним фондом України, сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. У зв’язку з чим Відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.06.2018 року № НОМЕР_2.

ОСОБА_1 13.03.2019 року надала до суду відповідь на відзив, якою підтвердила свої позовні вимоги, та зазначила про те, що Позивач, як фізична особа-підприємець під час своєї діяльності надавав до Пенсійного фонду, податкової інспекції щоквартально звіти в аркушевому вигляді, які перевірялись і приймалися відповідними службовцями в державних закладах, про що ставилася відмітка на екземплярі підприємця. Позивач зазначає, що доказом виникнення боргу щодо несплати єдиного внеску повинно бути посилання на квартал і рік, в якому відбулося це порушення, яке привело до виникнення недоїмки, пені, штрафів, судового впровадження.

19.03.2019 року в судове засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду сторони не з’явились, учасниками справи було заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи норми ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем проведено 13.12.2016 року.

31.10.2018 ОСОБА_1 отримала вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № Ф-776-25/66 від 07.09.2018 року, згідно якої станом 31.08.2018 року у неї наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3446,89 грн., яка складається з: недоїмки – 0, 00 грн., штрафу – 443, 32 грн.; пені – 3003, 57 грн..

Позивач оскаржила вимогу про сплату недоїмки до Державної фіскальної служби України.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 16.12.2016 року та є пенсіонером за віком з 24.11.2009 року.

Рішенням ДФС України від 06.12.2018 року № 19236/н/99-99-11-05-02-75 вимогу про сплату боргу від 07.09.2018 року № Ф-776-25/66 залишено без змін, а скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до пп.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до звіту формою № Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, судом встановлено, а відповідач не заперечувалось, що позивач була платником податків за спрощеною системою оподаткування.

Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, установлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 9 Закон №2464, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, за спрощеною системою оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст.25 Закону №2464 здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

Згідно з п.1 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з п.3 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок

За приписами п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Так суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем було долучено пенсійне посвідчення від 24.11.2009 року, в якому зазначено вид пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже відповідно до вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі того що з 24.11.2009 року перебуває на пенсії за віком, а отже вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 07.09.2018 року № Ф-776-25/66, яким ОСОБА_1, приватному підприємцю – фізичній особі ІНН НОМЕР_1, визнано грошове зобов’язання по сплаті єдиного внеску в сумі 3446, 89 грн., яке складається з : недоїмки – 0, 00 грн.; штрафами – 443, 32 грн.; пеня – 3003, 57 грн..

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 49008) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений 25.03.2019 року.

Суддя В.В. Горбалінський