Ухвала суду № 81480515, 24.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

24 квітня 2019 року Справа № 4/126/10

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція": Васюка М.М. - дов.б/н від 03.01.2019 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_4: Васюка М.М. - дов.б/н від 16.03.2017 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" б/н від 19.01.2018 про закриття провадження у справі

за позовом: ОСОБА_2

(АДРЕСА_1);

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція"

(56501, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Виноградна, буд.1; ідент.код 05410470);

2) ОСОБА_5

(АДРЕСА_2);

3) ОСОБА_6

(АДРЕСА_3);

4) ОСОБА_7

(АДРЕСА_4);

5) ОСОБА_8

(АДРЕСА_5);

6) ОСОБА_9

(АДРЕСА_6);

7) ОСОБА_10

(АДРЕСА_7);

8) ОСОБА_11

(АДРЕСА_8);

9) ОСОБА_12

(АДРЕСА_9);

10) ОСОБА_13

(АДРЕСА_10);

11) ОСОБА_14

(АДРЕСА_11);

12) ОСОБА_15

(АДРЕСА_12);

13) ОСОБА_16

(АДРЕСА_13);

14) ОСОБА_17

(АДРЕСА_14);

15) ОСОБА_18

(АДРЕСА_15);

16) ОСОБА_4

(АДРЕСА_16);

про: визнання права власності на 82,12 % часток у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, викладеного у протоколі від 23.12.2004, та нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", скасування державної реєстрації нової редакції статуту, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №4/126/10 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_4 про визнання права власності на 82,12 % часток у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, викладеного у протоколі від 23.12.2004, та нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", скасування державної реєстрації нової редакції статуту.

В матеріалах справи знаходиться заява ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" б/н від 19.01.2018 (вхід.№836/18 від 22.01.2018) про закриття провадження у справі (т.29 а.с.1-2), яку представник товариства у судовому засіданні 24.04.2019 підтримав та просив її розглянути та задовольнити.

Вказана заява обґрунтована тим, що справа №4/126/10 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки позивачка ОСОБА_2 ніколи не була учасником чи засновником ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція", так як статус учасника товариства вважається набутим з моменту державної реєстрації змін до статуту товариства, що підлягає обов'язковій реєстрації у встановлених органах, а законодавство визначає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі. За вказаних обставин, даний спір не є корпоративним.

Крім того, заявник зазначає, що у зв'язку з набранням чинності новою редакцією ГПК України саме на стадії підготовчого провадження вирішується питання про остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, тому за його наслідками може бути прийняте рішення про закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Позивачка у письмових запереченнях б/н від 24.04.2019 просить суд вказану заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що суди вищих інстанцій у даній справі вже висловили свою позицію щодо аналогічної заяви та встановили, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 та постанова Вищого господарського суду України від 09.11.2010).

Розглянувши заяву ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" б/н від 19.01.2018 про закриття провадження у справі, заслухавши у підготовчому засіданні представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно із п.4 ч.1 ст.12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також; між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно із п.3 ч.1 ст.20 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

31.05.2010 ОСОБА_2 звернулась до господарського суду з позовом до учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" про визнання права власності на 82,12% частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція", викладеного в протоколі від 23.12.2004 та нової редакції Статуту Товариства, затвердженої зазначеним протоколом та зареєстрованої Вознесенською районною державною адміністрацією, номер запису 15081050001000062.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2010 (суддя Дубова Т.М.) відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надані позивачем копії статутів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" та установчого договору свідчать, що позивач не був внесений до складу учасників Товариства.

Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2010 у справі №4/126/10(1781/4-01-26), якою залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2010, якою в свою чергу скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2010 та передано позовні матеріали для розгляду до Господарського суду Миколаївської області, встановив наступне.

Наявність порушеного права позивача, правова природа цього права (як корпоративного чи іншого), відповідність особи, визначеної позивачем у якості відповідача, статусу сторони спору, зазначеного у позові як корпоративного, відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві, вирішується господарськими судами під час розгляду справи по суті заявленого спору та може бути підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові за наслідками здійсненого розгляду; натомість вказане вище не є предметом з'ясування при вирішенні судом питання про прийняття позовної заяви.

Вищим господарським судом України також зауважено, що позивач звернувся з матеріально-правовою вимогою до інших учасників товариства про захист його порушених корпоративних прав на управління товариством та на частку в статутному фонді, як учасника товариства. Відмовляючи у прийнятті позовної заяви з огляду на відсутність у позивача корпоративних прав, суд першої інстанції вирішив питання щодо підстав поданого позивачем позову, розглянувши тим самим даний спір по суті заявлених позовних вимог на стадії, що за своїм процесуальним змістом не передбачає перевірки наведених у позові предмету та підстав з огляду на їх відповідність положенням матеріального права.

Відтак ухвала місцевого господарського суду суперечить офіційному тлумаченню статей 55, 64 та 124 Конституції України у рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997, за яким суд не може відмовити у правосудді, якщо громадяни України вважають, що їх права є порушеними (відмова суду у прийнятті позовних заяв, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, судом взято до уваги, що у січні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 82,07% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійної станції", визнати недійсними рішення загальних зборів товариства, оформленні протоколом від 23.12.2004, та нову редакцію статуту цього товариства, зареєстровану Вознесенською районною державною адміністрацією 24.05.2005.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.01.2007 на підставі ч.1 ст.116, ст.210 ЦПК України зазначена цивільна справа була передана на розгляд до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2008 припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.12 та п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки позивачка, придбавши частку у статутному капіталі ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція", не стала його учасником у порядку, передбаченому Законом України "Про господарські товариства" та статутом товариства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 ухвалу суду першої інстанції було скасовано та передано справу для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 скасовано, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2008 залишено без змін.

В подальшому, Верховним Судом України в постанові від 01.09.2009 у справі №3-3333/26/17 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 02.06.2009, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2008 у справі №9/53/07 та передано справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції зі стадії прийняття справи до свого провадження.

Згідно із ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що з метою запобігання порушенню конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом.

Враховуючи викладене, суд, з метою дотримання права позивача на справедливий судовий розгляд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини, згідно якої до окремих складових елементів системи справедливого судочинства віднесено, зокрема, доступ до судових органів, вважає за можливе розглянути спір в порядку господарського судочинства.

Підсумовуючи викладене, в задоволенні заяви ТОВ "Вознесенська протиерозійної станції" б/н від 19.01.2018 (вхід.№836/18 від 22.01.2018) про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.231, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" б/н від 19.01.2018 (вхід.№836/18 від 22.01.2018) про закриття провадження у справі №4/126/10, відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 02.05.2019.

Суддя М.В.Мавродієва