Рішення № 81476162, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/10493/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Сервіс"до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Столяренко Т.П.;

від відповідача - Грицаєнко Р.М.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Сервіс" (далі - ТОВ "Смарт-Сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 19.02.2018:

№ 0932615147 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 317456,00 грн, у тому числі: 253965,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 63491,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0942615147 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 232400,00 грн, у тому числі: 185920,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 46480,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки про відсутність фактичного здійснення господарської операції з ТОВ "Електропром Пласт" є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Електропром Пласт" оформлені належним чином складеними первинними документами, придбаний товар був використаний позивачем у межах власної господарської діяльності. Звертає увагу, що акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів, тому вважає, що останні є підставою для їх обліку у бухгалтерському та податковому обліку.

Ухвалою суду від 11.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 27.09.2018.

31.07.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у ході проведення перевірки з'ясовано, що первинні документи, які оформлювались між ТОВ "Смарт-Сервіс" та ТОВ "Електропром Пласт" та підписані ОСОБА_4 як директором ТОВ "Електропром Пласт", не можуть вважатись первинними документами, так як ОСОБА_4 повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Електропром Пласт" та ніяких документів не підписував. За наведених обставин вважає, що за операціями поставки товару оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ "Смарт-Сервіс" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

У підготовчому судовому засіданні 27.09.2018 представником відповідача подано суду клопотання про виклик та допит в якості свідка директора ТОВ "Електропром Пласт" ОСОБА_4

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 27.09.2018, відкладено розгляд заявленого клопотання та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.10.2018.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 25.10.2018 представника позивача, розгляд справи відкладено на 06.12.2018.

У судовому засіданні 06.12.2018 судом не було допущено до участі у справі представника позивача Столяренко Т.П., у зв'язку з відсутністю у останнього ордера на підтвердження повноважень, та відкладено розгляд справи на 24.01.2019.

У підготовчому судовому засіданні 24.01.2019 долучено до матеріалів справи документи, що підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ "Електропром Пласт" товарів.

Відповідно до ухвали суду, постановленої без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 24.01.2019, задоволено клопотання представника відповідача про допит свідка директора ТОВ "Електропром Пласт" ОСОБА_4

Ухвалою суду від 24.01.2019 закрито підготовче провадження у справі № 826/10493/18 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 26.02.2019.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, розгляд справи відкладено на 26.03.2019.

04.03.2019 ОСОБА_4 направлено повістку про виклик у судове засідання останнього в якості свідка, яка відповідно до статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним чином врученою останньому.

У судовому засіданні 26.03.2019 оголошено перерву до 09.04.2019.

26.03.2019 ОСОБА_4 направлено повістку про виклик у судове засідання останнього в якості свідка, яка відповідно до статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним чином врученою останньому.

Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.04.2019 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 у судове засіданні 09.04.2019 не прибув, з огляду на що, враховуючи позицію сторін, які не заперечували проти продовження розгляду справи та відповідно до статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про продовження розгляду справи.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 26.12.2017 по 25.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Смарт-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Електропром Пласт" за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за результатом якої складено акт від 01.02.2018 № 23/26-15-14-07-02-10/35556648 (том 1 а.с. 13-36).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Смарт-Сервіс":

- п. 44.6, п. 44.2, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 253965,00 грн;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 185920,00 грн, в тому числі: серпень 2016 року на суму 163694,00 грн, вересень 2016 року на суму 22226,00 грн.

19.02.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення

№ 0932615147 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 317456,00 грн, у тому числі: 253965,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 63491,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 37);

№ 0942615147 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 232400,00 грн, у тому числі: 185920,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 46480,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 39).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, 23.02.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (том 1 а.с. 41-49).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.04.2018 № 13901/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2018 № 0932615147 та № 0942615147 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с. 50-54).

Вважаючи безпідставними висновки акта перевірки та протиправними прийняті податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2018 № № 0932615147 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що первинні документи, складені за наслідками господарських операцій ТОВ "Смарт-Сервіс" та ТОВ "Електропром Пласт", не можуть вважатись первинними документами, та, відповідно, бути підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Наведений висновок контролюючого органу ґрунтується виключно на протоколі допиту свідка від 02.10.2017 ОСОБА_4, який надано СУ ФР ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 22.01.2018 № 290/8/26-54-23-00. За змістом вказаного протоколу ОСОБА_4 заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Електропром Пласт" та повідомляє, що всі документи, підписані від його імені, є недійсними.

Надаючи правову оцінку доводам представника відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаного у ТОВ "Електропром Пласт" товару, судом встановлено наступне.

Так, 12.08.2016 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Електропром Пласт" (Продавець) укладено договір поставки № 160803 (том 1 а.с. 71-73).

За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Замовника упаковку та інші витратні матеріали, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію на умовах даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Електропром Пласт" було виставлено ТОВ "Смарт-Сервіс" рахунки-фактури від 25.08.2016 № 82506, № 82507, від 26.06.2016 № 82604, № 82602, № 82603, від 29.08.2016 № 82905, № 82906, № 82907, від 30.08.2016 № 83010, № 83011, від 31.08.2016 № 83116, № 83115 (том 1 а.с. 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96).

Згідно видаткової накладної від 25.08.2016 № 82506 ТОВ "Електропром Пласт" поставило ТОВ "Смарт-Сервіс" підставку для чохла у кількості 10000,00 шт. та упаковку 4*1 лак (4116) у кількості 3000 шт. загальною вартістю 100920,00 грн (у тому числі ПДВ - 16820,00 грн) (том 1 а.с. 75); згідно видаткової накладної від 25.08.2016 № 82507 - упаковку 4*1 лак (4216) у кількості 7000 шт. вартістю 97860,00 грн (у тому числі ПДВ - 16310,00 грн) (том 1 а.с. 77); згідно видаткової накладної від 26.08.2016 № 82604 - упаковку блістер (ч) 180х73х15 у кількості 5000 шт. вартістю 90000,00 грн (у тому числі ПДВ - 15000,00 грн) (том 1 а.с. 79); згідно видаткової накладної від 26.08.2016 № 82602 - підставку для чохла у кількості 10000 шт. вартістю 51600,00 грн (у тому числі ПДВ - 8600,00 грн) (том 1 а.с. 81); згідно видаткової накладної від 26.08.2016 № 82603 - упаковку 4*1 лак (4116) у кількості 6000 шт. вартістю 98640,00 грн (у тому числі ПДВ - 16440,00 грн) (том 1 а.с. 83); згідно видаткової накладної від 29.08.2016 № 82905 - упаковку 4*1 лак (4216) у кількості 7000 шт. вартістю 97860,00 грн (у тому числі ПДВ - 16310,00 грн) (том 1 а.с. 85); згідно видаткової накладної від 29.08.2016 № 82906 - упаковку 4*1 лак (4116) у кількості 6000 шт. вартістю 98640,00 грн (у тому числі ПДВ - 16440,00 грн) (том 1 а.с. 87); згідно видаткової накладної від 29.08.2016 № 82907 - упаковку блістер (ч) 180*83*15 у кількості 5000 шт. вартістю 98100,00 грн (у тому числі ПДВ - 15850,00 грн) (том 1 а.с. 89); згідно видаткової накладної від 30.08.2016 № 83010 - упаковку блістер 190*115*7 (копм) у кількості 2500 шт. вартістю 99900,00 грн (у тому числі ПДВ - 16650,00 грн) (том 1 а.с. 91); згідно видаткової накладної від 30.08.2016 № 83011 - упаковку блістер (ч) 180х73х15 у кількості 5000 шт. вартістю 90000,00 грн (у тому числі ПДВ - 15000,00 грн) (том 1 а.с. 93); згідно видаткової накладної від 31.08.2016 № 83116 - упаковку блістер (ч) 180х83х15 у кількості 5000 шт. вартістю 95100,00 грн (у тому числі ПДВ - 15850,00 грн) (том 1 а.с. 95); згідно видаткової накладної від 31.08.2016 № 83115 - упаковку блістер 190*115*7 (копм) у кількості 2500 шт. вартістю 99900,00 грн (у тому числі ПДВ - 16650,00 грн) (том 1 а.с. 97).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору та за результатами здійснених поставок ТОВ "Електропром Пласт" було виписано ТОВ "Смарт-Сервіс" наступні податкові накладні:

від 25.08.2016 № 82506 на суму 100920,00 грн, у тому числі ПДВ - 16820,00 грн (том 1 а.с. 105);

від 26.08.2016 № 82603 на суму 98640,00 грн, у тому числі ПДВ - 16440,00 грн (том 1 а.с. 106);

від 25.08.2016 № 82507 на суму 97860,00 грн, у тому числі ПДВ - 16310,00 грн (том 1 а.с. 107);

від 29.08.2016 № 82905 на суму 97860,00 грн, у тому числі ПДВ - 16310,00 грн (том 1 а.с. 108);

від 26.08.2016 № 82604 на суму 90000,00 грн, у тому числі ПДВ - 15000,00 грн (том 1 а.с. 109);

від 31.08.2016 № 83115 на суму 99900,00 грн, у тому числі ПДВ - 16650,00 грн (том 1 а.с. 110);

від 31.08.2016 № 83116 на суму 95100,00 грн, у тому числі ПДВ - 15850,00 грн (том 1 а.с. 111);

від 29.08.2016 № 82906 на суму 98640,00 грн, у тому числі ПДВ - 16440,00 грн (том 1 а.с. 112);

від 26.08.2016 № 82602 на суму 51600,00 грн, у тому числі ПДВ - 8600,00 грн (том 1 а.с. 113);

від 29.08.2016 № 82907 на суму 95100,00 грн, у тому числі ПДВ - 15850,00 грн (том 1 а.с. 114);

від 30.08.2016 № 83011 на суму 90000,00 грн, у тому числі ПДВ - 15000,00 грн (том 1 а.с. 115);

від 30.08.2016 № 83010 на суму 99900,00 грн, у тому числі ПДВ - 16650,00 грн (том 1 а.с. 116).

Зазначені податкові накладні зареєстровані ТОВ "Електропром Пласт" у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до платіжних доручень від 08.09.2016 № 181, № 182, від 26.01.2017 № 757, № 758, № 759, від 22.05.2017 № 1164, від 25.05.2017 № 1174 позивачем сплачено ТОВ "Електропром Пласт" 634200,00 грн за поставлений товар (том 1 а.с. 98-104).

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Смарт-Сервіс" товару у ТОВ "Електропром Пласт", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені, відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ "Електропром Пласт" був використаний останнім у межах власної господарської діяльності для виготовлення продукції, яка у подальшому була реалізована третім особам, що підтверджується доданими до матеріалів справи попередніми калькуляціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, картками рахунку 201, подорожніми листами (том 1 а.с. 166-215, 222-226).

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом взагалі не було з'ясовано питання щодо подальшого використання придбаного позивачем товару.

Суд звертає увагу відповідача, що пояснення директора ТОВ "Електропром Пласт" про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.

Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт фіктивного підприємництва контрагента позивача не визнаний відповідним вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директора контрагента позивача суд не приймає до уваги.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що ТОВ "Електропром Пласт" фігурує у декількох кримінальних провадженнях, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Електропром Пласт", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2018 № 0932615147 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2018 № 0942615147 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Єдиною підставою для прийняття вказаного спірного рішення став висновок контролюючого органу, що первинні документи, складені за наслідками господарських операцій ТОВ "Смарт-Сервіс" та ТОВ "Електропром Пласт", не можуть вважатись первинними документами, та, відповідно, бути підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ "Електропром Пласт", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2018 № 0942615147 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Сервіс" (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2, ідентифікаційний код 35556648) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 19.02.2018 № 0942615147 та № 0932615147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Сервіс" (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2, ідентифікаційний код 35556648) 8247,85 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2019 року.