Рішення № 81477308, 24.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 640/18388/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фактор Нафтогаз") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 серпня 2018 року №0513421213 про сплату штрафу на суму 31512,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним регулярно та своєчасно здійснюється сплата податкових зобов'язань, що підтверджується відповідними платіжними документами. Позивач стверджує, що він фактично здійснив сплату податків в повному обсязі і відповідні суми надійшли до державного бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203.

Одночасно у письмових поясненнях позивач вказує, що податкове повідомленні-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203 є предметом вирішення справи №826/27183/15. Постановою Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №826/27183/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203, №0005102203.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

17 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (код ЄДРПОУ 36134497), за результатом якої складений акт від 17 липня 2018 року №11305/26-15-12-13-20 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор-Нафтогаз» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати 06 листопада 2017 року: дата операції 27 червня 2018 року сума боргу 199086 грн, кількість днів прострочення 233; дата операції 30 травня 2018 року сума боргу 58000 грн, кількість днів прострочення 205; дата операції 29 травня 2018 року сума боргу 183338 грн, кількість днів прострочення 204; дата операції 27 квітня 2018 року сума боргу 64000 грн, кількість днів прострочення 172; дата операції 26 квітня 2018 року сума боргу 65950 грн, кількість днів прострочення 171; дата операції 25 квітня 2018 року сума боргу 58000 грн, кількість днів прострочення 170; дата операції 23 квітня 2018 року сума боргу 35037 грн, кількість днів прострочення 168; дата операції 02 квітня 2018 року сума боргу 14963 грн, кількість днів прострочення 147; дата операції 30 березня 2018 року сума боргу 124000 грн, кількість днів прострочення 144; дата операції 29 березня 2018 року сума боргу 36511 грн, кількість днів прострочення 143; дата операції 26 березня 2018 року сума боргу 5037 грн, кількість днів прострочення 140; дата операції 13 березня 2018 року сума боргу 14963 грн, кількість днів прострочення 127; дата операції 01 березня 2018 року сума боргу 129992 грн, кількість днів прострочення 115; дата операції 26 лютого 2018 року сума боргу 35037 грн, кількість днів прострочення 112; дата операції 14 лютого 2018 року сума боргу 14963 грн, кількість днів прострочення 100; дата операції 30 січня 2018 року сума боргу 49 000 грн, кількість днів прострочення 85; дата операції 29 січня 2018 року сума боргу 131875 грн, кількість днів прострочення 84; дата операції 27 грудня 2017 року сума боргу 47000 грн, кількість днів прострочення 51; дата операції 27 грудня 2017 року сума боргу 68317 грн, кількість днів прострочення 51; дата операції 27 грудня 2017 року сума боргу 52000 грн, кількість днів прострочення 51; дата операції 26 грудня 2017 року сума боргу 137037 грн, кількість днів прострочення 50; дата операції 12 грудня 2017 року сума боргу 14963 грн, кількість днів прострочення 36; дата операції 30 листопада 2017 року сума боргу 145000 грн, кількість днів прострочення 24; дата операції 29 листопада 2017 року сума боргу 20000 грн, кількість днів прострочення 23; дата операції 29 листопада 2017 року сума боргу 88123 грн, кількість днів прострочення 23; дата операції 23 листопада 2017 року сума боргу 47037 грн, кількість днів прострочення 17; дата операції 13 листопада 2017 року сума боргу 14 963 грн, кількість днів прострочення 7.

У висновку акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

14 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0513421213, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за затримку на 24, 23, 23, 17, 7 календарних днів грошового зобов'язання в сумі 315 123,00 грн визначено штраф у розмірі 10% в сумі 31 512,30 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Одночасно пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у справі №826/27183/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2015 року № 0005092203, № 0005102203. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у справі №826/27183/15 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у справі №826/27183/15 набрала законної сили 28 вересня 2017 року, а відтак станом на час проведення перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2018 року №0513421213, грошове зобов'язання визначене згадуваним податковим повідомленням-рішенням було узгодженим.

Факт оплати позивачем грошового зобов'язання у вказані в акті перевірки строки позивачем не заперечується, отже відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Проте, судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №826/27183/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №0005092203, №0005102203.

Отже, станом на час вирішення справи податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0005102203 скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак у позивача відсутній обов'язок сплачувати грошове зобов'язання визначене таким податковим повідомленням-рішенням та, як наслідок, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, визначених статтею 126 Податкового кодексу України, за порушення термінів сплати такого грошового зобов'язання, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2018 року №0513421213.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, станом на час вирішення справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 серпня 2018 року №0513421213.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, код ЄДРПОУ 36134497) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко