Ухвала суду № 81478358, 22.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

22.04.2019р. Справа №905/120/19

за позовом: Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м.Дніпро

до відповідача 1: Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс», м.Маріуполь

про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору підряду

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

прокурор: Владимирець А.О. - за посвідч.

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_1 – адв.

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс», м.Маріуполь про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства Маріупольської міської ради «Міське управління капітального будівництва» про визнання переможцем відкритих торгів за №UA-2018-06-26-001506-a Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс», оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій №4 від 03.08.2018 року;

- визнання недійсним договору підряду №111/2018 від 20.08.2018р. на суму 87997779 грн, укладеного між Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс» і припинення його виконання на майбутнє.

В обґрунтування позову прокурор посилався на наявність численних порушень при проведенні Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» торгів, за результати яких переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс».

У відзиві №423371 від 19.02.2019р. відповідач 1 зазначав, зокрема, про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України.

26.02.2019р. від відповідача 1 надійшло клопотання №425271 від 21.02.2019р. про залишення позовної заяви без розгляду.

У запереченнях №01-45-828вих19 від 12.03.2019р. та відповіді №01-45-827вих19 від 12.03.2019р. на відзив відповідача 1 Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 зазначав про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

У судовому засіданні 22.04.2019р. прокурор наполягав на відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача 2 будь-яких пояснень з приводу заявленого відповідачем 1 клопотання не надав.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закон України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно з ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 вказаного кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява №61517/00, п.27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009р., заява №42454/02, п.35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб’єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

За приписакми ч.3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

За приписами п.10 ч.1 ст.10 вказаного нормативно-правовго акту органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як визначено у підпункті 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою №43 від 03.02.2016р. Кабінету Міністрів України (надалі - Положення), Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відтак, з огляду на приписи Положення, у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а також і в інших державних органів наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Як свідчать матеріали справи, прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» порушенням законності у сфері публічних закупівель в результаті укладання правочину всупереч визначеному законом порядку проведення публічних закупівель, що призводить до неправомірного витрачання коштів комунального підприємства. За твердженням прокурора, зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, у незабезпеченні наповнення місцевого бюджету, унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади оскільки обсяг фінансування з міського бюджету склав 87997779 грн відповідно до Плану фінансування до договору підряду від 20.08.2018р. №111/2018.

Разом з тим, прокурором не наведено в чому полягає шкода, яка може бути спричинена державі, не розраховано її розмір (приблизну суму збитків понесених державою внаслідок укладення правочину на визначених сторонами умовах та оцінка їх невигідності для територіальної громади в порівнянні із наслідками недійсності правочину у разі задоволення цього позову), не визначено критеріїв оцінки істотності шкоди.

Прокурором підтверджено повідомлення позивача про звернення до суду із цим позовом (лист №69-16596вих18 від 28.12.2018р.). Однак, повідомлення, подане прокурором на підтвердження підстав здійснення представництва інтересів держави в суді при зверненні із цим позовом не доводить, що позивач не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. Окрім того, таке повідомлення було надіслано позивачу разом з позовними матеріалами.

Зі змісту доданого до позову листа №04-05-31-17-03/7519 від 14.12.2018р. Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області слідує, що у відповідь на лист №69-15203вих18 від 28.11.2018р. Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 щодо можливих порушень законодавства у сфері закупівель Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» вказаним управлінням зазначено про намір розглянути визначені прокурором факти при прийнятті рішення щодо проведення моніторингу спірної закупівлі.

При цьому, вже 28.12.2018р. Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом, чим фактично підмінив орган, уповноважений на виконання відповідних функцій.

У поясненнях по суті справи б/н від 05.02.2019р., відповіді б/н від 26.02.2019р. на відзив відповідача 1 Східний офіс Державної аудиторської служби України зазначав, що управлінням не проводився державний фінансовий аудит та/або ревізія Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» за 2018 рік, не проводилась перевірка чи моніторинг зазначеної процедури закупівлі, а також відсутня в затвердженому плані заходів державного фінансового контролю на поточний рік. Відтак, за твердженням позивача, в управління відсутні правові підстави для пред’явлення вимоги щодо усунення виявлених порушень з огляду на те, що такі повноваження надані управлінню виключно за результатами інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, що не проводилися.

Проте, поважних причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом ані позивачем, ані прокурором до матеріалів позову не представлено.

Прокурором та позивачем не доведено у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета прийняття рішення тендерним комітетом та вчинення на підставі тендерного рішення спірного правочину, оскільки самі по собі посилання на порушення при укладенні спірних правочинів вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та невжиття позивачем відповідних заходів щодо усунення порушень при використанні бюджетних коштів, не є безумовними правовими підставами для здійснення представництва в суді інтересів держави прокурором.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявість підстав для здійснення представництва у цій справі.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи наведене, позовна заява Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс» про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору підряду залишається господарським судом без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Тобто, питання щодо повернення судового збору з державного бюджету може буде вирішено господарським судом після надходження до суду відповідного клопотання прокуратури.

Керуючись ст.ст.226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м.Дніпро до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», м.Маріуполь та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Сервіс», м.Маріуполь про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору підряду.

Вступну та резолютивну частину ухвали складено та підписано 22.04.2019р.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.2019р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця