Рішення № 81480411, 23.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/19/19

Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А, код ЄДРПОУ 31916457)

про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №14-30 від 18.01.2019)

відповідача: ОСОБА_2 (дов. №270 від 11.03.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 14/4-1470 від 16.11.2018 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення 267186,15 грн 3% річних, 3481297,99 грн втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

05.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 14.01.2019, подано заяву №14/4-249 від 31.01.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 11.02.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 11.03.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

26.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

В судовому засіданні 11.03.2019 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.03.2019.

25.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла відповідь позивача на відзив.

В судовому засіданні 25.03.2019 суд заслухав представників сторін, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляд по суті на 09.04.2019.

В судовому засіданні 09.04.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з’явився, зобов’язав позивача надати пояснення щодо правового регулювання нарахування втрат від інфляції в контексті поданого ним розрахунку, оголосив перерву у судовому засіданні до 23.04.2019.

16.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли пояснення позивача по суті спору.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд заслухав представників сторін, позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (покупець) укладено договір № 13/3528-БО-17 купівлі-продажу природного газу;

- згідно актів приймання-передачі природного газу за 2013 рік продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 12640386,02 грн;

- відповідач заборгованість за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 за газ, спожитий в 2013 році, сплачував несвоєчасно, повністю розрахувався в 2017 році.

- у зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 267186,15 грн 3% річних та 3481297,99 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” його включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, на підставі чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 має бути погашена за рахунок видатків державного бюджету в рамках процедури врегулювання заборгованості та не підлягає стягненню з відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що звертався до позивача з листом у якому просив укласти договір про реструктуризацію, проте відповідач повідомив позивача про згоду на укладення договору про реструктуризацію за умови надання гарантії. Водночас, відповідач посилається на договір від 09.11.2017 № 107/332-в та зазначає, що за умовами вказаного договору сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору не мають претензій до один одного стосовно предмета договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (покупець) укладено договір № 13/3528-БО-17 купівлі-продажу природного газу. Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, відтак його умови цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України, підприємствами які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.1., 3.4. договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень – квітень 2013 року та жовтень – грудень 2013 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 12640386,02 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов’язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачував за газ, спожитий у 2013 році, несвоєчасно та з порушенням, встановлених договором, строків.

У зв’язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним договором. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14 позов задоволено, вирішено стягнути з Комунального підприємства “Васильківтепломережа” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 7338098,94 грн боргу, 920161,99 грн пені, 1490512,11 грн інфляційних, 443291,83 грн 3% річних.

Крім того, 14.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем укладено договір № 787/30 про організацію взаєморозрахунків, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 4575374,28 грн.

18.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 544/375-в за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 346537,50 грн.

18.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 515/375-в за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 2641810,77 грн.

09.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 107/332-в за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету. Договором, зокрема, врегульовано процес погашення заборгованості за 2013 рік за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 917297,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгованість за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 за газ, спожитий в 2013 році, сплачував несвоєчасно, повністю розрахувався (за рахунок субвенцій з бюджету та власних коштів) лише в 2017 році.

У зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 267186,15 грн 3% річних та 3481297,99 грн втрат від інфляції, нарахованих за періоди, що не охоплені рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14.

Суд, дослідивши матеріли справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” його включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, на підставі чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 має бути погашена за рахунок видатків державного бюджету в рамках процедури врегулювання заборгованості та не підлягає стягненню з відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що звертався до позивача з листом у якому просив укласти договір про реструктуризацію, проте відповідач повідомив позивача про згоду на укладення договору про реструктуризацію за умови надання гарантії. Водночас, відповідач посилається на договір від 09.11.2017 № 107/332-в та зазначає, що за умовами вказаного договору сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору не мають претензій до один одного стосовно предмета договору.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

03.11.2016 прийнято ОСОБА_3 України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - ОСОБА_3), який набрав чинності 30.11.2016.

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 1, 2 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 168 від 10.07.2017 відповідача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до ст. 4 Закону взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема, кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), яка не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

За змістом ч.ч. 4, 7, 8 ст. 5 Закону виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету). Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Частина 2 ст. 179 Господарського кодексу України визначає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів - господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. ОСОБА_3 є спеціальним законом, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Цим законом прямо передбачено обов'язок позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/397/18).

Частиною 2 ст. 5 Закону встановлено, що реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що теплопостачальні та теплогенеруючі організації з метою участі у процедурі реструктуризації мають узгодити розмір кредиторської заборгованості із відповідним органом, бути включені до Реєстру та укласти договір про реструктуризацію заборгованості з продавцем природного газу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Отже, укладення договору про реструктуризацію є обов’язковим для зазначених суб’єктів та саме на підставі такого договору здійснюється реструктуризація заборгованості.

Відповідач зазначив, що звертався до позивача з листом якому просив укласти договір про реструктуризацію, проте відповідач листом № 26-8091/1.8-17 від 09.11.2017 повідомив відповідача про згоду на укладення договору про реструктуризацію за умови надання договору гарантії.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що останнім після отримання листа № 26-8091/1.8-17 від 09.11.2017 не вчинялось жодних юридично-значимих дій для спонукання позивача до укладення договору про реструктуризацію заборгованості або ж, у випадку ухилення позивача від підписання договору, шляхом подання відповідного позову до суду.

Виходячи з наведеного, заперечення відповідача щодо того, що у зв’язку з участю відповідача у процедурі реструктуризації суми заборгованості, остання не можу бути стягнута з відповідача, судом відхиляються.

Водночас, суд погоджується з запереченнями відповідача про те, що, зокрема, на заборгованість яка була погашена відповідно до договору від 09.11.2017 № 107/332-в про організацію взаєморозрахунків, не нараховуються 3% річних та втрати від інфляції, що передбачено умовами самого договору та вимогами чинного законодавства.

Проте, суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що 3% річних та втрати від інфляції розраховано позивачем виключно на ті суми заборгованості, що не були предметом договорів про організацію взаєморозрахунків та сплачувались за рахунок субвенцій з державного бюджету, а, навпаки, сплачувались за власні кошти відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Водночас, суд перевіривши розрахунок 3% річних та втрати від інфляції, що нараховані позивачем на суму заборгованості за газ, спожитий у квітні 2013 року, встановив, що ним частково здійснено нарахування на заборгованість, що була погашена до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, отже, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Тож, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості за газ, спожитий у квітні 2013 року, за зазначений позивачем період, виходячи із суми заборгованості, що не була погашена до набрання чинності вказаним законом – 139090,35 грн, та встановив, що сума 3% річних та втрат від інфляції за вказаними зобов’язаннями складає 5395,94 грн та 209014,49 грн відповідно.

В решті розрахунок позивача є арифметично вірним та складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 266951,89 грн 3% річних та 3457291,05 втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А, код ЄДРПОУ 31916457) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 266951,89 грн 3% річних, 3457291,05 втрат від інфляції, а також 55863,64 грн судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз