Рішення № 81477103, 26.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/692/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в інтересах якої звернувся адвокат ОСОБА_2, до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в інтересах якої звернувся адвокат ОСОБА_2 (позивач) до Управління Держпраці в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акту інспекційного відвідування фізичної особи №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, постанови управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155, постанови про накладення штрафу №297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року;

2) скасувати постанову управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155,

3) скасувати постанову управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.07.2018 року № 297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами проведеного в період з 05.06.2018 року по 06.06.2018 року інспекційного відвідування представниками управління Держпраці у Чернівецькій області складено акт №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме наявність трудових відносин позивача із громадянами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не оформлених трудовими договорами (контрактами) у письмовій формі, чим порушено ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі вказаного акта інспекційного відвідування, постановою Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 від 05.07.2018 року, за порушення вимог ст. 21, ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, на позивача накладено штраф у розмірі 223380,00 грн

Крім цього, перевіркою також встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 115 КЗпП України та п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, а саме розрахунок нарахування індексації проведено разово лише в травні 2018 року.

Постановою Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року за порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та вимог п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, накладено на позивача штраф у розмірі 11169,00 грн.

05.07.2018 року начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_5 за результатами розгляду акта перевірки №ЧВ-297/18/320/АВ винесено постанову №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 11169,00 грн.

Представник позивача вважає дії працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акта інспекційного відвідування та постанов про накладення штрафу протиправними.

Вважає, що відповідач повідомив його про час і місце розгляду справи не належним чином, звичайним листом без відмітки про одержання, зокрема: на 11.00 год. 27.06.2018 року, та на 11.00 год. 05.07.2018 року.

Також зазначав, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори, які відповідають вимогам Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаних цивільно-правових договорів, замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати роботи (надати разово послуги) по обліку товарно-матеріальних цінностей у строк з 01.08.2015 року до 31.01.2016 року (гр. ОСОБА_3В.) та прибирання прилеглої території торгової точки один раз, згідно укладених договорів від 31.12.2016 року, 01.02.2017 року, 01.03.2017 року, 01.04.2017 року, 30.04.2017 року, 01.06.2017 року, 01.07.2017 року, 01.08.2017 року, 01.09.2017 року, 01.10.2017 року (гр. ОСОБА_4А.). За виконану роботу замовник сплачував виконавцям винагороду в таких розмірах: 300 грн ОСОБА_3 раз на місяць за отримання разової послуги, та 300 грн ОСОБА_4 по кожному укладеному з ним договору.

На думку позивача, відносини, які виникають з цивільно-правового договору не є тотожними трудовим правовідносинам, а їх укладання не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та підрядником.

Вважає, що з огляду на предмет та поняття трудового договору, твердження відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які викладені в акті №ЧВ-297/18/320/АВ і стали підставою для застосування штрафу згідно із постановою №ЧВ-297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 від 05.07.2018 року на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн не ґрунтуються на матеріальних нормах права, протирічать чинному законодавству, оскільки сторони не мали наміру організувати трудовий процес, а їх волевиявлення та наміри були спрямовані на отримання разового результату, натомість констатовані відповідачем порушення вимог чинного законодавства ґрунтуються на припущеннях.

Позивач зазначив, що відповідач без достатньої на те правової підстави перекваліфікував цивільно-правові договори з гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_4 в трудові, оскільки дані особи не були виявлені під час здійснення ними діяльності, у відповідача немає повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови, оскільки це є компетенцією суду за наявності позову однієї із сторін про визнання правочину недійсним. В даному випадку жодна із сторін укладених правочинів не заявляла вимогу про її оспорення, а навпаки у письмових запереченнях на припис №ЧВ-297/18/320/АВ/П від 06.06.2018 року, від 17.06.2018 року, та у письмових поясненнях від 05.07.2018 року, адресованих на ім'я начальника управління Держпраці в Чернівецькій області підтвердили свої наміри щодо укладення цивільного-правового договору, однак залишилися без належної уваги та реакції останнього.

Зазначив, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо оформлення відносин між ними.

Окрім того, представник позивача зазначив, що заперечення позивача від 17.07.2018 року на припис №ЧВ-297/18/320/АВ/П від 06.06.2018 року було надано органу Держпраці належним чином, про що свідчить відмітка про одержання від 18.06.2018 року. В запереченні містилась вимога щодо скасування припису в зв'язку з допущенням численних порушень при здійсненні перевірки. Однак, в 30-ти денний термін, встановлений законодавством для розгляду скарги на припис, відповідь на заперечення не отримав.

Вважає, що в ході здійснення перевірки відповідачем допущено грубе порушення його прав позивача, як суб'єкта відвідування, щодо надання заперечень до акту інспекційного відвідування. Так, інспектором було надано позивачу акт інспекційного відвідування одночасно з приписом, що позбавило його права надати зауваження, які є невід'ємною частиною акта. Крім цього, складання припису здійснено було в один і той самий день, що і акт інспекційного відвідування, що позбавило позивача права надати зауваження до акту.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова від 05.07.2018 року за №ЧВ-297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн, підставою для складання якої став акт за №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, є протиправною та підлягає скасуванню.

Зазначив, що в травні 2018 року, до здійснення інспекційного відвідування, до винесення відповідачем припису про усунення виявлених порушень №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року, позивачем було проведено нарахування та виплачено індексацію заробітної плати ОСОБА_6, ОСОБА_7, сплачено необхідні податки та збори, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності.

Вважаючи протиправними дії працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акту інспекційного відвідування фізичної особи №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, постанови управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 та №297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 27.08.2007 року. Підприємницьку діяльність здійснює в магазині "Уют" по вулиці Горького, 12, смт. Шипинці, Кіцманський район, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане Виконкомом Путильської селищної ради 27.03.2012 року, рішення №31/4.

Основний вид діяльності - торгівля продуктовими та промисловими товарами. У фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 працювали по трудових договорах наступні працівники: ОСОБА_6 на посаді продавця з 12.11.2014 року до 20.08.2015 року, режим роботи з 09.00 год. до 18.00 год. з обідньою перервою з 13.00 год. до 14.00 год.; ОСОБА_7 - підсобний робітник з 10.09.2010 року по 31.01.2015 року, режим роботи з 09.00 год. до 18.00 год. з обідньою перервою з 13.00 год. до 14.00 год. Працівникам встановлені вихідні дні: субота, неділя.

На день проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 найманих працівників не було.

В ході інспекційного відвідування підприємцем надано цивільно-правовий договір від 01.08.2015 укладений ФОП ОСОБА_1 (замовник) з громадянином ОСОБА_3 (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: облік товарно-матеріальних цінностей в період з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року.

Крім того, надані цивільно-правові договори від 31.12.2016 року, 01.02.2017 року; 01.03.2017 року; 01.04.2017 року; 30.04.2017 року; 01.06.2017 року; 01.07.2017 року; 01.08.2017 року; 01.09.2017 року; 01.10.2017 року укладені між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та громадянином ОСОБА_4 (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по прибиранню прилеглої території торгової точки. На підтвердження виконання даного договору підприємцем надані щомісячні акти виконаних робіт від 31.01.2017 року; 28.02.2017 року; 31.03.2017 року.; 30.04.2017 року; 31.05.2017 року; 30.06.2017 року; 31.07.2017 року; 31.08.2017 року; 30.09.2017 року; 31.10.2017 року.

На думку відповідача, вищевказані цивільно-правові договори з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 носять всі ознаки трудових правовідносин. Жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Крім цього сторони не визначили результату, місця та терміну-виконання робіт, - що дає підстави вважати їх неукладеними.

Предметом укладених ФОП ОСОБА_1 договорів з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи систематично виконували певні трудові функції у підприємця відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Крім цього, оплата праці за виконану роботу не була разовою, як передбачено цивільним законодавством, а носила систематичний характер (щомісячно), як це передбачено трудовим договором і виплачувалась із застосуванням документів передбачених законодавством про працю.

Впродовж 2015-2017 років фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не дотримувалась установленого діючим законодавством порядку прийняття та оформлення працівників на роботу відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України. В порушення вимог ст. 21 КЗпП України, пп. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу і з ними укладені цивільно-правові договори, а не трудові договори.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що головний державний інспектор Моргоч В.І. вірно дійшла висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними вище фізичними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, спрямовані для маскування дійсних відносини між сторонами і перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

Крім того, перевіркою розрахункових відомостей по заробітній платі за 2015-2017 роки встановлено, що розрахунок нарахування індексації заробітної плати за 2015 рік проведений разово в травні місяці 2018 року, однак проведена несвоєчасно виплата, що являється порушенням вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та порушенням вимог п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 27.09.2018 року.

Судове засідання призначене на 27.09.2018 року відкладене на 23.10.2018 року у зв'язку із задоволенням клопотання про витребування доказів та про виклик свідків.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року судом ухвалено ухвалу про забезпечення адміністративного позову.

В судовому засіданні призначеному на 23.10.2018 року оголошено перерву до 06.11.2018 року, у зв'язку з повторним зобов'язанням представника позивача надати суду витребувані докази.

Позивач та його представник у вступній промові та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Після виступу із вступним словом, дослідження письмових доказів та допиту свідків, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи без їх участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії КР209472 виданий 08.07.1997 року Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 35 т.1).

Відповідно до Свідоцтва серії В02№468353, позивач 27.08.2007 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець, за адресою: вул. Першотравнева, буд. 19А, смт Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область (а.с.42 т.1). Відповідно до Свідоцтва серіїА№135681 позивач є платником єдиного внеску за ставкою 20%, вид господарської діяльності - роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах (а.с.41 т.1).

В період з 05.06.2018 року по 06.06.2018 року, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 04.06.2018 року №04-121 (а.с. 19 т. 1) головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року (а.с. 22-28 т.1), яким зафіксовано наступні порушення:

1) ст.21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України — впродовж 2015-2017 років фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не дотримувалась установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення працівників на роботу відповідно до вимог глави ІІІ Кодексу законів про працю України.

2) ч.1 ст.115 КЗпП України, п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 - перевіркою розрахункових відомостей по заробітній платі за 2015-2017 роки встановлено, що розрахунок нарахування індексації заробітної плати за 2015 рік проведений разово в травні місяці 2018 року, виплата проведена 31.05.2018 року. Індексація заробітної плати працівникам нарахована в травні місяці поточного року в сумі - 2154,83 грн, зокрема: ОСОБА_7 - 254,56 грн, ОСОБА_6 - 1900,27 грн, які виплачені по платіжній відомості - 31.05.2018 року в загальній сумі - 1734,64 грн, зокрема: ОСОБА_6 - 1529,2 грн, ОСОБА_7 - 204,92 грн.

З метою усунення зафіксованих актом інспекційного відвідування від 06.06.2018 року №ЧВ-297/18/320/АВ порушень, головним державним інспектором Держпраці винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року (а.с.29, т.1), яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1:

1. При прийнятті на роботу працівників укладати із ними трудові договори та повідомляти органи ДФС. Строк усунення порушень — 06.07.2018 року;

2. Нараховувати індексацію заробітної плати щомісячно при наявності підстав для її проведення. Строк усунення порушень - 06.07.2018 року.

07.06.2018 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ№-297/18/320/АВ/П/1ПТ, яким зафіксовано, що розрахунок нарахування індексації заробітної плати за 2015 рік проведений разово в травні місяці 2018 року, виплата проведена 31.05.2018 року, що являється порушенням вимог ч.1 ст.115 КЗпП України та порушенням вимог п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. Індексація заробітної плати працівникам нарахована в травні місяці поточного року в сумі - 2154,83 грн, зокрема: ОСОБА_7 - 254,56 грн, ОСОБА_6 - 1900,27грн, які виплачені по платіжній відомості - 31.05.2018 року в загальній сумі - 1734,64 грн, зокрема: ОСОБА_6 - 1529,72 грн, ОСОБА_7 - 204,92 грн (а.с.30-31 т.1).

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.06.2018 року №718/1454/18 позивача визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченому ч. 1 ст. 41 КУпАП. На підставі статті 22 КУпАП звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням (а.с.15 т.1).

Також, 07.06.2018 року відповідачем складено Протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ№-297/18/320/АВ/П/2ПТ, яким зафіксовано порушення ст.21 КЗпП України "Трудовий договір", пп.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України "Укладення трудового договору" працівники ОСОБА_3 (з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року), ОСОБА_4 (з 01.01.2017 року по 31.10.2017 року) були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу і з ними укладені цивільно-правові договори, а не трудові договори (а.с.32-34 т.1).

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.06.2018 року №718/1453/18 позивача визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченому ч. 3 ст. 41 КУпАП. На підставі статті 22 КУпАП звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням (а.с. 14 т.1).

15.06.2018 року відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України №169/0/04-2/18, яким повідомлено позивача про необхідність з'явитись в Управління Держпраці у Чернівецькій області о 11год. 00 хв. 27.06.2018 року за адресою м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 3, ІІІ поверх (а.с.20 т.1).

Не погоджуючись з приписом №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року, 17.06.2018 року позивач звернувся до начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області із запереченнями на припис, в яких просила його скасувати (а.с.10-11 т.1).

27.06.2018 року відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України №1828/0/04-2/18, яким повідомлено позивача про необхідність з'явитись в Управління Держпраці у Чернівецькій області о 12год. 40 хв. 05.07.2018 року за адресою м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 3, ІІІ поверх (а.с. 21 т. 1).

05.07.2018 року начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_8 за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 06.06.2018 року №ЧВ-297/18/320/АВ винесено постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами:

- №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року, якою, за порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та вимог п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 11169,00 грн (а.с. 16 т. 1).

- №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/155 від 05.07.2018 року, якою, за порушення вимог ст. 21, ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн (а.с. 17-18 т. 1).

Вважаючи протиправними дії працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акту інспекційного відвідування фізичної особи №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, протиправними постанови управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 та №297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом під час розгляду справи також встановлено, що 01.08.2015 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та гр. ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Цивільно-правовий договір за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: Облік товарно-матеріальних цінностей з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року. Термін дії договору: з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року (а.с. 44).

Відповідно до Актів виконаних робіт від 31.08.2015 року, 30.09.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, позивач перевірила виконання роботи з обліку товарно-матеріальних цінностей та склала акт про те, що роботи виконані відповідно до договору цивільно-правового характеру від 01.08.2015 року в повному обсязі (а.с. 45-50).

Позивачем проведено з гр. ОСОБА_3 всі розрахунки згідно актів виконаних робіт 31.08.2015 року, 30.09.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року (а.с. 51-56).

Крім того, між позивачем (Замовник) та гр. ОСОБА_4 (Виконавець) укладено Цивільно-правові договори від 31.12.2016 року, від 01.02.2017 року, від 01.03.2017 року, від 01.04.2017 року, від 30.07.2017 року, 01.06.2017 року, 01.07.2017 року, 07.07.2017 року, 01.08.2017 року, 01.09.2017 року, 01.10.2017 року, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: прибирання прилеглої території торгової точки. Термін дії договорів: з 01.01.2017 року по 31.10.2017 року.

В свою чергу, відповідно до актів виконаних робіт від 31.01.2017 року, від 28.02.2017 року, від 31.03.2017 року, від 30.04.2017 року, від 31.05.2017 року, від 30.06.2017 року, від 31.07.2017 року, від 14.07.2017 року, від 31.08.2017 року, від 30.09.2017 року та від 31.10.2017 року позивач перевірила виконання роботи з обліку товарно-матеріальних цінностей та склала акт про те, що роботи виконані відповідно до договорів цивільно-правового характеру від 31.12.2016 року, від 01.02.2017 року, від 01.03.2017 року, від 01.04.2017 року, від 30.07.2017 року, 01.06.2017 року, 01.07.2017 року, 07.07.2017 року, 01.08.2017 року, 01.09.2017 року, 01.10.2017 року, в повному обсязі (а.с.57-77 т.1).

Встановлено, що позивач провів з гр. ОСОБА_4 розрахунки за виконані роботи згідно актів виконаних робіт від 31.01.2017 року, від 28.02.2017 року, від 31.03.2017 року, від 30.04.2017 року, від 31.05.2017 року, від 30.06.2017 року, від 31.07.2017 року, від 14.07.2017 року, від 31.08.2017 року, від 30.09.2017 року, від 31.10.2017 року, що підтверджується відповідними відомостями про отримання коштів (а.с. 79-89 т.1).

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які з приводу відомих їм обставин у справі повідомили суду наступне.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що на прохання ФОП ОСОБА_1, він проводив облік товарно-матеріальних цінностей на складі магазину в якому вона здійснює підприємницьку діяльність. Його влаштовував тимчасовий характер робіт, трудова книжка не велась. Свідок зазначив, що проект цивільно-правового договору складала ОСОБА_1, підрядними засоби для здійснення робіт його не забезпечували. Записи про облік товарно-матеріальних цінностей на складі магазину ОСОБА_9 вносив у власний зошит. Інформацію про облік товару передавав ФОП ОСОБА_1 у одиницях товару, інформацію у грошових коштах не надавав. Кошти за проведену роботу ОСОБА_9 отримував частинами по 300 грн згідно договору на підставі актів виконаних робіт, в отриманні коштів ніде не розписувався.

Свідок ОСОБА_1 повідомила суду, що здійснює підприємницьку діяльність у с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області. У зв'язку з тим, що її чоловік є інвалідом, звернулась до громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за послугами по обліку товарно-матеріальних цінностей та прибирання прилеглої до магазину території.

Так, ОСОБА_3 проводив ревізію товару на складі магазину в період з серпня 2015 року по січень 2016 року. На початку місяця складався відповідний договір та в останній день місяця ОСОБА_3 надав послуги з підрахунку товару. Після виконаних робіт складався акт виконаних робіт за які ОСОБА_3 виплачувалось 300 грн. Свідок вказував, що ОСОБА_3 приходив у зручний для нього час, рахував товар, та надавав результати підрахунку товару та його вартість.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_4 надавав їй послуги з прибирання прилеглої до магазину території, зокрема, один раз на місяць прибирав сніг, виносив сміття, підмітав територію. Відповідні договори укладались один раз на місяць, оскільки ОСОБА_4 не знав, де знаходитиметься наступного місяця.

ОСОБА_4 на виклик до суду для його допиту в якості свідка не з`явився, надав суду письмові пояснення з приводу відомих йому обставин у справі, його підпис посвідчено секретарем Орловської сільської ради Ренійського району Одеської області 06.10.20218 року, у яких зазначив наступне.

В період з січня по жовтень 2017 року надавав послуги по прибиранню території біля магазину приватного підприємця ОСОБА_1. ОСОБА_4 приходив один раз на місяць та декілька годин на день займався прибиранням території для магазину в залежності від пори року та погоди: прибирав та підмітав територію, чистив смітники, завантажував сміття для вивозу, прибирав сніг, чистив дах від снігу, бурульок, чистив дерева, кущі та інше. ОСОБА_4 не підпорядковувався ОСОБА_1 та сам планував свій робочий день, сам обирав коли йому прийти, коли піти. ОСОБА_1 перевіряла результати роботи та розраховувалась з ОСОБА_4 Кожен місяць ОСОБА_1 укладала з ОСОБА_4 новий договір про надання послуг, тому що останній не знав коли поїде в с. Орлівка Ренійського району Одеської області. ОСОБА_4 підтверджує, що укладав з ФОП ОСОБА_1 тільки цивільно-правові угоди і ніяких трудових відносин у них не було. У нього не було наміру вступати з нею у трудові відносини, оскільки його цікавив тільки підряд у зручний для нього час. Все необхідне для прибирання території він приносив із собою (а.с. 180).

В судовому засіданні також досліджено наступні письмові докази:

- копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку за ІІІ квартал 2015 року, IV квартал 2015 року, 1 квартал 2016 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартал 2017 року, поданих ФОП ОСОБА_1 з доказами їх надіслання/отримання Кіцманською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області;

- копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фіскальних органів за 08 місяць 2015 року, 09 місяць 2015 року, 10 місяць 2015 року, 11 місяць 2015 року, 12 місяці 2015 року, 01 місяць 2016 року, за період з 01 по 10 місяці 2017 року, поданих ФОП ОСОБА_1 з доказами їх надсилання/отримання Кіцманською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області (а.с.190-250 т.1, 1-51 т. 2).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення Про Державну службу України з питань праці державна служба України з питань праці (Держпраці), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 року №75 (далі - Положення №75) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 п. 3 Положення №75 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п.п. 5 п. 4 Положення №75 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п. 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що Управління Держпраці у Чернівецькій області як суб'єкт владних повноважень здійснюючи перевірку об'єкта відвідування наділене правом складати акти перевірки та виносити відповідні приписи, натомість не погоджуючись із вказаним актом об'єкт відвідування має право подати зауваження.

Щодо доводів позивача про те, що акт інспекційного відвідування та припис винесені в один і той же день, що позбавило його можливості надати зауваження до винесення припису, то такі є безпідставними, оскільки відповідно до п. 24 Порядку №295 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

Отже, даним порядком законодавець визначив кінцевий термін до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний винести припис у випадку наявності зауважень та за їх відсутності. Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта означає, що відповідач мав право, у випадку відсутності заперечень на акт інспекційного відвідування, виносити припис у день складення та підписання акта інспекційного відвідування.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що за результатами інспекційного відвідування позивача складено акт ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, який підписано позивачем без зауважень та в той же день, у відповідності до п. 24 Порядку №295, правомірно винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року.

17.06.2018 року позивачем подано до Управління Держпраці у Чернівецькій області заперечення на припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року, в якому просив скасувати зазначений припис.

Із указаного видно, що право позивача на подання заперечення на припис про усунення виявлених порушень відповідачем не порушено, оскільки заперечення на припис позивачем подавались, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509) розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Тобто, аналізуючи вказану норму видно, що управління Держпраці в Чернівецькій області на підставі висновків, викладених в акті перевірки наділене правом приймати постанову про накладення штрафу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законодавець наділив суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці в Чернівецькій області під час інспекційного відвідування приймати наступні документи: акт інспекційного відвідування, припис про усунення недоліків та постанову про накладення штрафу.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства за результатами проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-297/18/320-АВ/П від 06.06.2018 року та складено постанови про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/3Б-2ФС/156 та №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/3Б-2ФС/155.

Крім того, варто зазначити, що проводячи перевірку уповноважений суб'єкт, а у даному випадку Управління Держпраці в Чернівецькій області, зобов'язаний скласти акт інспекційного відвідування і, у випадку виявлення порушення вимог законодавства, припис та постанову про накладення штрафу.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час складання акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року та прийняття постанов про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/3Б-2ФС/156 та №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/3Б-2ФС/155, Управління Держпраці у Чернівецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відтак, суд вважає, що дотримуючись встановленої законодавством процедури під час проведення інспекційного відвідування відповідачем не порушено жодних прав позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акту інспекційного відвідування фізичної особи №ЧВ-297/18/320/АВ від 06.06.2018 року, постанов про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 та №297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 та № 297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Отже, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Щодо порушень зафіксованих в акті інспекційного відвідування від 06.06.2018 року №ЧВ-297/18/320/АВ, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, із аналізу вказаних норм видно, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, фізичною особою – підприємцем, тощо) або між громадянами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального чи нематеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який виконує роботи згідно цивільно-правового договору, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу, виконує її на власний ризик та не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Разом із цим, Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за її результат, який визначається після закінчення виконання певної роботи і оформляються актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи цивільно-правових договорів укладених між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та громадянином ОСОБА_4 (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по прибиранню прилеглої території торгової точки. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього розпорядку, немає права допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 300,00 грн.

Крім того, між позивачем (Замовник) та гр. ОСОБА_3 (Виконавець) укладено Цивільно-правовий договір за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: Облік товарно-матеріальних цінностей з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього розпорядку, немає права допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 300,00 грн.

Таким чином, із змісту вказаних договорів видно, що за дорученням Замовника Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договорами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені у цивільно-правових угодах умови, не мають ознак, які притаманні трудовим відносинам.

Дослідження матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти виконаних робіт до укладених цивільно-правових договорів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказані договори є цивільно-правовими, а висновки відповідача про наявність у них ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими.

Крім того, про наявність цивільно-правових угод та актів виконаних робіт було відомо відповідачу під час перевірки та прийняття рішень. Проте, доказів щодо визнання таких угод недійсними суду не надано.

Разом із цим, варто зазначити, що чинне законодавство не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

Таким чином, суд вважає, що висновки інспекційного відвідування на підставі яких Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято постанову про накладення штрафу від 05.07.2018 року №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 є протиправними.

Крім цього, приймаючи постанову про накладення штрафу №ЧВ-297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року, якою за порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та вимог п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, Управлінням Держпраці у Чернівецькій області накладено на позивача штраф у розмірі 11169,00 грн відповідачем не враховано, що перевіркою розрахункових відомостей по заробітній платі за 2015-2017 роки встановлено, що розрахунок нарахування індексації заробітної плати за 2015 рік проведено в травні місяці 2018 року, виплата проведена 31.05.2018 року, зокрема ОСОБА_7 - 254,56 грн, ОСОБА_6 - 1900,27грн, які виплачені по платіжній відомості - 31.05.2018 року в загальній сумі - 1734,64 грн, зокрема: ОСОБА_6 - 1529,2 грн, ОСОБА_7 - 204,92 грн. Тобто до проведення інспекційного відвідування позивачем самостійно виявлено та усунуто вказане порушення.

Суд звертає увагу на те, що за змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП України, і стаття 41 КУпАП були викладені в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” від 28.12.2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю, а також порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП).

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі частини 2 статті 265 КЗпП і статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення.

Таким чином, притягнення особи до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Водночас, дискутується питання про видову самостійність процесуальної, сімейної, екологічної та деяких інших видів відповідальності. Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена. (ОСОБА_10 Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. - Львів: Край, 2007. - 192 с. - С. 162-163).

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб'єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абз.2 та 3 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.1, 3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)" та "несвоєчасне нарахування та виплата індексації", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частинах 1 та 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем за допуск позивачем фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору, а також за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі складено протоколи про адміністративне правопорушення та направлено адміністративні матеріали до Кіцманського районного суду Чернівецької області для прийняття рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, як встановлено судом, постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.06.2018 року №718/1453/18 позивача визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченому ч. 3 ст. 41 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.06.2018 року №718/1454/18 позивача визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченому ч. 1 ст. 41 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В той же час, постановами про накладення штрафу від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 та № 297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф за ті самі правопорушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Суд звертає увагу, що складаючи протоколи про адміністративне правопорушення та направляючи їх до суду, відповідач використав своє право на притягнення особи до відповідальності за порушення трудового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16 (адміністративне провадження № К/9901/17864/18).

Сукупність вищенаведених обставин, дає підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування спірних постанов.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Як встановлено з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом, який містить дві вимоги майнового характеру про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155 від 05.07.2018 року на суму 223380,00 грн та постанови про накладення штрафу №297/18/320/АВ/П/ШТ/ЗБ-2ФС/156 від 05.07.2018 року на суму 11169,00 грн, та одну вимогу немайнового характеру про визнання протиправними дій працівників управління Держпраці у Чернівецькій області по складанню акту інспекційного відвідування та постанов про накладення штрафу, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 5757,80 грн (2233,80 грн + 1762,00 грн + 1762,00 грн відповідно), що підтверджується квитанціями №0.0.1091593357.1. від 23.07.2018 року та №0.0.1102583314.1. від 07.08.2018 року.

Оскільки, позов задоволено частково (задоволено дві позовні вимоги майнового характеру), суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 3995,80 грн (5757,80 грн - 1762,00 грн (немайнова вимога)) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Крім того, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, то суд не вирішує питання про їх відшкодування.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.07.2018 року за №297/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/155.

3. Скасувати постанову управління Держпраці у Чернівецькій області від 05.07.2018 року № 297/18/320/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/156.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір на загальну суму 3995 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 80 коп.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Першотравнева, 19-а, смт. Лужани, Кіцманський район, Чернівецька область, 59342).

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, вул. Головна , 50, офіс 8, м. Чернівці, 58000).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39888333, вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003).

Суддя В.О. Григораш