Ухвала суду № 81477424, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про забезпечення позову

26 квітня 2019 року м. Київ №640/5491/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" (місцезнаходження: 63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16; код ЄДРПОУ 34181461) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), знаходиться адміністративна справа №640/5491/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія", (далі - позивач, ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія"), до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - відповідач, НКРЕКП), про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 22 березня 2019 року №395 "Про накладення штрафу на ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання", (далі - оскаржувана постанова).До суду через канцелярію 23 квітня 2019 року представником позивача подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом заборони НКРЕКП (структурним підрозділам) вчиняти будь-які дії на реалізацію оскаржуваної постанови за результатами перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з Виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 08 лютого 1996 року №3 і Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22 березня 2017 року №309 позивачем, за результатами якої складено Акт від 21 грудня 2018 року №403, (далі - подана заява).

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, зокрема, що приймаючи оскаржувану постанову НКРЕКП вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, прийняла постанову без дослідження всіх матеріалів та доказів, з наданням переваги одним доказам перед іншими.

Також, представник позивача звертав увагу суду на те, що у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для прийняття рішення про накладення штрафу та рішення про усунення порушень у строк, що перевищує десятиденний термін з дня отримання акта перевірки ліцензіатом; за результатами перевірки, здійсненої відповідачем, не було встановлено факту використання позивачем коштів на цілі або у розміри, які не передбачені інвестиційною програмою; використання позивачем коштів на цілі та у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

За переконанням позивача, у разі необґрунтованої зміни величини тарифів на виробництво електричної та/або теплової енергії для ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" матиме місце понесення ним збитку від здійснення господарської діяльності, що може негативно вплинути на фінансове становище позивача.

Позивач стверджував, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, оскільки вчинення НКРЕКП дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваної постанови, у випадку задоволення позову ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" зумовить виникнення труднощів при виконанні відповідного рішення суду або необхідність приведення правовідносин у попередній стан із необхідністю витрачання значних матеріальних ресурсів.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150, ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглядаючи та вирішуючи по суті подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою вирішено:

1) відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накласти штраф у розмірі 85000,00 грн. на ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення пп. 3.6.1 п. 3.6 глави 3 Умов та Правил з виробництва електричної енергії щодо обов'язку ліцензіата діяти згідно із законодавством України та нормативно-технічними документами, зокрема пунктом 4.1 розділу ІV Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою НКРЕКП від 15 жовтня 2015 року №2585, щодо зобов'язання ліцензіата виконувати схвалену НКРЕКП, зокрема постановами від 31 січня 2015 року №145 "Про встановлення тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" та від 25 грудня 2015 року №3119 "Про встановлення тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія", інвестиційну програму (у частині виробництва електричної енергії) в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні з урахуванням фактичного наповнення джерел фінансування.

Зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").

2) відповідно до п.п. 1, 13 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п. 4.14 Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП від 01 серпня 2017 року №991, у межах здійснення заходів державного регулювання, Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" тарифу на відпуск електричної енергії шляхом його зміни в бік зменшення на загальну суму 55878,47 тис. грн. (без ПДВ), урахувавши:

суму економії коштів, що склалась по статті витрат "Паливо" та за рахунок зміни обсягів виробництва електричної енергії у 2017 році, у розмірі 43438 тис. грн. (без ПДВ),

суму непрофінансованих коштів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік за рахунок джерел фінансування «Невикористані кошти 2015 року» у розмірі 9482,73 тис. грн. (без ПДВ),

суму економії коштів, що склалась при виконанні (фінансуванні та освоєнні) заходів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік, у розмірі 210,46 тис. грн (без ПДВ),

суму економії коштів, отриманої за результатами діяльності з виробництва електричної енергії у 2017 році, а саме в результаті недофінансування витрат порівняно із розрахунковими витратами в тарифі на відпуск електричної енергії, з урахуванням сум перевищення фактичних витрат від розрахункових показників, у розмірі 2747,28 тис. грн (без ПДВ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року №1540-VIII, (далі - Закон №1540-VIII), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону.

Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.

При цьому, згідно з п.п. 1, 2, 12, 13 ч.1, п. 1 ч. 2 ст.17 Закону №1540-VIII, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема: приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; вносить пропозиції до органів державної влади щодо вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 22 Закону №1540-VIII, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень представника позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи представника позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із вище викладених обставин, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття таких заходів призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72, 77, 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" про забезпечення адміністративного позову - задовольнити повністю.

2. Заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (структурним підрозділам) вчиняти будь-які дії на реалізацію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про накладення штрафу на ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна Компанія" за порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" від 22 березня 2019 року №395.

3. Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України.

4. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 26 квітня 2022 року.

Роз'яснити, що дана ухвала діє до вирішення адміністративної справи №640/5491/19 по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Дана ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко