Постанова № 81479672, 26.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1671/19

3/212/574/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли із Полку патрульної поліції в місті Кривий ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого у Національній Гвардії України, мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Сторони у справі про адміністративне правопорушення: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, представник особи – адвокат ОСОБА_3,

встановив:

У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 101800 від 14.02.2019 року, водій ОСОБА_2 14.02.2019 року о 23.31 годині, в Дніпропетровській області, м. Кривого Рогу , Покровського району, по вул.. Ракітіна, керував транспортним засобом ВАЗ 21144, днз АЕ0544СТ, в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820, результат огляду 1,20 проміле, в присутності двох свідків, водій з результатом алкотестера погодився. Зафіксовано на бодікамеру 00008.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9А ПДР України, його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз'яснені вимоги ст. 268 КУпАП України й зміст ст. 63 Конституції України.

ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, останній неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, однак неодноразово надавав суду клопотання про відкладення розгляду справи на інші дати.

Представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 також у судове не з’явився, про дату. Час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, неодноразова надав заяви про відкладення розгляду справи.

Зокрема, 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи та надати йому можливість ознайомитися із матеріалами справи та допуску до справи для захисту його прав адвоката.

27 лютого 2019 року ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи та розгляд справи було відкладено для надання йому можливості залучити до участі адвоката.

11 березня 2019 року представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 надав суду заяву про відкладення розгляду справи та надати йому можливість ознайомитися із матеріалами справи. З матеріалами справи був ознайомлений 11 березня 2019 року та розгляд справи був відкладений до 21 березня 2019 року.

21 березня 2019 року представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливістю прийняття участі у розгляді справи 21 березня 2019 року, доказів на підтвердження неможливості з’явитися у судове засідання до суду не подав.

16 квітня 2019 року втретє через канцелярію суду представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав заяву про відкладення розгляду справи 16 квітня 2019 року через неможливість явки у судове засідання на 10-00 годину ОСОБА_2 у зв’язку із відрядженням, доказів на підтвердження відрядження до суду не подав. Розгляд справи був відкладений на 26 квітня 2019 року на 12-30 годину.

26 квітня 2019 року об 11-14 годині ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_3 особисто подали заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату через перебування адвоката ОСОБА_3 у поїздці у м. Одеса, доказів до заяви на підтвердження викладеного також не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 з метою уникнення адміністративної відповідальності умисно затягує розгляд справи.

Згідно ст. 268 КУпАП явка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не обов’язкова, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підстав наявних у справі доказів.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність особи за: керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з’ясовує обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід’ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: “OZTURK v. GERMANY” від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та “Швидка проти України” від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).

Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.

Детально вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_2 у суді встановлена та підтверджена наступними доказами, а саме протоколом серії БД №101800 від 14.02.2019 про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано, що водій ОСОБА_2 14.02.2019 року о 23.31 годині, в м. Кривий Ріг, по вул. Ракітіна, керував транспортним засобом ВАЗ 21144, днз АЕ0544СТ, у стані алкогольного сп’яніння, огляд проводився за згодою водія за допомогою газоаналізатору «Драгер» 6820, результат 1,20 проміле (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно яких ОСОБА_2 в їхній присутності пройшов огляд на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотест Драгер, проба позитивна 1,20 проміле (а.с.3,4), рапортом поліцейського ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, відповідно до якого, екіпажем патрульної поліції №152 був виявлений транспортний засіб марки ВАЗ 21144, днз АЕ0544СТ у якого в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, в ході бесіди з водієм, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп’яніння, водій в присутності двох свідків пройшов огляд на стан сп’яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат огляду 1,20 проміле, з результатом огляду погодився (а.с. 2), дослідженим СД диском у якому чітко зафіксовано керування водієм ОСОБА_2 транспортним засобом ВАЗ21144, д.н.з. НОМЕР_1 та проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у присутності двох свідків за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820 на місці зупинки, ознайомлення ОСОБА_2 з правами та обов’язками передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КупАП та складанням протоколу із зазначенням дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, результатами огляду на стан сп’яніння та роз’яснення можливості незгоди з проведеним оглядом. Крім того, не заперечував, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння, та просив дозволити йому доїхати до дому без складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, посилаючись на місце своєї служби (а.с. 8), актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820, за результатами якого у водія ОСОБА_2 виявлено позитивний результат 1,20 проміле. При проведенні огляду приймали участь свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4 З результатами огляду ОСОБА_2 погодився, про що свідчить підпис останнього в акті (а.с.5,6).

З довідки від 15.02.2019, виданою т.в.о.інспектора ВАП полку ПП в м. Кривий Ріг УПП ОСОБА_6, вбачається, що громадянин ОСОБА_2 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії ВХТ № 080679 категорії А,В. (а.с. 7)

Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів по справі не вбачається.

Протокол про адміністративне правопорушення, як доказ ніким не спростовувався. Доказів, які спростовують дані протоколу про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Відеозаписом з місця події здійсненого за допомогою бодікамери у безперервному режимі, який переглядав суд, підтверджуються обставини зазначені у протоколі.

Відеозапис співвідноситься та узгоджується з доказами, що були отримані в судовому засіданні.

Встановлені судом обставини, об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом 14.02.2019 о 23-31 годині у стані алкогольного сп’яніння .

Даючи оцінку вищевказаним доказам, в їх сукупності, суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та погоджується з кваліфікацією цих дій правопорушника за ч.1 ст.130 КУпАП.

Виходячи із вищевикладеного, дослідивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку про накладення на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керуванням транспортним засобом в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 24, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя -

постановив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 384,20 гривень (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подаються до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: О. Н. Борис