Рішення № 81477815, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/11335/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (надалі - позивач, Товариство) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування ТОВ «ДЦ УКРАЇНА» пені у розмірі 31848,68 грн за період з 20.11.2014 по 04.02.2016 року;

- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби скасувати пеню у розмірі 31848,68 грн. та внести зміни до інтегрованої картки платника ПДВ ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», шляхом скасування (виключення) облікової операції з нарахування пені у розмірі 31848,68 грн. за період з 20.11.2014 по 04.02.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що грошове зобов'язання з ПДВ сплачене в листопаді 2014 року, внаслідок чого нарахування пені в лютому 2016 року є неправомірним.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Посилається на те, що позивачем самостійно було подано уточнюючу податкову декларацію в лютому 2016 року за жовтень 2014 року, якою збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 160 581,00 грн та сплачено штраф в сумі 4818 грн, внаслідок чого нарахування пені проведено в автоматичному режимі цілком правомірно.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2014р. позивачем подано основну декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року (реєстраційний № 9067951937), згідно якої податкове зобов'язання з податку на додану вартість до сплати в бюджет визначено в сумі 2 504 431 грн.

Сума податкового зобов'язання була сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №24612 від 26.11.2014 р. та не заперечується відповідачем.

Однак, в подальшому позивачем було виявлено обставини не врахування в показниках податкового декларації за жовтень 2014 року відповідних показників податкової накладної №16 від 13.10.2014 на загальну суму 1 209 702,00 грн, в т.ч. ПДВ - 201 617,00 грн.

Як наслідок, 31.12.2015р. Товариством було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, в якому зменшено грошове зобов'язання з 2 504 431 грн до 2 243 850 грн.

В подальшому, враховуючи обмеження щодо строку включення показників податкової накладної до податкової звітності (365 днів), позивачем прийнято рішення виключити показники податкової накладної №16 від 13.10.2014 з показників податкової декларації за жовтень 2014 року, внаслідок чого до контролюючого органу Товариством подано 04.02.2016 p. другий уточнюючий розрахунок та розрахунки коригування, відповідно до яких податок на додану вартість до сплати в бюджет за жовтень 2014 року знову визначено у сумі 2 504 431 грн.

При цьому, позивачем відповідно до вимог абз. «а» п.50.1 Податкового кодексу України, в зв'язку з самостійним виявленням факту заниження податкового зобов'язання за жовтень 2014 (внаслідок подання уточнюючого розрахунку від 31.12.2015), нараховано та сплачено штраф у розмірі 30% від такої суми - 4818 грн (160 581 грн *3%).

При цьому, як свідчать матеріали справи, доплата позивачем різниці податкового зобов'язання в сумі 160 581 грн не здійснювалась, а було лише приведено у відповідність показники податкової звітності за жовтень 2014 року.

На думку відповідача, фактично погашення податкового зобов'язання в сумі 2 504 431,00 грн відбулось в момент подання позивачем другого уточнюючого розрахунку 04.02.2016, внаслідок чого в автоматичному режимі була нарахована пеня за період з 20.11.2014 по 04.02.2016 року в сумі 31 848,68 грн.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю нарахування пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.14.1.162 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Таким чином, підставою для нарахування пені є обставини не сплати Товариством суми грошових зобов'язань у встановлений строк.

При цьому, за змістом ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що подача уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року із внесення змін (виправленням помилок) до податкового кредиту не призвела до збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ до бюджету, адже сума податку на додану вартість в бюджет за результатами декларування податкового зобов'язання за жовтень 2014 року, як до так і після подання всіх уточнюючих розрахунків, не змінилась, та була сплачена в повному обсязі у встановлені законодавством строки, про що свідчить платіжне доручення № 24612 від 26.11.2014 р.

В той же час, відповідно до витягу з ІКП позивача по ПДВ, що долучений відповідачем до матеріалів справи, контролюючим органом проведено нарахування пені в сумі 31 848,68 грн за період з 01.12.2014 по 03.02.2016 на підставі уточнюючого розрахунку від 04.02.2016.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем неправомірно нараховано позивачу пеню у розмірі 31848,68 грн. за період з 01.12.2014р. по 03.02.2016 року, адже у Позивача була відсутня сума грошового зобов'язання, що не сплачена у встановлені законодавством строки. Сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість до сплати в бюджет за результатами декларування податкового зобов'язання за жовтень 2014 року, як до так і після подання всіх уточнюючих розрахунків, не змінилась, та була сплачена в повному обсязі та у встановлені законодавством строки, тобто факту несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, що є підставою нарахування пені, не виникло.

Посилання відповідача на сплату позивачем штрафу, судом відхиляються, адже штраф є мірою відповідальності за необґрунтовано занижене грошове зобов'язання в уточнюючому розрахунку від 31.12.2015, що жодним чином не свідчить про несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, втім з уточненням з боку суду строку нарахування пені - з 01.12.2014 по 03.02.2016.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби скасувати пеню у розмірі 31848,68 грн. та внести зміни до інтегрованої картки платника ПДВ ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», шляхом скасування (виключення) облікової операції з нарахування пені у розмірі 31848,68 грн. за період з 20.11.2014 по 04.02.2016 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до витягу з ІКП позивача по ПДВ, що долучений відповідачем до матеріалів справи, контролюючим органом проведено нарахування пені в сумі 31 848,68 грн за період з 01.12.2014 по 03.02.2016 на підставі уточнюючого розрахунку від 04.02.2016.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені, з метою всебічного і повного захисту прав позивача Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби скасувати пеню у розмірі 31848,68 грн. та внести зміни до інтегрованої картки платника ПДВ ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», шляхом скасування (виключення) облікової операції з нарахування пені у розмірі 31848,68 грн. за період з 01.12.2014 по 03.02.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЦ УКРАЇНА» пені у розмірі 31848,68 грн за період з 01.12.2014 по 03.02.2016 року.

3. Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби скасувати пеню у розмірі 31848,68 грн та внести зміни до інтегрованої картки платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ УКРАЇНА», шляхом скасування (виключення) облікової операції з нарахування пені у розмірі 31848,68 грн. за період з 20.11.2014 по 04.02.2016 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЦ Україна» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32424255, адреса: 04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 28-А).

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 11 Г).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович