Рішення № 81476799, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/17906/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Родовід-Банк»доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,треті особи:Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлоград»провизнання протиправним дій, скасування повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Родовід-Банк» (далі - позивач, ПАТ «Родовід-Банк») з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлоград», в якому просить:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. при винесенні повідомлення №506/15 від 17.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №506/15 від 17.10.2016.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є протиправним, прийняте з порушенням норм матеріального права та має бути скасованим. Позивач вважає, що підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII не було, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження була подана відповідно до попередньої редакції закону, яка не передбачала таких підстав для повернення виконавчого документа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2016 відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №6663 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/17906/16 та вказану справу 18.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 справу прийнято до провадження судді Добрівської Н.А.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2018 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі №826/17906/16 та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі в справі в якості другого відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. видано 22.11.2009 виконавчий напис №2577 про звернення стягнення на об'єкт незакінченого будівництва житловий будинок готовністю 54%, що знаходиться за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, провулок Долинний, буд.15-В, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфорт», Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлоград». За рахунок коштів, отриманих від реалізації об'єкта незакінченого будівництва житлового будинку готовністю 54%, що знаходиться за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, провулок Долинний, буд.15-В, задоволено вимоги ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 8 441 361,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 435604,97 грн - сума заборгованості за сплатою відсотків; 4 054 638,12 грн - сума пені за прострочення оплати кредиту та процентів; загальна сума заборгованості становить 12 931 604,09 грн.

ПАТ «Родовід Банк» звернулось до підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 28.09.2016 №13-11-б.б/4806, в якій просило відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису №2577, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 22.11.2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказана заява ПАТ «Родовід Банк» зареєстрована у Міністерстві юстиції України 04.10.2016 за вх. №30112-0-33-16.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зі змісту повідомлення вбачається, що виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Вважаючи, що відповідачем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу неправомірно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини 1 статті 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із частиною 3 вказаної статті Закону №1404-VIII, виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Приписами статті 25 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що за загальним правилом, у разі відсутності умов, наведених у статті 25 Закону №1404-VIII, підвідомчість виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби визначається за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органами державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.

Поряд з цим, як передбачено пунктами 3, 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби, відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції, є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

- боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

- сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, боржниками за виконавчим документом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлоград». Тобто вказані юридичні особи не входять до переліку боржників, зазначених пунктом 4 Інструкції №512/5, а тому зазначений виконавчий документ не підлягає розгляду Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зв'язку з непідвідомчістю.

Більш того, з виконавчого документа, а саме виконавчого напису №2577, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. 22.11.2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що об'єктом нерухомості, на яке звернуто стягнення, вказано житловий будинок готовністю 54%, що знаходиться за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, провулок Долинний, буд.15-В.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається, у тому числі сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Тобто з наведеного вбачається, що майно боржників знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до абзацу 3 частини 4 розділу І Інструкції № 512/5, виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, отриманий виконавчий документ відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме виконавчий напис №2577, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. про звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок готовністю 54%, що знаходиться за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, провулок Долинний, буд.15-В, за яким боржниками визначено ТОВ «Комфорт» та ТОВ «Світлоград», може бути пред'явлений до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Суд не бере до уваги твердження позивача стосовно того, що заява про відкриття виконавчого провадження подана ним у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, а тому заява подана за належною підвідомчістю та у головного державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа.

Оскільки як підтверджується матеріалами виконавчого провадження, копії яких містяться у справі, заява про відкриття виконавчого провадження зареєстрована у відповідача 04.10.2016.

Водночас, прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» у новій редакції від 02.06.2016 №1404-VIII набрав чинності 05.10.2016, відтак при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису відповідач зобов'язаний був керуватись новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Пунктом 4 розділу ІІІ вказаної Інструкції визначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання, шляхом прийняття відповідного повідомлення від 17.10.2016, діяв на підставі та у межах своїх повноважень, що передбачені законом, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача є безпідставними.

Не підлягає також задоволенню вимога позивача про скасування повідомлення державного виконавця від 17.10.2016 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв рішення.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що повідомлення про повернення виконавчого листа прийняте відповідачем на підставі Закону та у межах своїх повноважень, тому позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість вчинення ними дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід-Банк» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська