Рішення № 81476511, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 640/2520/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахуванні ОСОБА_1 пенсії - протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 05.08.2018 пенсію за віком з врахуванням до загального стажу періодів роботи з 06.09.1994 по 30.04.1995 та з 03.05.1995 по 14.11.1996.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його думку відповідач протиправно відмовив у зарахуванні спірних періодів до стажу роботи позивача, з огляду на те, що факт зайнятості ОСОБА_1 на відповідних роботах підтверджується передусім записами у трудовій книжці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений судом строк, відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглянута та вирішена на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 06.09.2018 №72704/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивачу, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 05.08.2018 без врахування періоду стажу по трудовій книжці НОМЕР_2 з 06.04.1994 по 30.04.1995 оскільки в наказі про зарахування вбачається виправлення, та період з 03.05.1995 по 14.11.1996, оскільки запис про звільнення з роботи завірений печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 №276, зокрема на печатці відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, то підстав для зарахування зазначених періодів до страхового стажу немає.

Разом з тим, позивачу роз'яснено, що після надання останнім уточнюючих довідок з наказами про зарахування та звільнення у встановлений законодавством термін (3 місяці) пенсія буде переглянута з моменту призначення пенсії.

11.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про включення даних періодів роботи до стажу роботи, надавши відповідачу низку підтверджуючих документів, а саме: пояснення генерального директора ТНВТ «Претич» ОСОБА_2, довідки на підтвердження роботи на ТНВТ «Претич», наказ про прийняття на роботу в ТНВТ «Претич», наказ про звільнення з ТНВТ «Претич» та виписку з трудової книжки.

Проте, листом від 14.01.2019 №8060/03 відповідач повідомив позивачу що додані позивачем до заяви від 10.10.2018 довідки, не відповідають вимогам до оформлення документів, а також друковані накази ТНВТ «Претич», а невідповідні копії оригіналів наказів або довідки з архівних установ, які б підтверджували періоди роботи позивача.

Окрім того, відповідач зазначив, що у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відсутні законні підстави для врахування зазначених періодів роботи, згідно з наданими позивачем документами.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Разом з тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На думку суду слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо наявності виправлень в наказі у трудовій книжці позивача, відповідачем не вказано в якій саме частині наказу про зарахування, відповідач вбачає виправлення. Наявність таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача НОМЕР_2.

Дослідивши записи наявні у трудовій книжці позивача, суд не погоджується з твердженнями відповідача, що спірний запис під №26, а саме наказ про зарахування, містить виправлення.

Позивач, зазначає що наявність запису в трудовій книжці позивача зробленого сильнішим натиском ручки, не дає підстав вважати, що даний запис вчинено шляхом внесення виправлень або невідповідальною посадовою особою відділу кадрів, та те, що такий запис не тягне за собою настання будь-яких юридичних наслідків на користь інтересів позивача.

Відповідачем не надано суду жодного пояснення, яким чином на його думку виправлення у трудовій книжці НОМЕР_2 впливає на стаж роботи позивача в період з 06.09.1994 по 30.04.1995.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем також не зарахований до загального трудового стажу позивача період роботи з 03.05.1995 по 14.11.1996, з огляду на те, що запис про звільнення з роботи наявний у трудовій книжці позивача, завірений печаткою, яка не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 №643 та постанові Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 №276, зокрема на печатці відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.

Вказані твердження відповідача, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 18.10.1993 №643, не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів у разі відсутності на них ідентифікаційного код суб'єкта підприємницької діяльності.

На думку суду, та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

На думку суду, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зарахування спірних періодів та перерахунку пенсії є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 05.08.2018 пенсію за віком з урахуванням до загального стажу періодів роботи з 06.09.1994 по 30.04.1995 та з 03.05.1995 по 14.11.1996.».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 18.01.2019 №11779/02, позивачу призначено пенсію за віком з 05.08.2018, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд вважає, що достатнім та належним способом для повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, є задоволення позовних вимог частково, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 з 05.08.2018 перерахунок пенсії за віком з врахуванням до загального стажу періодів роботи з 06.09.1994 по 30.04.1995 та з 03.05.1995 по 14.11.1996, та проводити щомісячні виплати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню йому у повному обсязі.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 з 05.08.2018 перерахунок пенсії за віком з врахуванням до загального стажу періодів роботи з 06.09.1994 по 30.04.1995 та з 03.05.1995 по 14.11.1996, та проводити щомісячні виплати відповідно до вимог чинного законодавства.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, вул. Бульварно - Кудрявська 16, місто Київ, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова