Рішення № 81476237, 26.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року справа № 580/670/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

22.02.2019 Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39489921) (далі – позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19031, Черкаська обл., Канівський р-н, с.Степанці, пров. Зелений, буд.6; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - відповідач) податкового боргу з єдиного податку в сумі 179251,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказану узгоджену суму податкового зобов’язання. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованого повідомлення та розписки вказану ухвалу відповідач отримав 05.03.2019, а позивач – 01.03.2019.

Відповідач відзиву суду не надав, про причини його неподання суд не повідомив.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без такого виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідач зареєстрований фізичною особою-підприємцем 14.09.2001 (РНОКПП 39489921).

З даних зворотного боку облікової картки суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані зобов’язання з єдиного податку згідно з декларацією від 14.12.2018 №9300895917 за 3 квартали 2017 року в сумі 144820,98 грн.

П.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що грошові зобов’язання, визначені вищевказаною декларацією, є податковим боргом відповідача.

Суд також встановив, що 08.10.2018 позивач прийняв податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) №0005715513, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 6598,65 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з єдиного податку.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки передбачене п.75.1 ст.71 ПК України.

Суд звернув увагу, що вищевказане ППР отримане відповідачем 30.10.2018, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення у матеріалах справи. Однак у встановленому порядку його не оскаржив.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

П.56.1 ст.56 ПК України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом (у т.ч. ППР) в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з вимогами п.56.1 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підп.56.17.1. п.56.17. ст.56 ПК України встановлює, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження на підставі абз.2 підп.56.17.5. п.56.17. ст.56 ПК України вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки докази оскарження у встановлений ПК України строк вищевказаного ППР відсутні, суд дійшов висновку про узгодженість визначених ним грошових зобов’язань.

Тому суд дійшов висновку, що грошове зобов’язання, визначене вищевказаним ППР, є податковим боргом відповідача.

Суд встановив, що відповідачу згідно з підп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України на вищевказану суму заборгованості нарахована пеня в сумі 27831,52 грн.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання позивач прийняв податкову вимогу форми “Ф” від 15.05.2018 №28526-17 на суму 32993,23грн. Позивач отримав вимогу 26.09.2018. Однак в установленому законом порядку відповідач її не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов’язання у повному обсязі не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікових карток суд встановив, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався. Отже, погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги.

П.95.2. ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

На підставі п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення може звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. При цьому, за рішенням суду він стягується державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу відповідача з єдиного податку в сумі 179251,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд звернув увагу, що єдиний податок згідно з підп.10.1.2. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків. Тому вищевказаний податковий борг підлягає стягненню до місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Черкаській області – задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (19031, Черкаська обл., Канівський р-н, с.Степанці, пров. Зелений, буд.6; РНОКПП НОМЕР_1) до місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 179251,15 грн. (сто сімдесят дев’ять тисяч двісті п’ятдесят одна гривня п'ятнадцять копійок).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 26.04.2019