Рішення № 81480415, 22.04.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокуСправа № 912/474/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/474/19

за позовом: Кіровоградської центральної районної лікарні, 25014, м. Кропивницький, вул. Олега Паршутіна, 5

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКАР-ГРУП", 25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 75

про 23 920,60 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.11.16;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Кіровоградська центральна районна лікарня (далі - Кіровоградська ЦРЛ, позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКАР-ГРУП" (далі - ТОВ "АПТЕКАР-ГРУП", відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 23 920,60 грн, з яких:

- борг по орендній платі в сумі 12 608,08 грн за період з 01.02.2017 по 30.11.2018;

- пеня за прострочення платежу по орендній платі в сумі 56,87 грн;

- штраф у розмірі 50% суми заборгованості в сумі 3 604,09 грн;

- борг по сплаті податку на землю в період з 01.02.2017 по 01.03.2018 в сумі 522,64 грн;

- пеня за прострочення платежу по сплаті податку на землю в сумі 2,06 грн;

- штраф у розмірі 50% від суми заборгованості в сумі 130,66 грн;

- борг за несплату рахунків по комунальним послугам у розмірі 4 736,57 грн;

- пеня за прострочення платежу за комунальні послуги в сумі 17,24 грн;

- борг за несплату рахунків за користування комунальним послугам по вивезенню побутових відходів в сумі 38,22 грн;

- пеня за прострочення платежу за користування комунальними послугами по вивезенню сміття в сумі 0,21 грн;

- неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном після завершення дії договору у сумі 2 203,96 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № 1 від 01.01.2016 щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою від 26.02.2019 господарський суд залишив позовну заяву Кіровоградської центральної районної лікарні без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

05.03.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 26.02.2019, надійшла заява Кіровоградської центральної районної лікарні № 197 від 04.03.2019про усунення недоліків позовної заяви та виконання вимог ухвали від 26.02.2019 надано суду належні докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та письмові відомості із зазначенням того, що у позивача наявні оригінали письмових або електронних доказів, засвідчені копії яких додано до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Ухвалою від 11.03.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/474/19 за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд справи призначено на 28.03.2019.

28.03.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 28.03.2019 не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав.

21.03.2019 органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала про відкриття провадження у справі № 912/474/19 від 11.03.2019), який направлявся на адресу відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В судовому засіданні 28.03.2019 господарським судом встановлено, що в позовній заяві не зазначено період нарахування пені.

З урахуванням викладеного в судовому засіданні 28.03.2019 оголошено перерву до 22.04.2019 та на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача подати додаткові письмові пояснення щодо періоду нарахування пені, яка є предметом позову, із зазначенням - числа, місяця, року початку та закінчення періоду нарахування; належним чином засвідчені копії рахунків, які зазначено в розрахунку заборгованості, та докази виставлення таких рахунків відповідачеві.

22.04.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 22.04.2019 не брав, про наявність поважних причин неявки в судове засідання суд не повідомив.

10.04.2019 органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні від 28.03.2018), який направлявся на адресу відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, оскільки ухвали суду направлялись останньому на юридичну адресу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 131-132).

Окрім того, в матеріалах справи міститься телефонограма від 25.03.2019 № 1611, зі змісту якої вбачається, що за наявними засобами зв'язку зв'язатись з відповідачем не вдалось (а.с. 114).

За правилами пунктів 2, 3 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З підстав викладеного господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 22.04.2019 за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами.

Представниками позивача позовні вимоги підтримано повністю.

В судовому засіданні 22.04.2019 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протокольного рішення засідання конкурсної комісії, затвердженого Головою Кіровоградської районної ради Кіровоградської області 30.12.2015 та "Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл району" затвердженого рішенням сесії Кіровоградського районної ради № 368 від 07.08.2015, прийнято рішення про укладання договору оренди нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТЕКАР-ГРУП" терміном на 2 роки 11 місяців (а.с. 16-24).

01.01.2016, на підставі вищезазначеного протокольного рішення та Статуту Кіровоградської центральної районної лікарні, рішенням Кіровоградської районної ради № 216 від 12.12.2008 (а.с. 25, 27-47), якими надано право головному лікарю установи укладати договори оренди майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл Кіровоградського району, між Кіровоградською ЦРЛ (Орендодавець) та ТОВ "АПТЕКАР-ГРУП" (Орендар) укладено договір № 1 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кіровоградського району (далі - Договір оренди) (а.с. 57-59).

Зазначений Договір є типовим договором оренди і затверджений рішенням Кіровоградської районної ради № 232 від 20.03.2009 (а.с. 48-56).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець на підставі акту приймання -передачі передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно спільної власності територіальних громад сіл Кіровоградського району (далі - Майно), частину допоміжної кімнати стаціонару першого поверху Кіровоградської центральної районної лікарні площею 18 м кв., розміщеної на земельній ділянці площею 18 м. кв. за адресою: 25014, м. Кропивницький, вул. Аерофлотська, 5 (в теперішній час - вул. ОСОБА_3), вартість якого визначена на підставі балансу і становить станом на 01.01.2016 балансову вартість в сумі 10 931,58 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Майно передається в оренду з метою розміщення аптечного пункту.

Пунктом 3.1. Договору, цей Договір набуває чинності з 01.01.2016 та діє до 30.11.2018, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та підписання акта приймання-передачі орендованого майна..

Відповідно до пункту 4.2. Договору, плата, яка справляється з Орендаря майна складається з плати за користування ним (орендної плати) і плати за користування земельною ділянкою.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл району, затвердженої рішенням Кіровоградської районної ради № 249 від 16.08.2013 року (а.с. 62-63) і відповідно заяви ТОВ "АПТЕКАР-ГРУП" становить за перший місяць оренди - січень 2016 року 550,99 грн, що вказана в його заяві конкурсній комісії, і становить за першій місяць оренди -січень 2016 року розмір 550,99 грн (п. 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.3. Договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць помножений на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.4. Договору, орендна плата перераховується орендодавцю до 15-го числа наступного місяця, після місяця, за який здійснюється платіж.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв майно, обумовлене Договором оренди, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 01.01.2016 (а.с. 60).

Як вказує позивач, з лютого 2017 відповідач перестав належним чином виконувати умови Договору, в тому числі, щодо своєчасної сплати орендної плати та плати за комунальні послуги.

30.11.2018 строк дії Договору оренди № 1 від 01.01.2016 закінчився.

У зв'язку з закінченням строку дії Договору позивачем направлено відповідачу лист №913 від 13.12.2018, в якому повідомлено про закінчення строку дії Договору, наявність заборгованості за Договором на загальну суму 28 098,93 грн та запропоновано оплатити борг в добровільному порядку, повернути орендоване майно відповідно до умов Договору (а.с. 85).

Крім того, як зазначено у п. 4.5. Договору, до орендної плати не включаються комунальні послуги, такі суми сплачуються орендарем окремо за відповідними договорами.

На виконання вказаного пункту Договору між сторонами укладено два договори на користування комунальними послугами б/н від 01.01.2016 та № 11 від 01.01.2017 (а.с. 73-75).

Згідно п. 2 Розділу «Строк дії договору» зазначених договорів на користування комунальними послугами, договір може бути пролонговано терміном на 1 рік, якщо до закінчення договору ні одна з сторін письмово не заявила про намір розірвання договору.

На 2018 рік договір на користування комунальними послугами сторонами не укладався, питання про намір розірвання сторонами цього договору не ставилося, отже договір № 11 від 01.01.2017є пролонгованим на 2018 рік, що підтверджується позивачем.

Згідно з актами звірки № 1 від 01.12.2018, № 2 від 01.12.2018, № 3 від 01.12.2018 та № 4 від 01.12.2018 загальна сума заборгованості складає 28 098,93 грн (а.с. 90-95). Вказані акти направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується копією опису вкладення (а.с. 87а).

Відповідач відповіді на лист позивача не надав, а отже відмовився від підписання зазначених актів звірки.

Факт отримання рекомендованого листа та актів звірки підтверджується матеріалами справи (а.с. 86).

31.01.2019 відповідачу повторно направлено лист №87/1 з вказаними вище актами звірки та направлено розрахунок неустойки (штрафу, пені) в розмірі 2203,96 грн, відповідно до якого у разі несвоєчасного повернення майна орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування Майном за час прострочення (а.с. 88-96).

Оскільки Орендар заборгованість за Договором не сплатив, позивач з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільний кодекс України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільний кодекс України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою, укладений між Кіровоградською ЦРЛ та ТОВ "АПТЕКАР-ГРУП" договір є договором оренди комунального майна, правовідносини за яким врегульовані нормами глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 1 пункту 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Договір оренди, укладений із відповідачем припинив свою дію 30.11.2018, у зв'язку із закінченням строку на який він укладався.

Орендна плата, щодо якої у відповідача існує заборгованість, нарахована позивачем у період дії договору оренди.

У розділі 4 Договору сторонами було погоджено, що плата, яка справляється з Орендаря майна складається з орендної плати та плати за користування земельною ділянкою та визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл району, затвердженої рішенням Кіровоградської районної ради № 249 від 16.08.2013 і становить за першій місяць оренди -січень 2016 -550,99 грн.

З метою належного виконання Орендарем своїх зобов'язань за Орендним договором в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та плати за користування земельною ділянкою, позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки (а.с. 133-197).

Проте, відповідач в порушення умов Договору щодо своєчасної сплати орендної плати не здійснював, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі у розмірі 12 608,08 грн за період з 01.02.2017 по 30.11.2018 та заборгованість зі сплати податку за землю у розмірі 522,64 грн за період з 01.02.2017 по 01.03.2018, що підтверджується розрахунками позивача (а.с. 202, 206).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем, належними та допустимими доказами доведено обставини на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог. Натомість, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання із внесення у визначені строки орендної плати, належним чином не виконав. Належних доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання та відсутності заборгованості чи спростування факту наявності заборгованості у розмірах, пред'явлених позивачем до стягнення, відповідач суду не надав.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором № 1 від 01.01.2016 у розмірі 12 608,08 грн та заборгованості зі сплати податку за землю у розмірі 522,64 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення платежу по орендній платі в розмірі 56,87 грн за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 та штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості в розмірі 3 604,09 грн суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

У даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак суд зазначає про наявність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу.

Згідно підпункту 10.2.2. пункту 10.2. Розділу 10 Договору 1 від 01.01.2016, у випадку несвоєчасної сплати орендної плати орендар несе відповідальність до пункту 4.9. Розділу 4 Договору, а саме: орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі перераховується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми заборгованості за кожний прострочений календарний день оплати відповідно до чинного законодавства України.

У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість по ній складає загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Таким чином, вимога про стягнення з ТОВ "АПТЕКАР-ГРУП" 3 604,09 грн, що становить 50% суми заборгованості підлягає задоволенню.

За наведеним розрахунком позивача (а.с. 203), останній розраховує пеню за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 на суму 7 208,17 грн.

Вказана сума (7 208,17 грн), на яку позивач нараховує пеню, включає в себе суми заборгованості по орендній платі починаючи з січня 2018 по листопад 2018.

Разом з цим, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд враховує правову позицію, викладену у пункті 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, відповідно до якої щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи зазначене позивач при нарахуванні пені неправомірно змінив шестимісячний строк нарахування пені на суму за кожний місяць оренди відповідно до Договору № 1 від 01.01.2016.

Так, згідно умов Договору орендна плата вноситься до 15 числа наступного місяця після місяця, за який здійснюється платіж.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд вважає правильним нарахування пені на суму 3 317,70 грн (яка включає в себе суми заборгованості по орендній платі починаючи з липня 2018 по листопад 2018) за період з 01.02.2019 по 08.02.2019, що становить 26,18 грн.

В іншій частині розмір пені виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та є необґрунтованим, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову про її стягнення.

Таким чином, пеня яка підлягає стягненню за прострочення сплати орендних платежів за Договором № 1 від 01.01.2016 становить 26,18 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу по сплаті податку за землю в сумі 2,06 грн та 130,66 грн штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за прострочення платежів по сплаті податку на землю.

Зі змісту Договору № 1 від 01.01.2016 вбачається, що останній не містить умов щодо сплати пені та штрафу у разі прострочення платежів по сплаті податку на землю, а містить умови про стягнення пені та штрафу за прострочення орендної плати, яка, згідно умов Договору, складається з плати за користування майном (частина допоміжної кімнати стаціонару 1 поверху загальною площею 18,0 м.кв) та не включає в себе плату за користування земельною ділянкою.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення платежу по сплаті податку за землю в сумі 2,06 грн та 130,66 грн штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користуванням майном після завершення дії Договору в сумі 2 203,96 грн.

Пунктом 10.2.3. Договору оренди № 1 від 01.01.2016 визначено, що у разі несвоєчасного повернення майна Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Згідно положень частини 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що Договір оренди № 1 від 01.01.2016 закінчив свою дію 30.11.2018, а відповідачем станом на 31.01.2019 майно з оренди повернуто не було, позивач нарахував відповідачу неустойку відповідно до п. 10.2.3 Договору (а.с. 96).

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що він відповідає фактичним обставинам справи, а тому, з підстав викладеного, вимоги про стягнення неустойки у розмірі 2 203,96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог позивача є також стягнення 4 736,57 грн боргу за несплату комунальних послуг у розмірі та 38 22 грн боргу за несплату комунальних послуг по вивезенню побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено два договори на користування комунальними послугами б/н від 01.01.2016 та № 11 від 01.01.2017 (а.с. 73-75).

Згідно п. 2 Розділу «Строк дії договору» зазначених договорів на користування комунальними послугами, договір може бути пролонговано терміном на 1 рік, якщо до закінчення договору ні одна з сторін письмово не заявила про намір розірвання договору.

На 2018 рік договір на користування комунальними послугами сторонами не укладався, питання про намір розірвання сторонами цього договору не ставилося, отже договір № 11 від 01.01.2017 є пролонгованим на 2018 рік, що підтверджується позивачем.

Згідно предмету вказаних договорів визначено, що Договором оренди передбачено передача Користувачу в оренду частину допоміжної кімнати стаціонару першого поверху загальною площею 18 кв. м. В процесі здійснення діяльності ЦРЛ надає можливість Користувачу користуватися наявними комунальними послугами, а саме: електроенергією, теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням, вивезенням побутових відходів.

Пунктами 1 розділу "Порядок розрахунків" вказаних договорів визначено, що оплата наданих комунальних послуг Користувачем здійснюється до 10-го числа наступного за звітним місяцем. Користувач на підставі наданих рахунків здійснює оплату спожитих комунальних послуг на розрахунковий рахунок ЦРЛ.

Суд враховує, що вказані договори на користування комунальними послугами б/н від 01.01.2016 та № 11 від 01.01.201 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з лютого 2017 по листопада 2018 позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується виставленими рахунками, які останнім належним чином оплачені не були. Факт отримання комунальних послуг у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідачем не спростовано.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 204) борг по наданим комунальним послугам за період лютий 2017-листопад 2018 становить 4 736,57 грн (а.с. 204) та борг по комунальним послугам по вивезенню побутових відходів становить 38,22 грн (а.с. 200).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок по наданим комунальним послугам, суд встановив, що згідно рахунку № 135 від 15.03.2018 до сплати за комунальні послуги надані в лютому 2018 підлягає сума 268,73 грн, тоді як позивач зазначає суму 289,33 грн (а.с. 170)

Крім того, згідно рахунку № 439 від 01.10.2018 сума, яка підлягає сплаті за комунальні послуги надані у вересні 2018 становить 212,49 грн (а.с.189), тоді як позивач у своєму розрахунку вказує інший рахунок з іншим номером та з іншою сумою, а саме рахунок № 431 від 01.10.2018 на суму 213,87 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок по наданим комунальним послугам по вивезенню побутових відходів, суд встановив, що згідно рахунку № 334 ВІД 02.08.2017 за надані послуги у липні 2017 сума, яка підлягає сплаті становить 1,56 грн (а.с 149), тоді як позивачем зазначено 1,99 грн. Крім того, як вбачається з розрахунку самого ж позивача, вказаний рахунок було оплачено відповідачем, а отже позивачем безпідставно включено дану суму до розрахунку заборгованості.

Рахунок № 547 від 12.12.2017 на суму 1,99 грн взагалі відсутній, а тому дана сума також не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, з урахуванням правильних сум, згідно виставлених відповідачу рахунків, суд вважає, що сума боргу по комунальним послугам, яка підлягає стягненню становить 4 714,59 грн, а сума боргу по комунальним послугам за вивезення побутових відходів становить 35,80 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

За прострочення оплати комунальних послуг та послуг по вивезенню побутових відходів позивач просить стягнути пеню відповідно у сумі 17,24 грн та 0,21 грн за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 (а.с. 205, 201).

Відповідно до п. 1 розділу "Відповідальність сторін" згідно договорів на користування комунальними послугами встановлено, що у разі порушення термінів оплати за використані послуги Користувач сплачує ЦРЛ пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені, розрахунок та сума якої обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, відповідає вимогам наведеного вище законодавства.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось вище, позивач при нарахуванні пені неправомірно змінив шестимісячний строк нарахування пені на суму за кожний місяць користування послугами.

Так, згідно умов Договору оплата наданих комунальних послуг здійснюється до 10-го числа наступного за звітним місяцем.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд вважає правильним нарахування пені:

- за несплату комунальних послуг на суму 1 035,67 грн (яка включає в себе суми заборгованості по орендній платі починаючи з липня 2018 по листопад 2018) за період з 01.02.2019 по 08.02.2019, що становить 8,17 грн.

- за несплату комунальних послуг по вивезенню побутових відходів на суму 13,25 грн (яка включає в себе суми заборгованості по орендній платі починаючи з липня 2018 по листопад 2018) за період з 01.02.2019 по 08.02.2019, що становить 0,10 грн.

В іншій частині розмір пені виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та є необґрунтованим, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову про її стягнення.

Таким чином, пеня яка підлягає стягненню за прострочення сплати комунальних платежів становить 8,17 грн, за прострочення сплати комунальних послуг за вивезення побутових відходів пеня 0,10 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Кіровоградської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКАР-ГРУП" підлягають частковому на суму 23 723,61 грн, з яких: 12 608,08 грн боргу по орендній платі, 26,18 грн пені за прострочення платежу по орендній платі, 3 604,09 грн штрафу, 522,64 грн боргу по сплаті податку на землю, 4 714,59 грн боргу по комунальним послугам, 8,17 грн пені за прострочення платежу за комунальні послуги, 35,80 грн боргу по комунальним послугам по вивезенню побутових відходів, 0,10 грн пені за прострочення платежу за користування комунальними послугами по вивезенню сміття, 2 203,96 грн неустойки. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно розрахунку судових витрат позивач заявив до стягнення витрати, пов'язані з направленням на адресу відповідача рекомендованого листа та актів звірки у розмірі 30,00 грн, а також 50,00 грн за направлення відповідачу позову з додатками.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Аналізуючи витрати позивача на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії «витрат, пов'язаних з розглядом справи», а відтак і до категорії «судових витрат» - їх пов'язаність з вчиненням інших «процесуальних дій».

В викладеного вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати пов'язані з направленням на адресу відповідача позову з додатками, є такими, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, витрати, пов'язані з направлення відповідачу рекомендованого листа та актів звірки суд не відносить до витрат, які пов'язані з вчинення процесуальних дій, оскільки такі документи направлялись відповідачеві до звернення позивачем до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат пов'язані з направленням на адресу відповідача позову з додатками, позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек №3000046156 від 21.02.2019 на суму 45,20 грн.

Дослідивши вказані документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат, однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін судових витрат за направлення позовних матеріалів відповідачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача 44,83 грн витрат за направлення відповідачу позовних матеріалів.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКАР-ГРУП" (25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 75; ідентифікаційний код: 36904818) на користь Кіровоградської центральної районної лікарні (25014, м. Кропивницький, вул. Олега Паршутіна, 5; ідентифікаційний код: 01995120) 12 608,08 грн боргу по орендній платі, 26,18 грн пені за прострочення платежу по орендній платі, 3 604,09 грн штрафу, 522,64 грн боргу по сплаті податку на землю, 4 714,59 грн боргу по комунальним послугам, 8,17 грн пені за прострочення платежу за комунальні послуги, 35,80 грн боргу по комунальним послугам по вивезенню побутових відходів, 0,10 грн пені за прострочення платежу за користування комунальними послугами по вивезенню сміття, 2 203,96 грн неустойки, а також 1905,18 грн судового збору та 44,83 грн судових витрат за направлення відповідачу позовних матеріалів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Кіровоградській центральній районній лікарні за адресою: 25014, м. Кропивницький, вул. Олега Паршутіна, 5 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Аптекар-Груп" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 75.

Повне рішення складено 02.05.2019.

Суддя В.В.Тимошевська