Рішення № 81477713, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 640/3672/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної

виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у м. Києві

про визнання неправомірними дій, скасування постанови

представники позивача - ОСОБА_2;

сторін: відповідача - не прибув,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (далі - позивач або ОСОБА_1) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, ідентифікаційний код 34691374) (надалі - відповідач або Управління або ДВС), у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у м. Києві щодо видання постанов від 04.02.2019 про арешт коштів боржника та звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 54373501 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017;

- скасувати постанови, видані 04.02.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 54373501 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) у судове засідання на 28.03.2019; витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 54373501 та № 51281593.

Станом на 28.03.2019 витребуваних судом документів ДВС надано не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 54373501 та № 51281593.

12.04.2019 через канцелярію до суду від Управління надійшли матеріали, подані на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019.

Під час перебування справи на розгляді, судом 28.03.2019 та 15.04.2019 по справі оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 24.04.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 наголошує, що спірні постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2019, як, між іншим і 28.03.2019 та 15.04.2019, не з'явився, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні у матеріалах справи.

За ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на положення ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вважає, що неявка представника ДВС не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд відмічає, що з моменту відкриття провадження у справі, відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.06.2016 державним виконавцем ДВС Дяконом Н.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51281593, згідно виконавчого листа № 2/756/225/15, виданого 05.04.2016 Оболонським районним судом міста Києва. Зі змісту мотивувальної частини постанови слідує, що стягувачем є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а боржником - ОСОБА_1

27.02.2017 вказаним державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 351 474,52 грн.

26.07.2017 державним виконавцем ДВС Дяконом Н.М. відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 351 474,52 грн., про що винесено постанову ВП № 54373501.

04.02.2019 державним виконавцем ДВС Амборським А.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 51281593 (в рішенні альтернативно - Постанова-1).

Цього ж дня, означеним суб'єктом винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника (скорочено по рішенню - Постанова-2, разом - Постанови або Спірні постанови або Оскаржувані постанови).

Як відмічає позивач, постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору № 51281593, видана відповідачем 26 липня 2017 року, а постанова про арешт коштів боржника - 04 лютого 2019 року. В порушення вимог п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не отримувалась від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника. Матеріали провадження № 54373501 не містять будь якої інформації і доказів наявності у позивача коштів на рахунках банківських установ, про які йде мова в постанові відповідача. Отже, не встановивши факту наявності у ОСОБА_1 грошових коштів на рахунках банківських установ, в порушення вимог ст.ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язав 77 банківських установ накласти арешт. До цього переліку був включений і AT «Ощадний банк України», де боржник має пенсійний картковий рахунок. Окрім того, аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що законодавець ставить можливість накладення арешту на грошові кошти боржника у відкритому виконавчому провадженні за умови встановлення факту їх наявності, однак дані обставини були проігноровані ДВС. Також порушенням є те, що відповідачем накладено арешт на всі кошти, які містяться на пенсійному картковому рахунку, який відкрито ОСОБА_1 в AT «Ощадбанк» (м. Київ, вул. Райдужна, 13) НОМЕР_3 та звернуто стягнення на пенсію, чим повністю позбавлено права позивача на отримання пенсійних виплат. Тому, на думку позивача, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, внаслідок одночасного накладення арешту на грошові кошти на рахунку ОСОБА_1 та звернення стягнення на пенсію останнього, наслідком чого є утримання з позивача 100% пенсії (20% пенсії в ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до вимог ст.ст. 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» та 100% пенсії, що знаходилась та надходить на пенсійний рахунок відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Позивач відмічає, що накладаючи арешт на доходи боржника, відповідач мав би переконатися, що обтяжуваний рахунок не має спеціального режиму.

Вважаючи, що Постанови не відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 подав на розгляд судом відповідний позов.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа; порядок прийняття виконавчого документа до виконання; права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи, 03.06.2016 державним виконавцем ДВС Дяконом Н.М., на підставі заяви від 25.05.2016 представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Гавриловця Ю.В., винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51281593.

27.02.2017 вказаним державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 351 474,52 грн.

30.06.2017 державним виконавцем Дяконом Н.М., на підставі заяви стягувача, поданою у зв'язку із фактичним виконанням виконавчого листа № 2/756/225/15, виданого 05.04.2016 Оболонським районним судом міста Києва, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа.

26.07.2017 державним виконавцем ДВС Дяконом Н.М. відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 351 474,52 грн., про що винесено постанову ВП № 54373501.

Матеріали справи свідчать, що окреслену постанову від 26.07.2017 надіслано на адресу боржника 27.07.2017 та вручено боржнику особисто 05.08.2017, що підтверджується супровідним листом від 26.07.2017 № 234/6 і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд примічає, що у справі відсутні докази оскарження відповідної постанови, з чого випливає про чинність такої.

Як установлено судом, в період з 25.10.2017 по 04.02.2019 ДВС, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», направлялись запити до уповноважених державних органів щодо отримання інформації та документів відносно ОСОБА_1

Так, згідно відповіді № 1046966989 від 18.01.2019 Пенсійного фонду України, у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Дніпровський район) на обліку перебуває ОСОБА_1 та отримає пенсію у розмірі 8 675,12 грн.

04.02.2019 державним виконавцем ДВС Амборським А.В. прийняті Спірні постанови.

З Постанови-1 випливає, що остання прийнята на підставі ст. 56 Закону. Згідно резолютивної частини постанови, на грошові кошти, що знаходяться на рахунку(ах) у: ПАТ «Вест Файненс енд Кредит Банк», ПАТ «Комерційний банк «Центр», ПАТ «СЕБ Корпоративний Банк», ПАТ «РВС Банк», ПАТ «Банк Форвард», ПАТ « Банк Фамільний», ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал», ПАТ «Агропросперіс Банк», ПАТ «Акцент-Банк», ПАТ «ІНГ Банк Україна», AT «Український Будівельно-інвестиційний банк», AT «Скай банк», ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку», AT «Перший інвестиційний банк», AT «Комерційний індустріальний банк», AT «Міжнародний інвестиційний банк», AT «Банк Альянс», ПАТ «Альтбанк», ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», ПАТ «Банк «Кліринговий Дім», ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк», ПАТ Акціонерний банк «Південний», AT «ОТП-Банк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «Прокредит Банк», AT «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Таскомбанк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ «УкрСибБанк», ПАТ «Айбокс Банк», AT Акціонерний комерційний банк «Аркада», AT «Альпарі банк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ Банк Інвестиційний та заощаджень», AT «Банк Кредит Дніпро», AT «Банк Січ», ПАТ «Банк 3/4», ПАТ «БТА банк», ПАТ «Комерційний банк «Глобус», AT Комерційний банк «Приватбанк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», AT «Сбербанк», AT «Сітібанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Універсал Банк», AT «Правекс Банк», ПАТ «Юнекс Банк», AT «Кристал Банк», ПАТ «Банк український капітал», ПАТ «Банк «Портал», ПАТ «Вернум Банк», ПАТ «Дойче банк ДБУ», AT «Банк «Авангард», ПАТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», ПАТ «Європейський промисловий банк», ПАТ «Кредит Європа банк», ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», AT «Асвіо Банк», AT «Східно-український банк «Грант», AT «Комерційний інвестиційний банк», ПАТ « МетаБанк», ПАТ «Місто банк», AT «Мотор-банк», AT «Полтава-банк», ПАТ «Акціонерний Банк «Радабанк», ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів», ПАТ «Банк Восток», ПАТ «Ідея банк», ПАТ «Комерційний банк «Земельний капітал», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Мегабанк», ПАТ «МТБ банк», ПАТ «Оксі банк», AT «Полікомбанк» накладено арешт у межах звернення стягнення на суму 351 474,52 грн.

Згідно відомостей мотивувальної та резолютивної частин Постанови-2, на підставі ст.ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у Управління з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФУ в м. Києві. ДВС постановлено здійснювати відрахування у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 351 474,52 грн.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 51281593 видно, що ДВС після прийняття Постанови-1 направлено на адресу банківських установ лист № 54373501/6 від 04.02.2019 з проханням надати інформацію про: розмір коштів на рахунках ОСОБА_1; стан рахунків боржника; дані щодо договорів ОСОБА_1

У період з 08.02.2019 по 27.02.2019 на адресу Управління від банківських установ надходили відповіді щодо запитуваної інформації стосовно ОСОБА_1

В рамках зазначених відповідних виконавчих дій з прийняття Постанов, суд вказує, що у відповідності ст. 56 Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

За ст.ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

З наведених приписів Закону, в їх сукупності, убачається, по-перше, про можливість, з метою забезпечення реального виконання рішення, винесення виконавцем постанови про арешт коштів боржника не пізніше наступного робочого після виявлення відповідного майна останнього. По-друге, звернення стягнення на пенсію боржника у разі відсутності в останнього коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України перебачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, зважаючи, що чинною, станом на дату прийняття Постанови-2, була постанова від 26.07.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 351 474,52 грн., враховуючи, що матеріали виконавчого провадження ВП № 51281593 містили докази отримання ОСОБА_1 доходу в Управлінні з координації та контролю за виплатою пенсії ГУ ПФУ в м. Києві, однак не містили доказів наявності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на думку суду, прийняття державним виконавцем ДВС Амборським А.В. постанови про звернення стягнення на пенсію боржника відбулося на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені положеннями ст.ст. 68, 69, 70 Закону, що, в свою чергу, свідчить про невмотивованість доводів позивача в частині визнання неправомірних дій ДВС щодо видання постанови від 04.02.2019 про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 54373501 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017 та скасування відповідної постанови від 04.02.2019.

В частині позовних вимог щодо Постанови-1, суд акцентує, що приймаючи до уваги прийняття ДВС постанови від 04.02.2019 про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № 54373501, чим, відповідно, Управлінням здійснено дії, що направлені на забезпечення реального виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017 про погашення у повному обсязі заборгованості боржника у сумі 351 474,52 грн. в порядку, передбаченому розділом IX Закону, з урахуванням відсутності встановлення наявності у ОСОБА_1 грошових коштів на момент винесення Спірної постанови-1, суд вважає, що обґрунтованими є доводи позивача про прийняття Оскаржуваної постанови-1 не у відповідності до приписів ст.ст. 48, 56 Закону.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати пропорційно до розміру задоволених підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у м. Києві щодо видання постанови від 04.02.2019 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 54373501 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017.

3. Скасувати постанову, видану 04.02.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУ юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 54373501 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору № 51281593 від 27.02.2017.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у місті Києві (адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, ідентифікаційний код - 34691374) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко