Рішення № 81476229, 23.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року справа № 580/249/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Салабай М.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (згідно з ордером),

представника відповідача – ОСОБА_2 (згідно з довіреністю, брала участь у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ПАТ “Черкасиобленерго” до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

22.01.2019 ПАТ “Черкасиобленерго” (18002, м.Черкаси, вул. Гоголя, буд.285) (далі – позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г) (далі – відповідач) від 12.06.2018 №0005204105 та №0005214105.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення є протиправним, оскільки прийняте під час мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного рішенням суду у справі про банкрутство позивача, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, у тому числі щодо сплати податків і зборів. З цього приводу просив врахувати постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 23.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 28.01.2019.

15.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов’язань та зобов’язань зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, та розповсюджується лише на ті зобов’язання, що виникли до уведення мораторію. З цього приводу просив врахувати постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №819/2484/13-а, від 29.01.2019 у справі №0670/4698/12 та ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Ухвалою від 06.03.2019 суд залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління ДФС у Черкаській області.

19.03.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши учасників справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 24.03.1999. З 06.08.2018 відносно позивача порушено справу про банкрутство згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №01/1494.

Суд встановив, що за результатами перевірки позивача щодо сплати податків на підставі акту від 23.05.2018 №1448/28-10-41-05/22800735 відповідач прийняв спірні ППР від 12.06.2018 про зобов’язання сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств №0005204105 у сумі 2877754,90 грн., №0005214105 у сумі 79519,70 грн.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував, що вони прийняті з огляду на виявлені податковою перевіркою порушення строків сплати самостійно задекларованих зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Так, відповідно до п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі п.126.1. ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд врахував, що рішенням від 12.06.2018 №0005204105 контролюючий орган застосував штраф у сумі 2877754,90 грн. – 20% несвоєчасно сплаченого податку на прибуток на суму 14388774,50грн., №0005214105 у сумі 79519,70 грн. 10% несвоєчасно сплаченого податку на прибуток на суму 795197,00 грн.

При цьому факт несвоєчасної сплати податку на прибуток, підстави та порядок застосування штрафу, його розрахунок позивачем не оспорюється, а порушення позивачем вимог ПК України не спростовано.

Оцінюючи правомірність підстав для застосування до позивача штрафних санкції спірними рішеннями, суд врахував, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство. ВАТ “Черкасиобленерго” 15.08.2011 реорганізовано в ПАТ “Черкасиобленерго”. Вказаним судовим рішенням введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Абз.24 ч.1 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII (далі – Закон № 2343-XII) (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ч.4 ст.12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов’язковому врахуванню.

Зокрема, ВС висловив підхід, що для ПАТ “Черкасиобленерго” при вирішенні спору щодо застосування штрафних санкцій суди повинні застосувати положення ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII у редакції на час введення для нього мораторію.

Так ВС дійшов висновку, що норма цієї статті визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Законом України “Про внесення змін до Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон №4212-VІ) внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, в тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, які набрали чинності з 19.01.2013.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 2343-XII у редакції, чинній з 19 січня 2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3 ст.19 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону № 2343-XII дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів.

Вирішуючи питання того, в якій редакції має бути застосований Закон №2343-XII до спірних правовідносин, ВС врахував п.1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону №4212-VІ застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону № 2343-XII здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону № 2343-XII, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку зі здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону № 2343-XII необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону № 2343-XII у новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, а справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції. Відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

З огляду на це ВС дійшов висновку, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Тому у вказаній справі ВС визнав законним судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних санкцій.

Для вирішення спору суд також врахував п.87.10. ст.87 ПК України, відповідно до якого з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що спірні рішення у цій справі є протиправними та підлягають скасуванню з вищевказаних підстав.

Стосовно посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №819/2484/13-а, від 29.01.2019 у справі №0670/4698/12 та ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 суд врахував таке.

Постанова ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 стосується стягнення з боржника, якого визнано банкрутом, на користь органу Пенсійного фонду України поточної заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій без застосування штрафних санкцій.

Постанова Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №819/2484/13-а стосується правомірності рішення про опис майна в податкову заставу. При цьому судом не досліджувалась правова природа виникнення податкового бору платника.

У постанові від 29.01.2019 у справі №0670/4698/12 Верховний Суд звернув увагу на правомірність стягнення поточних кредиторських вимог, які виникли після порушення справи про банкрутство, та не надавав оцінки правомірності стягнення штрафних санкцій.

Отже, обставини у вказаних рішеннях та у цьому спорі не є подібними, а правові позиції Верховного Суду у них не підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 19210,00грн. відповідно до платіжного доручення від 16.01.2019 №408 підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі. Інших клопотань щодо розподілу судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПАТ “Черкасиобленерго” – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 12.06.2018 №0005204105 та №0005214105.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) на користь ПАТ “Черкасиобленерго” (18002, м.Черкаси, вул. Гоголя, буд.285; код ЄДРПОУ 22800735) сплачений судовий збір у сумі 19210,00 грн. (дев’ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 26.04.2019.