Рішення № 81477858, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/11645/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства внутрішніх справ УкраїнидоМіністерства юстиції Українипровизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач, МВС України) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2016 ВП №51080328 про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем вжито заходів щодо рішення суду стосовно надання відповіді. Позивач вважає постанову про накладення штрафу необґрунтованою, винесеною у порушення положень ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки при її винесенні відповідачем не урахована наявність у боржника поважних причин невиконання рішення суду у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2016 відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №6691 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/11645/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 справу прийнято до провадження судді Добрівської Н.А. та призначено попереднє судове засідання.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У попередньому судовому засіданні, призначеному на 10.04.2018, судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В подальшому, за згодою представників сторін суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови МВС України щодо надання відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян (до числа яких входять вищі посадові особи держави) з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр) та зобов'язання надати відповідь на зазначений запит.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2015 в адміністративній справі №826/13298/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2015 в адміністративній справі №826/13298/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною відмови МВС України у наданні ОСОБА_1 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр) та зобов'язання надати таку інформацію, постановлено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову:

- визнано протиправною відмову МВС України щодо надання ОСОБА_1 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).

- зобов'язано МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 судом 08.04.2016 видано виконавчий лист №826/13298/15.

ОСОБА_1, як стягувач за виконавчим листом №826/13298/15, звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про виконання рішення суду і відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 13.05.2016 відкрито виконавче провадження №51080328 з примусового виконання виконавчого листа №826/13298/15, виданого судом 08.04.2016 про зобов'язання МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).

За цим виконавчим провадженням №51080328 стягувачем зазначено ОСОБА_1, а боржником - МВС України. Боржнику встановлено строк для добровільного виконання судового рішення, згідно виконавчого документу, до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з невиконанням рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин, на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 06.07.2016 ВП №51080328 накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV у редакції на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України..

Згідно статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положення частини першої статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою статті 25 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, як встановлено судом, на виконання зазначених приписів Закону, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.05.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51080328 щодо примусового виконання виконавчого листа №826/13298/15, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 08.04.2016 про зобов'язання МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2016 направлена на адресу МВС України у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 25 Закону №606-XIV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з приписами частин першої і другої статті 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Згідно з вказаними положеннями Закону підставою для накладення штрафу за невиконання боржником рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є відсутність поважних причин невиконання.

Проаналізувавши вказані положення Закону №606-XIV, суд приходить до висновку, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк.

У зв'язку з відсутністю станом на 06.07.2016 у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №826/13298/15, останньою, в рамках виконавчого провадження №51080328, винесено постанову про накладення на МВС України штрафу у розмірі 680,00 гривень.

Копію вказаної постанови МВС України отримала 14.07.2016, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач не вжив заходів щодо своєчасного та належного виконання рішення суду та вимоги державного виконавця.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання постанови державного виконавця та рішення суду листом МВС України від 18.07.2016 №22/5-2085 ОСОБА_1 надано відповідь, у якій зазначено, що частиною 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Отже, у разі відшкодування витрат відповідь буде надана у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги вказані посилання позивача як на поважність причин невиконання рішення суду та вимогу державного виконавця, оскільки по-перше, статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями статті 129 Конституції України. Крім того, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

По-друге, у позивача було достатньо часу на виконання рішення суду з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження до винесення постанови про накладення штрафу. Більше того, вказаний лист, на який позивач посилається як на підтвердження виконання рішення суду, був надісланий стягувачу уже після отримання постанови про накладення штрафу.

Суд наголошує, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов'язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

Зважаючи на вищезазначене та беручи до уваги те, що вимоги постанови державного виконавця та рішення суду не виконані позивачем без поважних причин у встановлений строк, державний виконавець був зобов'язаний накласти на боржника штраф у розмірі 680,00 грн, прийнявши відповідну постанову від 06.07.2016.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська