Рішення № 81476710, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/13770/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія”

до

Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Всеукраїнська Енерго Компанія”) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №670908/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №132 від 30 березня 2018 року, рішення комісії 670909/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №135 від 30 березня 2018 року, рішення комісії 859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №411 від 30 березня 2018 року, рішення комісії №670910/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №442 від 27 березня 2018 року, рішення комісії №859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №484 від 10 квітня 2018 року, рішення комісії №859861/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №493 від 11 квітня 2018 року, рішення комісії №859865/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №498 від 12 квітня 2018 року, рішення комісії №859859/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №542 від 16 квітня 2018 року, рішення комісії №859864/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №551 від 17 квітня 2018 року (далі по тексту – оскаржувані рішення);

- зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія”.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на безпідставне зупинення реєстрації податкових накладних №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року. Крім того позивач наголошує, що ним було подано всі необхідні документи для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте відповідачем безпідставно прийнято оскаржувані рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Держаної фіскальної служби України зазначив, що оскаржувані рішення прийнято Головним управлінням Держаної фіскальної служби у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві залучено до участі у справі у якості співвідповідача та надано п’ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов.

У відзиві на позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вказав, що реєстрацію податкових накладних направлених позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено у зв’язку із виявленням невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам УКТ ЗЕД: 8481. Оскільки позивачем не надано документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року.

За результатами розгляду даних податкових накладних позивач отримав квитанції, в яких зазначено, що документи прийнято, реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки обсяг постачання товару/послуги 3102 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

В подальшому, позивачем направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

За результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №670908/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №132 від 30 березня 2018 року; № 670909/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №135 від 30 березня 2018 року, № 859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №411 від 30 березня 2018 року, №670910/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №442 від 27 березня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №484 від 10 квітня 2018 року, №859861/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №493 від 11 квітня 2018 року, №859865/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №498 від 12 квітня 2018 року, №859859/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №542 від 16 квітня 2018 року, №859864/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №551 від 17 квітня 2018 року.

Незгода позивача з вказаними вище рішеннями Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

- дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 13-15 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (у редакції Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII).

12 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (набрання чинності 22 березня 2018 року).

Згідно з пунктами 12 та 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2018 року №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

У відповідності до пунктів 15 - 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2018 року №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

ДФС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв’язку ДФС, якими можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 27 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2018 року №117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року.

Вказані податкові накладні були доставлені до Державної фіскальної служби України та квитанціями позивача повідомлено про зупинення їх реєстрації. Враховуючи те, що податкові накладні не були зареєстровані, позивачем до контролюючого органу направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

Однак, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняті рішення №670908/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №132 від 30 березня 2018 року; № 670909/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №135 від 30 березня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №411 від 30 березня 2018 року, №670910/37403140 від 27 квітня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №442 від 27 березня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №484 від 10 квітня 2018 року, №859861/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №493 від 11 квітня 2018 року, №859865/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №498 від 12 квітня 2018 року, №859859/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №542 від 16 квітня 2018 року, №859864/37403140 від 26 липня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №551 від 17 квітня 2018 року, які є ідентичними за змістом та якими відмовлено у реєстрації згадуваних податкових накладних з тих підстав, що платником податку не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, розрахункові документи, банківські виписки з особового рахунку.

Проте, оскаржувані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: неподання платником податку первинних документів.

Таким чином, вказані вище рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не відповідають вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідні положення містить і Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин та враховуючи той факт, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №670908/37403140 від 27 квітня 2018 року, 670909/37403140 від 27 квітня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року, №670910/37403140 від 27 квітня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року, №859861/37403140 від 26 липня 2018 року, №859865/37403140 від 26 липня 2018 року, №859859/37403140 від 26 липня 2018 року, №859864/37403140 від 26 липня 2018 року визнано судом протиправними та скасовано, з урахуванням положень пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року датою їх фактичного отримання контролюючим органом.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія” задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №670908/37403140 від 27 квітня 2018 року, 670909/37403140 від 27 квітня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року, №670910/37403140 від 27 квітня 2018 року, №859863/37403140 від 26 липня 2018 року, №859861/37403140 від 26 липня 2018 року, №859865/37403140 від 26 липня 2018 року, №859859/37403140 від 26 липня 2018 року, №859864/37403140 від 26 липня 2018 року.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №132 від 30 березня 2018 року, №135 від 30 березня 2018 року, №438 від 02 квітня 2018 року, №439 від 02 квітня 2018 року, №411 від 30 березня 2018 року, №442 від 30 березня 2018 року, №484 від 10 квітня 2018 року, №493 від 11 квітня 2018 року, №514 від 13 квітня 2018 року, №498 від 12 квітня 2018 року, №542 від 16 квітня 2018 року, №551 від 17 квітня 2018 року, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія” датою їх фактичного надходження.

4.Стягнути на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Всеукраїнська Енерго Компанія” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, БЦ «Парус», код ЄДРПОУ 37403140) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 144 (двадцять одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко