Рішення № 81476703, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 640/20419/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С»

до 1) Державної фіскальної служби України;

2) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення від 31.07.2018

№865296/38591109 та №865305/38591109, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (далі по тексту - позивач, ТОВ «С.К.С») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 31.07.2018 №865296/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №1002917, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби від 31.07.2018 №865305/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.03.2018 №1003026, зобов'язавши відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що на підтвердження факту здійснення господарських операцій, які зазначені у податкових накладних, ТОВ «С.К.С» надало контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини, виключають можливість відмови контролюючого органу у реєстрації вказаних податкових накладних, а тому прийняті відповідачем рішення від 31.07.2018 №865296/38591109 та від 31.07.2018 №865305/38591109 є необґрунтованим та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2019 залучено до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у статусі відповідача - 2.

Відповідачі у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву не надали, тому справа розглянута та вирішена на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С», за результатами здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 сформовано та направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкові накладні від 13.03.2018 №1002917 та від 14.03.2018 №1003026.

Однак, згідно з квитанцією від 23.03.2018 реєстрація податкової накладної від 13.03.2018 №1002917 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 2.2 пункту 2 «Критеріїв ризиковості платника податку», а саме відсутні ліцензії, які засвідчують право виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами, стосовно товарів, 2204,2204.

Разом з тим, контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 26.03.2018 реєстрація податкової накладної від 14.03.2018 №1003026 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 2.2 пункту 2 «Критеріїв ризиковості платника податку», а саме відсутні ліцензії, які засвідчують право виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами, стосовно товарів, 2204,2204.

Разом з тим, контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування вказаних податкових накладних позивач за допомогою електронного документообігу подав відповідачу пояснення по кожній податковій накладній окремо. Окрім того, до пояснень позивачем було додано низку підтверджуючих документів, а саме: первинні договори поставки, товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків, лист щодо сертифікації, видаткові накладні.

31.07.2018 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було прийнято рішення №865296/38591109 яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №1002917 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У рішенні комісією вказано підставу відмови: «ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Разом з тим, 31.07.2018 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було прийнято рішення №865305/38591109, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.03.2018 №1003026 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У рішенні комісією вказано підставу відмови: «ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

09.08.2018 до відділу документообігу відповідача, позивач подав скаргу на рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31.07.2018 №865296/38591109, та на рішення від 31.07.2018 №865305/38591109.

Так, рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 20.08.2018 №25281/38591109/2, скаргу ТОВ «С.К.С» залишено без задоволення, а рішення Комісії контролюючого органу від 31.07.2018 №865296/38591109 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Окрім того, рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 20.08.2018 №25282/38591109/2, скаргу ТОВ «С.К.С» залишено без задоволення, а рішення Комісії контролюючого органу від 31.07.2018 №865305/38591109 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погоджуючись з рішенням відповідачів позивач звернувся з адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі по тексту - Порядок №117), Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №124, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі по тексту- квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статі 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі по тексту - Порядок №117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту квитанцій від 23.03.2018 та 26.03.2018 вбачається, що в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена на підставі пп.2.2 п.2 Критеріїв ризиковості платника податків, з огляду на відсутність ліцензій, які засвідчують право на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами, стосовно товарів 2204, 2204.

Також відповідачем було запропоновано позивачу подати пояснення та/або копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідь на зазначені квитанції, позивачем у спосіб, визначений Порядком №117, було направлено пояснення по кожній податковій накладній окремо. Разом з тим до пояснень позивачем долучено низку підтверджуючих документів, а саме: первинні договори поставки, товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків, лист щодо сертифікації, видаткові накладні.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивачем до матеріалів справи долучено: копію податкової накладної від 13.03.2018 №1002917, копію податкової накладної від 14.03.2018 №1003026, копію договору поставки від 22.02.2018 №01д-18, копію додаткового договору про заміну сторони в договорі поставки від 23.11.2017 №413, копію договору поставки від 23.11.2017 №412, копію товарно-транспортної накладної від 14.03.2018 №KS000079388, копію товарно-транспортної накладної від 13.03.2018 №KS000079279, копію видаткової накладної від 12.03.2018 №69374, копію видаткової накладної від 07.03.2018 №69317, копію свідоцтва про якість від 02.08.2017 №297, копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1726574501168, копію довідки про відкриття рахунків від 18.10.2017 № Д1 - В63/1735.

У той же час, відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкових накладних вимогам пп.2.2 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що критерії ризиковості платника податку, викладені в листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.

Так, відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Критеріїв податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, зокрема, відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право платника податку на виробництво, експорт, імпорт і оптову торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі на дату складання такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд звертає увагу на те, що Державною фіскальною службою України у квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не конкретизовано, які саме необхідні ліцензії відсутні у позивача.

Натомість, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішеннями Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.07.2018 №865296/38591109, №865305/38591109, було відмовлено у реєстрації податкових накладних, поданих ТОВ «С.К.С».

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскаржувані рішення Комісії не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а містять лише загальний вислів про те, що причиною їх прийняття є: ненадання платником податку копій документів, а саме розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Однак, не зазначено, які саме документи не надано контролюючому органу.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків контролюючому органу надано достатню кількість документів, які засвідчують підставу для реєстрації податкових накладних, а отже відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, шо втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Державна фіскальна служба є органом ліцензування та веде реєстри всіх виданих, призупинених та анульованих ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а відтак Державна фіскальна служба має у своєму розпорядженні всю актуальну інформацію щодо наявності діючих ліцензій у ТОВ «С.К.С».

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачі обмежилися лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не зазначивши, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не довів наявність правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Таким чином, оцінюючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 31.07.2018 №865296/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №1002917, та рішення від 31.07.2018 №865305/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.03.2018 №1003026 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну від 13.03.2018 №1002917 та податкову накладну від 14.03.2018 №1003026 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, датою їх фактичного надходження є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

При цьому, відповідно до пункту 19 та пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 31.07.2018 №865296/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №1002917, та рішення від 31.07.2018 №865305/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.03.2018 №1003026 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 13.03.2018 №1002917, та від 14.03.2018 №1003026 датою їх фактичного надходження, підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 3 524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві пропорційно

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 31.07.2018 №865296/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №1002917, та рішення від 31.07.2018 №865305/38591109 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.03.2018 №1003026 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 13.03.2018 №1002917, та від 14.03.2018 №1003026 складені Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (04073, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 38591109) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (04073, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 38591109) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова