Рішення № 81477557, 25.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 640/19673/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії за віком позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, внаслідок чого основний розмір пенсії зменшився з 12628,37 грн. до 9354,34 грн.;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% та виплачувати пенсію з урахуванням виплачених сум у розмірі 13730,00 грн., починаючи з 01 січня 2018 року до 30 червня 2018 року, а з 01 липня 2018 року та у подальшому - в розмірі 14350,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зниження розміру пенсії відповідачем є необґрунтованим, оскільки обмеження щодо встановлення максимального розміру пенсії діяли до 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року позивачу мала б виплачуватись пенсія відповідно до первинного обчислення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21 січня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач керувався виключно вимогами діючого на момент перерахунку законодавства.

28 березня 2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у зв'язку зі зменшенням позивачу розміру пенсії внаслідок її перерахунку, проведеного відповідачем, пенсія має виплачуватися у встановленому раніше розмірі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно повідомлення Центрального ОУПФУ м. Київ розмір пенсії позивача становить з 16 квітня 2017 року довічно - 14635,93 грн.

На звернення ОСОБА_1 ГУ ПФУ в м. Києві надано відповідь від 30 жовтня 2018 року №101593/102/Б-7110/7, згідно якої коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 становив 0,52538. З 1 жовтня 2017 року позивачу проведено масовий перерахунок, відповідно до якого розмір пенсії зменшується. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1 з 01 жовтня 2017 року становить 0,38917. Розмір пенсії позивача обчислено на підставі наданих нею документів, які знаходяться у пенсійній справі, відповідно до норм чинного законодавства.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії за віком протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19, частини 3 статті 22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 визначив, що: «зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.27, до п.4 Розділу XV «Прикінцеві положення»), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-ІV від 09 березня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (№1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс= (См*Вс)/100%*12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи або перерахунку пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

В силу частини 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Проте, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону №1058-ІV, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

З огляду на вищевказане, розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром 10740 грн. до 31 грудня 2017 року.

Відповідачем, як вказано у відзиві було знято обмеження пенсії позивача максимальним розміром 10740 гривень та здійснено її перерахунок із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, до проведення перерахунку з урахуванням зняття обмеження пенсії максимальний розміром 10740 грн. та збільшення з 01 січня 2018 року прожиткового мінімуму, розмір пенсії мав би бути більшим, ніж після її перерахунку на виконання Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII. Вказане суперечить абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII. З огляду на таке, пенсія позивачу має виплачуватись в раніше встановленому розмірі, а з 01 січня 2018 року без обмеження максимальним розміром 10740 грн., проте з урахуванням приписів ч.3 ст. 27 Закону №1058-ІV.

Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно повідомлення Центрального ОУПФУ м. Київ розмір пенсії позивача становить з 16 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року та з 1 травня 2017 року і довічно - 14635,93 грн. з врахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців 29 днів.

Згідно відповіді від 30 жовтня 2018 року №101593/102/Б-7110/7, коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 становив 0,52538. З 1 жовтня 2017 року позивачу проведено масовий перерахунок, відповідно до якого розмір пенсії зменшується. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1 з 01 жовтня 2017 року становить 0,38917. Розмір пенсії позивача обчислено на підставі наданих нею документів, які знаходяться у пенсійній справі, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.27 №1058-ІV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

З огляду на викладене, позовні вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії за віком позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, внаслідок чого основний розмір пенсії зменшився з 12628,37 грн. до 9354,34 грн. та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% та виплачувати пенсію з урахуванням виплачених сум у розмірі 13730,00 грн., починаючи з 01 січня 2018 року до 30 червня 2018 року, а з 01 липня 2018 року та у подальшому - в розмірі 14350,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про повернення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються втому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат береться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, в силу приписів ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VI (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З наведеної норми Закону вбачається, що вказаним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вищезазначений перелік не підпадає, а тому не підлягає компенсації згідно з положеннями даного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі № 826/8311/17.

Разом з тим на підтвердження витрат на правову допомогу були надані наступні документи: договір про надання правової допомоги від 27 вересня 2018 року, квитанція від 21 листопада 2018 року про сплату 8500,00 грн. за правничу допомогу згідно вказаного договору, акт прийому-передачі надання правничої допомоги від 21 листопада 2018 року, згідно якого позивачем прийнято правничу допомогу щодо підготовлення позову, представництва інтересів замовника у судах всіх інстанцій та юрисдикцій та інших органах державної влади, установах, організаціях, відповідно до якого вартість послуг склала: консультації з правових питань - 3000 грн., правова оцінка та аналіз судової практики - 3000 грн., збирання (отримання) доказів - 3000 грн., написання позовної заяви -6000 грн., підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду - 2425 грн. - усього до сплати - 17425 грн. та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 21 листопада 2018 року).

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про повну оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання адвокатом правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивачем частково доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем не спростовані доводи позовної заяви у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% та виплачувати пенсію з урахуванням виплачених сум у розмірі 13730,00 грн., починаючи з 01 січня 2018 року до 30 червня 2018 року, а з 01 липня 2018 року та у подальшому - в розмірі 14350,00 грн.;

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені неї витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) у задоволення стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова